Справа №1-174/2007 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

01 червня 2007 року.     Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді    Білокур В.І.

при секретарі          Сірій І.В.

з участю прокурора   Трохименко P.M.,

з участю адвоката      ОСОБА_1,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1,  уроженець та житель с.  Харківці Пирятинського району Полтавської області,  громадянин України,  має середньо-технічну освіту,  не одружений,  не працюючий,  раніше не судимий,

за  СТ. 286 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2006 року близько 8 години 30 хвилин ОСОБА_2 керував автомобілем марки "ВАЗ-21063" державний номерний знак НОМЕР_1,  що належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 та зареєстрований на неї із наданням права експлуатації даним транспортним засобом підсудному. Здійснюючи рух по автодорозі "Чернігів-Прилуки" в с. Товкачівка Прилуцького району по вул. Миру водій ОСОБА_2 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4,  який перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння переходив проїзжу частину дороги зправа наліво по відношенню до напрямку руху автомобіля,  при чому,  водій ОСОБА_2 намагаючись уникнути наїзду на пішохода виїхав на зустрічну смугу руху,  де і відбулося безпосередньо зіткнення пішохода із автомобілем.

Таким чином,  дорожньо-транспортна пригода відбулася унаслідок порушення вимог п.12.1,  12.3 діючих Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2,  бо він не врахував дорожню обстановку і при виникненні небезпеки для руху (появи пішохода на дорозі) своєчасно не вжив заходів для зменшення руху аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди,  що і призвело до трагічного наслідку - настання смерті потерпілого ОСОБА_4

Як і в ході досудового слідства в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 частково визнав себе винним за пред"явленим обвинуваченням.  При цьому суду пояснив,  що він не заперечує своєї винності у ненавмисному порушенні правил дорожнього руху,  оскільки не зміг своєчасно запинити керовану ним автомашину і уникнути наїзду на пішохода. Але,  він вважає винним і дії самого пішохода,  який появився на дорозі зненацька у нетверезому стані,  а тому він (підсудний) не зміг уникнути наїзду,  хоча для цього приймав усі міри : два рази подавав звуковий сигнал,  виїхав на зустрічну смугу дороги намагаючись таким чином обминути п"яного пішохода,  поведінка якого на проїзній частині дороги не була адекватною.

За таких обставин,  він повністю визнає заявлений позов прокурора в інтересах медичної установи про відшкодування 2329, 6грн. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4. ,  та повністю визнав позовні вимоги потерпілої ОСОБА_5(дружини загиблого) про відшкодування 3000грн. матеріальної і 7000грн. моральної шкоди.

Окрім часткового визнання вини самим підсудним ОСОБА_2,  його ж винність у скоєнні даного злочину підтверджується та доведена іншими доказами,  що досліджені в судовому засіданні.

Так,  потерпіла ОСОБА_5в судовому засіданні повідомила,  що її чоловік ОСОБА_4.  помер у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 від травми,  яку отримав під час ДТП 26.09.2006року. При цьому потерпіла вважає призначити йому міру покарання без позбавлення волі та без позбавлення прав керування транспортними засобами,  бо останній усвідомив свою виність та частково розпочав відшкодування моральної шкоди у добровільному порядку.

На підтвердження матеріальної шкоди потерпіла надала документальні підтвердження,  а розмір моральної шкоди обґрунтовує безповоротною втратою (смерть) її чоловіка,  унаслідок чого її постійно не залишають душевні страждання,  бо із-за втрати чоловіка постійно страждає і потребує додаткових зусиль для підтримки та організації свого подальшого проживання. Крім того,  тепер залишилися напівсиротами двоє дітей,  одне із яких (син) є неповнолітнім і повністю перебуває на її утриманні.

СвідкиОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні показали,  що вони були пасажирами вищевказаного автомобіля під керуванням підсудного під час ДТП 26.09.2006року і водій ОСОБА_2,  на їх переконання,  приймав усі міри : 2 рази подав звуковий сигнал,  здійснював гальмування та виїхав на зустрічну смугу руху,  але так і не зміг уникнути наїзду на пішохода.

Суд також приймає до уваги аналогічні покази свідка ОСОБА_8 ,  що дані ним в ході досудового слідства та оголошені в даному судовому засіданні,  (а.с. 49).

Висновком судово-медичного експерта за №102 загиблого ОСОБА_4.  підтверджується наявність у останнього тяжких тілесних ушкоджень,  які потягли за собою настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 унаслідок ДТП. (а.с. 72-75).

В ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.09.2006 року було встановлено місце наїзду на потерпілого,  яким є зустрічна смуга руху автодороги,  а також сліди гальмування автомобіля,  що підтверджується складеним Протоколом та схемою до нього.

(а.с.  13-14).

Вищевказані дані протоколу огляду місця пригоди повністю узгоджуються із показами самого підсудного та свідків і свідчать про те,  що підсудний в порушення п.п. 12.1,  12.3 ПДР України виїхав на зустрічну смугу руху де і здійснював гальмування,  замість того,  щоб своєчасно прийняти міри аж до повної зупинки свого транспортного засобу при виявленні небезпеки.

Крім того,  винність підсудного підтверджується даними складених Протоколів відтворення обстановки та обставин подій за його-ж (підсудного) участю та участю свідків (а.с. 60-67) відповідно до яких,  та відповідних даних із Протоколу огляду місця пригоди (а.с.  13-14) і було визначено місце зіткнення та гальмівний шлях,  що розташовані на зустрічній смузі руху автомобіля.

На підставі цих вихідних даних було призначено та проведено судово-автотехнічну експертиза № 119-А,  відповідно до висновків якої швидкість руху автомашини до моменту початку гальмування складала 42, 7 - 43, 9 км/год,  а також те,  що водій ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4.  шляхом застосування екстреного гальмування,  з зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода із моменту виникнення небезпеки для руху,  якби діяв з дотриманням вимог п.п. 12, 1; 12.3 ПДР України.

(а.с. 84-88).

Отже,  зазначені вище докази повністю підтверджують винність підсудного у причині та наслідках ДТП 26.09.2006року,  тим самим спростовують покази підсудного і позицію його захисника про те,  що ніби-то ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити наїзд стан на потерпілого ОСОБА_4.  із-за стану алкогольного сп"яніння та неадекватної поведінки на дорозі останнього.

Тому суд приходить до переконання,  що у розглядуваній дорожній обстановці підсудний повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.1; 12.3 ПДР України,  тобто,  при виникненні небезпеки для руху чи перешкоди,  яку водій об'єктивно здатен виявити,  він повинен був негайно прийняти міри до зниження швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або об'їзду перешкоди.

За таких обставин суд вважає повністю доведеним в судовому засіданні,  що підсудний ОСОБА_2 допустив недбалість та безвідповідальність до обов'язків водія під час керування транспортним засобом 26.09.2006 року,  грубо порушивши вимоги п.п. 12.1; 12.3 діючих Правил дорожнього руху,  що перебуває в прямому причинному зв"язку із заподіяними наслідками - спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4. ,  від яких той помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Своїми діями підсудний ОСОБА_2 скоїв злочин передбачений  ст.  286 ч. 2 КК України,  тобто,  порушення правил безпеки дорожнього руху особою яка керує транспортним засобом,  що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи вид та міру покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує те,  що у даній справі відсутні обставини які-б пом"якшували або обтяжували його покарання.

При цьому суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину,  який відноситься до числа тяжких і вчинений із необережності,  дані про особу підсудного,  який вперше притягується до кримінальної відповідальності та позитивно характеризується за місцем проживання,  він має складний сімейний стан бо здійснює догляд за бабушкою похилого віку та своєю матір"ю яка є інвалідом 2-ї гр. та обмежено дієздатна,  із-за чого ОСОБА_2 і було надано відстрочку від служби в Армії. Крім того суд враховує,  що підсудний визнаючи цивільні позови заявляє про наміри якнайшвидшого відшкодування збитків потерпілій ОСОБА_5 Окрім підсудного ОСОБА_2 ніхто із членів сім"ї не може керувати транспортним засобом - автомобілем,  який конче необхідно використовувати в інтересах цієї соцільно-незахищеної сім"ї. Тому суд не обирає додаткової міри покарання у вигляді позбавлення його прав керування транспортним засобом.

За таких обставин підсудному ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами,  при цьому суд приходить до висновку про можливість звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням,  якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки відповідно до  ст.  ст. 75, 76 КК України.

По справі прокурором заявлений позов в інтересах Прилуцької центральної районної лікарні до підсудного ОСОБА_2 про стягнення 2329, 6грн. витрат за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4.  в період з 26.09.2006р. по ІНФОРМАЦІЯ_2.,  який визнаний самим підсудним та підтверджений документально (а.с. 113, 114). Цей позов слід задовольнити в повному об"ємі відповідно до вимог  ст.  ст.  28,  93-1 ч.2 КПК України та п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 03.12.1997р. "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи,  яка потерпіла від злочину,  та судових витрат".

По справі потерпілою ОСОБА_5заявлений цивільний позов,  який кінцево уточнений нею в судовому засіданні до підсудного ОСОБА_2 про відшкодування 3000грн. матеріальної та 7000грн. моральної шкоди,  а всього - 10000грн.. Суд вважає позов підлягає до задоволення повністю шляхом стягнення з підсудного ОСОБА_2 який є уповноважений на керування джерелом підвищеної небезпеки,  що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні на підставі документальних підтверджень (а.с. 113,  114),  та моральної шкоди із врахуванням тяжкості наступивших наслідків для неї із-за смерті чоловіка та характеру і обсягу душевних страждань (немайнової шкоди) потерпілій ОСОБА_5внаслідок скоєння підсудним цього злочину. Ці-ж суми визнані до відшкодування самим підсудним та підлягають до відшкодування відповідно до  ст.  1187 ЦК України.

Таким чином вирішуючи цивільний позов у даній справі,  суд вважає необхідним скасувати Постанову від 17.04.2007 року (а.с.  109) про арешт на автомобіль марки "ВАЗ-21063" д.н.з. НОМЕР_1,  що було вчинено органом досудового слідства з метою забезпечення цивільного позову із тих підстав,  що зазначений автомобіль є особистою приватною власністю ОСОБА_3 та не належить підсудному ОСОБА_2,  бо останній лише має право експлуатації даного транспортного засобу,  що вбачається із копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу,  (а.с. 33).

Речовий доказ по даній справі - автомобіль марки "ВАЗ-21063" д.н.з. НОМЕР_1,  що належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_3 та переданий на зберігання згідно розписки (а.с. ЗЗ),  із цих-же підстав необхідно залишити у її законному володінні та розпорядженні відповідно до правил  ст.  81 КПК України.

Судові витрати по даній справі - 130грн. 56коп.3а проведення судової автотехнічної експертизи як такої,  що проводилася для доказування винності підсудного,  підлягають до

стягнення з підсудного ОСОБА_2 в прибуток держави на підставі  ст.  ст. 91, 92 КПК України.

На підставі наведеного,  керуючися  ст.  1187 ЦК України,  ст.  ст.  28,  323 - 324 КПК України,

суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні ним злочину,  передбаченого  ст.  286 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі  ст.  ст.  75, 76 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання за даним вироком з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном на 2 (два) роки із покладенням на засудженого обов'язків впродовж іспитового строку періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну залишити попередньою - підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь потерпілої ОСОБА_5 3000грн. матеріальної шкоди і 7000 грн. моральної шкоди,  а всього стягнути 10000 (десять тисяч) грн. заподіяної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 2329 (дві тисячі триста двадцять дев"ять) грн. 60коп. витрат за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 в період з 26.09.2006р. по ІНФОРМАЦІЯ_2. в Прилуцькій центральній районній лікарні.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 130грн. 56коп. судових витрат за проведення судової автотехнічної експертизи.

Речовий доказ по справі:

- автомобіль марки "ВАЗ-21063" д.н.з. НОМЕР_1,  що належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_3,  залишити у її законному володінні та розпорядженні згідно розписки,  (а.с. 33).

Скасувати Постанову від 17.04.2007 року органу досудового слідства про накладення аренду на автомобіль марки "ВАЗ-21063" д.н.з. НОМЕР_1. (а.с. 109).

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб через Прилуцький міськрайонний суд.