копія
Справа 11-95, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Березюк О.Г.
Категорія: ст.ст.286 ч.2, 135 ч.3КК України Доповідач Суслов М.І.
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12.04.2011 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого –судді Суслова М.І.
суддів Кобріна І.Г., Курдзіля В.Й.,
при секретарях суд.зас. Лук"янчук О.М., Купельської Н.П.,
з участю прокурорів Бантюка І.М., Лугового О.П.,
захисника ОСОБА_3,
потерпілого ОСОБА_4,
представників потерпілого ОСОБА_4 його матері ОСОБА_5 і адвоката ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_4 на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 13 грудня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Вироком місцевого суду від 13 грудня 2010 року
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, -
засуджено за:
- ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців;
- ч.1 ст.135 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України йому остаточно призначено 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців.
Згідно ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироком законної сили залишено попередню –підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_4 1751 грн. 90 коп. матеріальної та 50 000 грн. моральної шкоди, 7 000 грн. витрат на надання юридичної допомоги, а всього 58 751 грн. 90 коп.; Шепетівської ЦРЛ 5 163 грн. 70 коп. витрат на лікування потерпілого; НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області 286 грн. 36 коп. судових витрат за проведення експертних досліджень.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за те, що 24 серпня 2008 року біля 23 год. він, керуючи автомобілем „Ауді А-6”, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в темну пору доби зі сторони залізничної лікарні в напрямку магазину „Дружба” по вул. К. Маркса м. Шепетівки, неподалік музею ім. Островського, в порушення вимог п.п.1.5 (ч.1), 2.10 (а-є), 10.1, 11.1, 11.2, 11.4, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, не здійснив заходів до зупинки автомобіля, не переконався в безпечності маневру та виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який по нерегульованому пішохідному переходу переходив проїзну частину дороги зліва на право.
В результаті невиконання ОСОБА_7 вищевказаних вимог ПДР України відбулася дорожньо –транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_4 отримав тяжке тілесне ушкодження, а засуджений, залишивши останнього без допомоги в небезпеці, зник з місця події.
В своїй апеляції потерпілий ОСОБА_4 просить вирок скасувати, постановити новий апеляційної інстанції, яким засудженому обрати реальну міру покарання та повністю задовольнити його позов. При цьому він посилається на його незаконність і необґрунтованість, оскільки є занадто м’яким та таким, що не відповідає ступені тяжкості і суспільній небезпечності вчиненого. Зокрема, в порушення процесуального закону місцевим судом не виконані вказівки апеляційного суду в частині проведення відтворення обстановки і обставин події з участю засудженого, не проведенні додаткові експертні дослідження обставин ДТП з участю потерпілого, свідків і обвинуваченого, а при винесенні вироку не дотримані вказівки про м’якість призначеного покарання з застосуванням ст.75 КК України. Крім того, апелянт вважає безпідставним зменшення його позовних вимог в частині стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.
В запереченнях на апеляцію потерпілого захисник засудженого ОСОБА_3 просить апеляцію ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок без зміни. При цьому наголошує, що апеляція є безпідставною, необґрунтованою та не відповідає нормам процесуального законодавства. Зокрема, при постановлені вироку суд повністю дотримався вимог КПК і КК України, врахував позитивні дані особистості винного, цивільні вимоги потерпілого перевірив, дослідив і проаналізував з посиланням на доведеність понесення матеріальних збитків останнім та розумних меж понесених ним страждань.
Засуджений ОСОБА_7 вирок не оскаржив.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, потерпілого ОСОБА_4, його представника адвоката ОСОБА_6 і цивільного відповідача його матері ОСОБА_9 на підтримання доводів апеляції з викладених у ній мотивів, засудженого ОСОБА_7 і його захисника ОСОБА_3 на їх заперечення, прокурора, який просив задовольнити вимоги потерпілого, скасувавши вирок місцевого суду з постановленням нового апеляційної інстанції, яким обрати засудженому за сукупністю злочинів 5 років позбавлення волі без застосування вимог ст. 75 КК України та збільшити стягнення за матеріальні збитки і моральну шкоду, провівши судове слідство в обсязі перевірки доводів апеляції з допитом засудженого, потерпілого, аналізом свідоцьких показів, дослідивши характеризуючі винного дані, перевіривши висновки судово-медичної експертизи і висновки експерта та вивчивши інші матеріали кримінальної справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляції потерпілого, однак вважає за необхідне задовольнити її частково лише в частині призначеного засудженому покарання.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, обґрунтований його ж зізнавальними показами в судовому засіданні, підтверджується поясненнями потерпілого і свідків, узгоджується з висновками судово-медичної експертизи і висновками експерта, ґрунтується на сукупності досліджених в місцевому суді доказах та не оспорюється в апеляції потерпілого.
Так, сам засуджений повністю визнав, що 24 серпня 2008 року близько 23 години, рухаючись автомобілем «Ауді А-6»по вул. К.Маркса в м. Шепетівка зі сторони залізничної лікарні в сторону магазина «Дружба»на пішохідному переході здійснив наїзд на пішохода, який перетинав вулицю зліва направо, та злякавшись розправи зі сторони інших пішоходів він, не гальмуючи, поїхав з місця пригоди.
Вину водія у скоєному підтвердили потерпілий та свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, з показів який вбачаються обставини наїзду засудженим на своєму автомобілі на ОСОБА_4 на пішохідному переході вул. К.Маркса в м. Шепетівці , спричинення йому тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та завідоме залишення без допомоги.
При цьому свідки, як очевидці події, показали, що автомобіль засудженого рухався на великій швидкості зі сторони ресторану «Ювілейний», транспортний засіб, не гальмуючи, намагався об’їхати їх, однак ОСОБА_4 був збитий і відлетів вперед на проїжджу частину дороги. Не гальмуючи та не зупиняючись автомобіль поїхав далі.
З їх показань вбачається, що у водія автомобіля «Ауді А-6»ОСОБА_7 було достатньо часу для здійснення зупинки або об’їзного маневру.
Згідно висновків судово-медичної експертизи № 1022 від 10.10.2008 року ОСОБА_4 у потерпілого виявлені рани в ділянці лобної частини голови, правого ліктьового суглобу, відкритий перелом обох кісток правої гомілки, забій речовини головного мозку середнього ступеня, садна лівої половини тулубу, голови, субкон’юктивальний крововилив на білковій оболонці правого ока. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупих твердих предметів, які могли виникнути внаслідок наїзду на останнього бампером легкового автомобіля і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення (т.1, а.с.69-71).
З висновків експерта № 103-А від 18.06.2009 року вбачається, що з причин відсутності в протоколі огляду місця пригоди та схеми до нього слідів гальмування автомобіля «Ауді А-6», державний номерний знак НОМЕР_1, визначити фактичну швидкість руху до моменту наїзду на пішохода не виявляється можливим. Із врахуванням показань свідка ОСОБА_10 середня швидкість руху автомобіля перед наїздом на потерпілого складала 71.05 –89.25 кмгод. При допустимій швидкості 60 кмгод. водій автомобіля «Ауді А-6»мав технічну можливість запобігти наїзду на ОСОБА_4.( т.2, а.с.6-8).
Як встановлено під час проведеного судового слідства в апеляційному суді, 24 серпня 2008 року біля 23 години ОСОБА_7, керуючи автомобілем «Ауді А-6», державний номерний знак НОМЕР_1, та рухаючись в темну пору доби зі сторони залізничної лікарні в напрямку магазину «Дружба»по вул. К.Маркса в м. Шепетівка, неподалік музею ім. Островського, в порушення вимог п.п. 1.5 (ч.1), 2.10 (а-є), 10.1, 11.1, 11.2, 11.4, 12.1, 12.3, 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, не переконався в безпечності маневру, не здійснив заходів до зупинки автомобіля, а виїхавши на смугу зустрічного руху, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який по нерегульованому пішохідному переході переходив проїзну частину дороги зліва на право.
В результаті невиконання засудженим вищевказаних вимог ПДР України відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілий отримав тяжке тілесне ушкодження, а винний, залишивши останнього без допомоги в небезпеці, з місця події зник.
Його вину у скоєні вказаних злочинів підтвердив в апеляційному суді потерпілий ОСОБА_4, який показав, що 24 серпня 2008 року близько 23 години при переході вулиці на пішохідному переході, не дійшовши до середини дороги близько 1 м, був збитий легковим автомобілем, який з місця події зник. Стверджує, що швидкість транспортного засобу була більшою за 100 кмгод.
Покази потерпілого повністю узгоджуються з поясненнями свідків-очевидців ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8, які допитувалися в місцевому суді, а їх покази аналізувалися колегією суддів при проведенні судового слідства, та ґрунтуються на об’єктивних доказах вини засудженого, які досліджувалися в судовому засіданні апеляційного суду.
Злочинні дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України як порушення Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження та ч.1 ст.135 КК України за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для житті стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження.
Разом з тим, потерпілий не погоджується з перекваліфікацією дій засудженого з ч.3 на ч.1 ст. 135 КК України та зменшенням вимог при вирішенні цивільного позову.
Перевіряючи його доводи в частині необґрунтованості перекваліфікації дій засудженого з ч.3 на ч.1 ст. 135 КК України, апеляційний суд приходить до переконання про законність прийнятого рішення місцевим судом в цій частині, оскільки, зазначеною нормою передбачено відповідальність за завідоме залишення особи без допомоги, що перебуває в небезпечному для життя становищі й позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, якщо це спричинило смерть такої особи або інші тяжкі наслідки.
Отже, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є причинний зв’язок між залишенням у небезпеці і настанням смерті потерпілого чи інших тяжких наслідків.
Проте, як видно з висновку судово-медичної експертизи, тяжкі тілесні ушкодження в потерпілого настали не у зв’язку з залишенням його засудженим в небезпечному для життя становищі, а внаслідок одержання їх ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди.
Що ж стосується рішення суду про призначення ОСОБА_7 покарання за ст.286 ч.2 КК України і звільнення від його відбування з випробуванням згідно ст.75 КК України, то його не можна визнати законним.
Відповідно до положень п.5 ч.1 ст.367 КПК України підставою для скасування вироку суду при розгляді справи в апеляційному суді є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Згідно з п.2 ч.1 ст.378 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у зв'язку з необхідністю застосування більш суворого покарання.
У відповідності з вимогами ст.65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості цього злочину, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали, тощо (п.3).
Разом з тим, відповідно до вимог ст.65 КК України, поряд із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, засудженому має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Проте, зазначені вимоги судом були порушені, оскільки при призначенні ОСОБА_7 покарання за ст.286 ч.2 КК України та звільненні від його відбування з випробуванням згідно ст.75 КК України, судом не в повній мірі враховані обставини, які впливають на призначення покарання, що свідчить про незаконність і необґрунтованість вироку.
Зокрема, суд недостатньо врахував суспільну небезпеку злочинів, з яких один згідно з ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких.
Крім того, вказівки суду, який розглянув справу в апеляційному порядку, є обов’язковими для органів дізнання і досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої інстанції при повторному розгляді справи ( ч.7 ст.374 КПК України).
При скасуванні попереднього вироку Шепетівського міськрайонного суду від 04 лютого 2009 року стосовно ОСОБА_7 з направленням матеріалів справи на додаткове розслідування в мотивувальній частині ухвали колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду від 11 березня 2009 року було зроблено застереження стосовно обраного покарання із застосуванням ст.75 КК України "… його слід визнати таким, що не в повній мірі відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого засудженим злочину внаслідок м’якості, через що при новому судовому розгляді повинно належним чином врахуватись відповідно до вимог ст.65 КК України"
За таких обставин вирок суду в частині призначення покарання за ст.286 ч.2 КК України і звільнення від його відбування з випробуванням згідно ст.75 КК України, підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю його ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості.
При обранні покарання апеляційний суд, враховуючи конкретні обставини по справі, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, у вчиненому щиро розкаявся, частково відшкодував заподіяні збитки, тяжкий злочин вчинив з необережності, вважає за необхідне обрати його в мінімальних межах санкції ч.2 ст.286 КК України, погодившись з строком, обраним місцевим судом ОСОБА_12 за ч.1 ст.135 КК України.
Саме таке реальне покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження нових злочинів.
Не може апеляційна інстанція погодитися і з твердженнями потерпілого про зменшення його вимог при вирішенні цивільного позову.
Рішення про задоволення цивільних вимог потерпілого повністю мотивовані, підтверджуються сукупністю доказів понесених останнім витрат на оплату за лікування, придбання ліків, за надання правової допомоги адвокатом та інших затрат, при цьому враховані 13 тис. грн., які засудженим відшкодовано в рахунок матеріальної шкоди.
Відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 внаслідок перенесених ним страждань, викликаних отриманням тілесних ушкоджень під час наїзду транспортного засобу під керуванням засудженого встановлено в сумі 50 тис. грн. з врахуванням фізичного болю, отриманого в зв’язку ушкодженням здоров’я, та з вимогами розумності і справедливості.
Вказане обґрунтування колегія суддів вважає законним і правильним.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.378, 379 КПК України, колегія суддів судової палати, ?
п р и с у д и л а:
апеляцію потерпілого ОСОБА_4 частково задовольнити.
Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 13 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначення покарання за ст.286 ч.2 КК України з звільненням його від відбування покарання з випробовуванням згідно вимог ст. 75 КК України - скасувати.
Визнати ОСОБА_7 винним у вчинені злочинів, передбачених ст.ст. 286 ч.2, 135 ч.1 КК України та призначити йому покарання:
за ст.286 ч.2 КК України –3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік 6 місяців;
за ст.135 ч.1 КК України вважати його засудженим до міри покарання призначеної судом першої інстанції –2 (два) роки позбавлення волі;
Відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити 3(три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 залишити попередній –підписку про невиїзд.
Строк покарання йому обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
У решті вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Хмельницької області протягом одного місяця з часу його проголошення.
Головуючий –суддя /підпис/
судді /підписи/
З оригіналом згідно:
суддя апеляційного суду
Хмельницької області М.І. Суслов