ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 р. | № 16-17/195-05-6820 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Зенал” ЛТД, м. Одеса (далі –ТОВ “Зенал” ЛТД)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006
зі справи № 16-17/195-05-6820
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові, м. Чернігів (далі –відділення виконавчої дирекції Фонду)
до ТОВ “Зенал” ЛТД,
про стягнення 2 666, 50 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача –Нужняк І.С.,
відповідача –не з’яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про стягнення в порядку регресу суми 2 666, 50 грн., виплаченої гр. Гостару І.І. як допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.12.2005 (суддя Желєзнова С.П.) у позові відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив з того, що позивачем з огляду на приписи статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не доведено наявності у відділення виконавчої дирекції Фонду повноважень на звернення до суду з позовами щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі –Фонд).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 (колегія суддів у складі: Лашин В.В. –головуючий, судді Єрмілов Г.А. і Воронюк О.Л.) рішення місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено: з ТОВ “Зенал” ЛТД стягнуто в порядку регресу на користь відділення виконавчої дирекції Фонду 2 666, 50 грн.
Зазначену постанову з посиланням на частину першу статті 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) мотивовано правомірністю позовних вимог та невідповідністю рішення місцевого господарського суду вимогам закону і обставинам справи.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду ТОВ “Зенал” ЛТД просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду з даної справи залишити без змін. Скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 261, 1166, 1187, 1191 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 № 1094 “Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”, статей 32, 33, 34, 101 ГПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до господарського суду першої інстанції з урахуванням такого:
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- згідно з довідкою органу дорожньо-патрульної служби (далі –ДПС) від 23.04.2002 (а.с.6) на автошляху Київ–Чернігів–Н. Яриловичі сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) з автомобілями ГАЗ –33021 (д.н. 046-51МН, власник - приватне підприємство “Скорпіон”, далі –ПП “Скорпіон”) і МАЗ 53523 (д.н. 097-96013, власник –ТОВ “Зенал” ЛТД, водій –Жочно І.В.);
- за наслідками ДТП Гостару І.І., працівникові ПП “Скорпіон”, заподіяно ушкодження здоров’я і він протягом 29.04–21.08.2002 перебував на лікарняному;
- згідно з розрахунковою відомостю про нарахування і перерахування страхових коштів та витрачання коштів Фонду за II квартал 2002 року, складеною ПП “Скорпіон” та поданою ним до Фонду 10.07.2002, загальна сума допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, виплаченої Гостару І.І. за рахунок коштів Фонду, склала 2 666, 50 грн.;
- вина гр. Жочно І.В. (водія автомобіля, власником якого є ТОВ “Зенал” ЛТД) підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 25.04.2002, складеним повноважною комісією за фактом ДТП, а також згаданою довідкою органу ДПС, з якої вбачається, що ДТП сталося внаслідок порушення гр. Жочно І.В. вимог Правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що ушкодження здоров’я потерпілого Гостара І.І. сталося при виконанні ним своїх трудових обов’язків і на автомобілі, який використовувався саме в інтересах ПП “Скорпіон”, що підтверджується відповідними матеріалами справи.
Судом апеляційної інстанції зазначено також про хибність посилання ТОВ “Зенал” ЛТД на пропущення позивачем зі справи строку позовної давності, тому що “допомога по тимчасовій непрацездатності, виплачена роботодавцем гр. Гостару І.І., зараховується в рахунок внесків до Фонду з дати прийняття Відділенням Фонду соціального страхування від нещасного випадку від ПП ”Скорпіон” розрахункових відомостей, що містять суми заборгованості Фонду. Суми 512,12 грн. і 726,89 грн. відображені в рядку 32 розрахункової відомості про нарахування, перерахування та витрачання коштів Фонду за 2 квартал 2002 р. від 10.07.2002, тоді як з позовними вимогами позивач звернувся саме 07.07.2005 р., тобто без спливу строків позовної давності”.
Відповідно до статті 267 ЦК України:
- позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя);
- сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта).
З установлених господарськими судами обставин вбачається, що відповідач зі справи –ТОВ “Зенал” ЛТД заявляв про застосування позовної давності у вирішенні даного спору. Відтак господарський суд мав належним чином з’ясувати усі обставини, пов’язані з тим, спливла в даному разі чи ні позовна давність.
Згідно із статтею 21 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” у разі настання страхового випадку Фонд зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та у повному обсязі відшкодувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров’я, виплачуючи йому, зокрема, допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Відповідно до частини шостої статті 261 ЦК України за регресними зобов’язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов’язання.
У даному разі таким основним зобов’язанням є обов’язок Фонду (в особі відділення виконавчої дирекції Фонду - позивача в даній справі) відшкодувати гр. Гостару І.І. шкоду, заподіяну йому внаслідок ушкодження здоров’я шляхом виплати йому допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Отже, для правильного з’ясування початку перебігу позовної давності господарському суду необхідно було точно визначити день виконання відповідного зобов’язання. Однак попередні судові інстанції цього належним чином не зробили. Посилання суду апеляційної інстанції на дату складання розрахункової відомості про нарахування, перерахування та витрачання коштів Фонду за 2 квартал 2002 року (10.07.2002) не можна визнати правильним, оскільки, як вірно зазначено в касаційній скарзі, відповідний документ за своїм характером є звітним і не є формою виконання зобов’язання з виплати грошових сум. Водночас в тій же скарзі йдеться про наявні в матеріалах справи копії довідок від 28.04.2002 № 33 і від 24.06.2002 № 34, якими ПП “Скорпіон” сповістило відділення виконавчої дирекції Фонду про виплати сум 512,12 грн. і 726, 89 грн. гр. Гостару І.І. за рахунок страхових внесків до Фонду саме в ці дні. Відповідні обставини попереднім судовими інстанціями не перевірені.
Не з’ясувавши всіх обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
У зв’язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі ЦК України.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити зазначені в цій постанові обставини, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ”Зенал” ЛТД задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 27.12.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 зі справи № 17/195-05-6820 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов