Справа № 22ц/1290/1172/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Гаврилюка В.К.
суддів: Заіки В.В., Околота Г.М.
при секретарі : Пороло В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2
на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 06 жовтня 2010 року
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4, про визнання права власності на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розділ сумісного майна подружжя, визнання права власності на будинок, -
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2008 року позивач звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яку вона придбала у період шлюбу на свої особисті кошти, після погашення позики. Обґрунтовувала свої вимоги тим, що 23.04.1989 р. вона уклала шлюб з відповідачем. Від даного шлюбу вони мають сіна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини з відповідачем були припинені в 1995 р., з причини зловживання відповідачем спиртними напоями. 16.11.1995 р. вона уклала договір купівлі-продажу квартири з ВАТ "Луганський домобудівельний комбінат № 2" та придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1. На підставі вказаного договору вона 03.01.1996 р. отримала позику для сплати за квартиру. Позика була видана на три роки, тобто до 03.01.1999 р., а 08.01.1996 р. рішенням Артемівського районного суду м. Луганська шлюб з відповідачем було розірвано. Погашення отриманої позики здійснювалося шляхом утримання з її заробітної плати, починаючи з січня 1996 р., про що є відповідна довідка. Відповідач будь-якої участі в погашенні позики не приймав. У вказаній квартирі зареєстрована вона та їх син ОСОБА_5. Відповідач мешкає, в їх спільному будинку, побудованому за час перебування у шлюбі в п. Єкатериновка м. Луганська. В травні 2008 р. вона хотіла подарувати спірну квартиру сину, у зв’язку з чим звернулася до відповідача для отримання його згоди, на що він відповів відмовою, що порушує її права, як власника квартири. Позику вона виплатила в вересні 1999 р., тому вважає, що саме з цього часу є власником спірної квартири. В теперішній час вона не має можливості розпорядитись своєю квартирою, тому звернулася до суду.
Відповідач подав зустрічний позов, в якому просив розділити сумісне майно подружжя, яке придбано за час шлюбу, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 залишити ОСОБА_3, а домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, залишити йому, визнавши за ним право власності, яке складається: А-2 — недобудований житловий будинок, а-1 — балкон, а-2 — балкон, а-3 — ґанок, Б — душ, В — сарай, Г — навіс, Д — зливна яма, пд — підвал, № 1 — ворота, № 2 — огорожа, № 3 — огорожа. Обґрунтував свої вимоги тим, що 13.12.1987 р. йому з відповідачкою була виділена земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується рішенням Олександрівської міської ради від 15.12.1987 р. та типовим договором. Під час перебування у шлюбі ними було сумісно почато будівництво будинку, а саме були побудовані: підвал, стіни 1-го поверху, частково 2-й поверх, балкони. 01.01.1996 р. шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу він за власний рахунок добудував спірний будинок, за його заявою МКП БТІ м. Луганська провело інвентаризацію та видало технічний паспорт на будинок. Вважає, що вказане майно є сумісною власністю подружжя, та його необхідно поділити згідно запропонованого ним варіанту.
Оскаржуваним рішенням суду у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено, у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 також відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, а тому просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, яки приймають участь у справі, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.04.1989 р., який згодом було розірвано 08.01.1996 р. рішенням Артемівського районного суду м. Луганська (а.с. 11). Свідоцтво про розірвання шлюбу отримано позивачем 01.02.1996 р. (а.с. 12). Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6). 16.11.1995 р. позивач уклала договір купівлі-продажу квартири з ВАТ "Луганський домобудівельний комбінат № 2" та придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7), яку зареєструвала в БТІ м. Луганська згідно чинного законодавства (а.с. 10). 03.01.1996 р. позивач отримала позику у сумі 1 млрд. 443 млн. карбованців строком на 3 роки (до 03.01.1999 р.) для сплати за квартиру (а.с. 13).
Погашення отриманої позики здійснювалося шляхом утримання з заробітної плати позивача згідно довідки ДП „Луганськвуглезвь”язок” № 10/379 (а.с. 14). У зазначеній квартирі зареєстрована позивач та ОСОБА_4 (а.с. 17). 13.12.1987 р. сторонам була виділена земельна ділянка, за адресою : АДРЕСА_2, що підтверджується рішенням Олександрівської міської ради від 15.12.1987 р та типовим договором (а.с. 37, 44-45). Під час перебування у шлюбі сторонами було сумісно почато будівництво будинку, а самі були побудовані: підвал, стіни 1-го поверху, частково 2-й поверх, балкони. Після розірвання шлюбу відповідач за власний рахунок добудував спірний будинок, за його заявою МКП БТІ м. Луганська провело інвентаризацію та видало технічний паспорт на будинок від 25.09.2008 р. (а.с. 38-43). Згідно висновку експерта № 168/01 від 23.02.2009 р. дійсна ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 на дату проведення експертизи складає 268 440 грн. (а.с.85-96).
Згідно додаткового висновку експерта № 178/04 від 08.04.2009р. дійсна ринкова вартість недобудованої частини житлового будинку АДРЕСА_2 станом на 1996 р. в цінах і на дату оцінки, з урахуванням показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 складає 238 437 грн.; з урахуванням показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які підтвердили що будинок був під дахом складає 297 421 грн. (а.с. 100-116). Відповідач мешкає, в спірному будинку, 01.09.2003 р. уклав договір про надання послуг з ДП "Луганськвуглезв'язок", 23.07.2003 р. з ОКП "Луганськводпром" на водопостачання та водовідведення, 02.02.2006 р. з
Управлінням "Луганськмежрайгаз" про надання послуг з газопостачання (а.с. 193-196).
Згідно техпаспорту, виданому МКП БТІ м. Луганська від 25.09.2008 р. - будинок не добудований, відсоток готовності недобудованого житлового будинку 96% (а.с. 117-120), в експлуатацію не прийнятий та не зареєстрований у встановленому законом порядку в виконкомі місцевої ради. Згідно наданого технічного паспорту, виданому МКП БТІ м. Луганська від 11.04.2011 року відсоток готовності житлового будинку складає 100%. (а.с. 245-248).
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ст. 334 ЦК України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності , якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Спірна квартира придбана позивачем ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 16.11.1995 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_11, р № 5943, зареєстрована за нею згідно чинного законодавства в БТІ м. Луганська.
Суд дійшов помилкового висновку, що право власності позивачки на квартиру до теперешнього часу ніким не оспорюється, в тому числі і відповідачем, який в своїй зустрічній позовній заяві питання щодо розділу квартири не ставить, а навпаки просить визнати право власності на неї за позивачкою. При таких обставинах недоцільно повторно визнавати право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за позивачем, оскільки вона ї так є власницею квартири.
Разом із тим суд дійшов висновку і зазначив, що сторонами строк позовної давності для звернення до суду не пропущений і ці обставини сторонами не оспорюються.
Із зустрічної позовної заяви вбачається, що відповідачем ставиться питання саме про розподіл сумісно нажитого майна та у відповідності до висновків експерта стосовно його вартості, виділення позивачці зі спірного майна квартири, а йому домоволодіння та визнання за ним права власності.
З матеріалів справи та рішення суду вбачається, що суд досліджував надані докази та заслуховував свідків стосовно як квартири, так і домоволодіння, які є майном сторін. Висновками експертиз підтверджено, що на момент розірвання шлюбу вартість квартири перевищувала вартість недобудованого домоволодіння, однак позов відповідачем стосовно компенсації різниці у вартості майна не заявлявся, як не заявлялися вимоги позивачем стосовно стягнення відповідної частини сплаченої суди після розірвання шлюбу за придбану у період шлюбу квартиру.
Згідно положень ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на змеленій ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином, згідно системного тлумачення ст. 376 ЦК України, допускається визнання права власності і на незавершене самочинне будівництво, оскільки у тексті статті йдеться про самочинне будівництво, яке здійснено або здійснюється, що узгоджується з узагальненням Верховного Суду України із зазначеного питання.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 13 Конституції України та ст. 20 ЗК України сторонам у справі на підставі рішення виконавчого комітету Олександрівської міської ради від 15.12.1987 року була виділена земельна ділянка під забудову будинку у АДРЕСА_2, по проекту АПУ міськвиконкому та 5.02.1988 року укладений договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві приватної власності. Позивачем по зустрічному позову надані докази стосовно відсутності належно затвердженого проекту та в матеріалах справи відсутні докази про те, що визнання за позивачем права власності на нерухоме майно порушує права інших осіб ( а.с. 37, 44-45), окрім того надані докази стосовно укладених відповідних договорів гозо-водопостачання, послуг електропостачання, зв’язку (а.с. 193-196).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Зважаючи на вищевикладене, ураховуючи, що суд повно встановив обставини, які мають значення для справи, однак висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково, скасувати рішення Артемівського райсуду міста Луганська від 6 жовтня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким :
Розподілити між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сумісно нажите майно.
Виділити ОСОБА_3 квартиру, розташовану у АДРЕСА_1.
Виділити ОСОБА_1 домоволодіння, розташоване АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на домоволодіння АДРЕСА_2.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі протягом двадцяти днів касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :