Справа № 2-1806/2010р.,2-103/2011

Строка звітності 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          22 березня 2011 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:

          головуючого судді –Якимець Т.Є.

          при секретарі –Бучинській І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

          В  судовому засідані представник позивача  ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, дав пояснення, що 09.08.2008 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг суму в розмірі 130000,00 грн., про що написав розписку, в якій зобов’язувався повернути суму боргу в строк до 01.10.2008 року. До цього часу ОСОБА_2 борг не повернув та повернути його в добровідному порядку не бажає.  Прохає суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 194370 грн. 36 коп., з яких 130000,00 грн. –основний борг, 30647,66 грн. –інфляційні збитки станом на 01.05.2010 року, 6175,00 грн. 3% річних станом на 01.02.2010 року, 27547,70 грн проценти згідно ст. 1048 ЦПК України станом на 01.05.2010 року.

    Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, надав суду заперечення в якому зазначив, що зі змісту розписки, наданої  позивачем, вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 130000,00 грн..Але в дійсності позивач надав ОСОБА_2 13000,00 грн. і останій нуль, який зазначений в розписці, внаслідок чого сума з 13000,00 грн. перетворилась на суму в 130000,00 грн., написаний не ОСОБА_2. Доказів, які б підтверджували факт передачі позивачем ОСОБА_2 коштів саме в розмірі 130000,00 грн., суду не надано. Внаслідок  цього не можуть бути задоволені і вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_5 інфляційних збитків в розмірі 30 647,66 грн., 3% річних в розмірі 6175,00 грн., так як ці дані були розраховані виходячи з суми заборгованості 130000,00 грн. Крім того, позивач всупереч вимогам чинного законодавства застосовує ст. 1048 ЦК України, щодо стягнення процентів за користування грошима, однак відповідно до положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», передбачено, що надання коштів у позику є фінансовою послугою, яка надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами- суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Так як позивач не є фінансовою установою та фізичною особою -суб’єктом підприємницької діяльності, він не має права отримувати проценти за договором позики.  Не заперечують стягнути з відповідача на користь позивача 13000,00 грн. боргу, 3064,76 грн. –інфляційних збитків та 617,50 грн.- 3% річних, в іншій частині позовних вимог позивачу прохає відмовити.

          Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

          В судовому засіданні встановлено, що відповідно до розписки від 09.06.2008 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг 130000грн. 00коп. та зобов’язався повернути суму боргу в строк до 01.10.2008 року.

До цього часу грошове зобов’язання відповідачем не виконано.

    В висновку судово-почеркознавчої експертизи № 137 від 08.02.2011 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса зазначено,що оскільки причину прояву збіжних і розбіжних ознак встановити не вдалось, а також у зв’язку з простотою та обмеженістю досліджуваного графічного матеріалу, вирішити питання про виконання ОСОБА_2 останньої рукописної цифри «0»в рукописному цифровому записі «130000»в розписці від 09.06.2008 року від імені ОСОБА_2 не виявилось можливим.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти,а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (далі - Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до п. 6 ст. 4 Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою. Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п.5 ч.1 ст. 1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами-суб’єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Оскільки позивач не є фінансовою установою та фізичною особою -суб’єктом підприємницької діяльності,і не має права отримувати проценти за договором позики, суд вважає необхідним в стягненні процентів в розмірі 12% річних від суми боргу за користування коштами позивачеві відмовити.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може грунтуватись на припущеннях.

    Враховуючи те, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_2, по розписці від 09.06.2008 року, отримав від ОСОБА_1 кошти саме в сумі 130000, 00 грн., суд вважає необхідним позовні вимоги задовільнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 суму позики в розмірі 13000грн. 00коп.,за період з 01.10.2008 року по 31.05.2010 року: індекс інфляції в розмірі 3064 грн.76 коп. та три проценти річних в розмірі 617 грн.50 коп. та понесенні судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 81, 84 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 1046, 1047, 1049, 1050, 625 ЦК України, суд,-

вирішив:

          Позовні вимоги фізичної особи ОСОБА_6 до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 суму позики в розмірі 13000грн. 00коп. (тринадцять тисяч гривень нуль копійок),          за період з 01.10.2008 року по 31.05.2010 року: індекс інфляції в розмірі 3064 грн.76 коп. ( три тисячі шістдесят чотири гривні сімдесят шість копійок), та три проценти річних в розмірі 617 грн.50 коп. (шістсот сімнадцять гривень п’ятдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 понесені судові витрати: судовий збір в сумі 166 грн. 82 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів.

Суддя:

Повний текст рішення виготовлений 01.04.2011 року.