справа № 2-200/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2011 року                     Франківський районний суд м. Львова

в складі :

головуючої - судді                              Дякович О.В.

при секретарі -                              Хоменко І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третьої особи Львівського МРЕВ ДАІ ГУМВСУ у Львівській області про визнання правочину недійсним, визнання права власності на автомобіль, витребування такого з чужого незаконного володіння, перереєстрацію транспортного засобу,–

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа Львівське МРЕВ ДАІ ГУМВСУ у Львівській області, в якому просить визнати за ним право власності на автомобіль марки ENAULT KANGOO», шасі (кузов) № НОМЕР_2, 2001 року випуску, витребувати автомобіль марки ENAULT KANGOO», шасі (кузов) № НОМЕР_2, 2001 року випуску з незаконного володіння ОСОБА_3, визнати недійсним біржовий договір (угоду) купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 реєстраційний № 756797, що був укладений та зареєстрований на Українській товарній біржі 25.01.2008 року, зобов»язати Львівське МРЕВ ДАІ ГУМВСУ у Львівській області скасувати реєстрацію автомобіля марки ENAULT KANGOO», шасі (кузов) № НОМЕР_2, 2001 року випуску за ОСОБА_3 та поновити реєстрацію за ОСОБА_1, стягнути з відповідачів 500 грн судового збору та 250 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Свої вимоги мотивує тим, що він, будучи власником автомобіля марки «RENAULT KANGOO», 2001 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, уповноважив ОСОБА_2 користуватися належним йому транспортним засобом з правом продажу такого.

Пізніше 14 січня 2008 року він оформив припинення довіреності про що у встановленому порядку ОСОБА_2 була повідомлена нотаріусом. Однак остання, не дивлячись на це, 25 січня того ж року, від імені позивача уклала договір купівлі-продажу вказаного автомобіля із ОСОБА_3 Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 756797 був укладений та зареєстрований на Українській товарній біржі 25.01.2008 року. На підставі цього договору, належний йому транспортний засіб 29.01.2008 року було зареєстровано на відповідача ОСОБА_3 Згоди на продаж належного йому автомобіля позивач не давав, жодних коштів за автомобіль він не отримував, ОСОБА_2 на момент укладення спірного договору не мала повноважень на його підписання і вона про це знала. Спірний договір оформлений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, в ньому не зазначена істотна умова договору купівлі-продажу –ціна договору та його укладено особами, які не є членами біржі.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся із вказаним вище позовом до суду, просить такий задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги уточнив, дав пояснення аналогічні до доводів викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, просив позов задовольнити з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 проти позову заперечив, стверджуючи, що повірена на час відчуження транспортного засобу мала необхідний обсяг повноважень для укладення оспорюваного договору, оскільки не отримувала від довірителя жодної інформації про припинення довіреності, просить врахувати ту обставину, що у позивача відсутнє суб»єктивне право оспорювати правочин, стороною якого він не був.

Позивач ОСОБА_1, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не з»явились, про час та місце якого неодноразово повідомлялися належним чином, що стверджується відміткою в журналі вихідної кореспонденції та повідомленням про вручення судових повісток, відповідачі подали до суду заяви із проханням слухати справу у їх відсутності. Враховуючи наведене, суд у відповідності до ч.4 ст.169 ЦПК України, вирішує справу у їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, з»ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, маючи на праві власності автомобіль марки «RENAULT KANGOO», шасі (кузов) № НОМЕР_2, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, уповноважив ОСОБА_2 керувати даним транспортним засобом, а також продати його. Повноваження повіреного вбачаються з тексту нотаріально посвідченої довіреності (а. с. 9). Змістом цього ж документу та договору біржової угоди купівлі-продажу спірного майна, даними реєстрації органів автоінспекції підтверджуються і приналежність автомобіля на час його відчуження позивачу по справі (а. с. 7-8, 9). Дані обставини не оспорюються учасниками процесу.

25 січня 2008 року ОСОБА_2 від імені та за дорученням ОСОБА_1 продала належний останньому автомобіль ОСОБА_3 (а. с. 7). Її повноваження представника власника відчужуваного майна ґрунтувалися на нотаріально посвідченій довіреності від 6 серпня 2008 року (а. с. 12). Однак 14 січня 2008 року позивач звернувся із письмовою заявою про скасування даного доручення до нотаріуса (а. с. 42). Останній цього ж дня скерував відповідне письмове повідомлення повіреному, вручене ОСОБА_2 (як видно з відповідного поштового повідомлення) 16 січня 2008 року, тобто до укладення біржової угоди купівлі-продажу. У згаданому документі поштової установи зазначено адресу відповідача ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), послідовно вказану у двох дорученнях: ОСОБА_1 на її ім.»я та виданого нею особисто письмового уповноваження представникові у суді ОСОБА_6 (а. с. 9, 20). Відповідно до п. І89 абзацу 2-го Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 18 червня 1994 року, чинної на час посвідчення першого з названих вище правочинів, аналогічного за змістом п. 146 абзацу 5-го однойменної Інструкції, затвердженої наказом того ж Міністерства №20/5 від 3 березня 2004 року, діючої на час вчинення другої довіреності, зазначення місця проживання представника у тексті такого документу є обов»язковим. Використовуючи перше з доручень та будучи довірителем згідно другого, ОСОБА_2 послідовно вказувала саме ту адресу, на котру їй і було надіслане повідомлення про припинення її статусу повіреного ОСОБА_1 Саме це її місце проживання згадане в процесуальних документах по справі, складених від імені відповідача (а. с. 17-19).

В силу ст. 249 ЦК України довіритель вправі скасувати довіреність у будь-який час, але повинен негайно повідомити про це повіреного. Суд вважає, що надіслання відповідного повідомлення нотаріусом на прохання ОСОБА_1 за адресою, вказаною самою ОСОБА_2,є належним і єдино можливим доведенням до відома останньої рішення про припинення її статусу як представника позивача. Дана заява є бездоганним за формою і змістом документом, була переслана відповідачу із дотриманням вимог п. 156 абзацу 3-го зазначеної вище Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 18 червня 1994 року з зворотнім повідомленням про вручення.

Твердження представника ОСОБА_2 про необізнаність із фактом скасування доручення суд розцінює як голослівні.

В силу ст. 60 ЦПК України учасник процесу повинен довести обставини, на які покликається з обґрунтування своїх вимог чи заперечень, належними і допустимими доказами. Жодних засобів доказування, які б спростовували факт вручення поштового повідомлення заяви про скасування доручення, зокрема, даних про повернення або переадресацію кореспонденції без вручення адресату, даних про вибуття останнього на іншу адресу, його відсутність тощо, ОСОБА_2 суду не надала.

Правові наслідки для довірителя, що скасував доручення, настають тільки у разі, якщо відповідні юридичні дії вчинені до повідомлення повіреного про припинення його повноважень або до часу, коли він міг довідатись про це (ст. 249 ч. 3 ЦК України). Дане правило не діє, якщо довіритель довів до відома свого представника про скасування його статусу. Таким чином, правові наслідки для ОСОБА_1 в силу укладення оспорюваного правочину не настали і не могли настати.

Зазначене вказує на обґрунтованість позову. Покликання представника ОСОБА_2 на відсутність у ОСОБА_1 матеріально-правової і процесуальної зацікавленості у результатах процесу не заслуговують на увагу. Саме позивач був продавцем за оспорюваним договором. В силу ст. ст. 239, 1000 ЦК України ОСОБА_2 діяла тільки як його представник за дорученням, тобто від імені ОСОБА_1, а не самостійно. Відтак позивач вправі оспорювати договір як недійсний.

До ст. 203 ч. 1 ЦК України зміст правочину не може суперечити вимогам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 658 цього ж Кодексу право продажу майна належить його власникові. Відчуження транспортного засобу без згоди особи, якій він належить, суперечить вимогам чинного ЦК України. З цих підстав оспорюваний ОСОБА_1 договір купівлі-продажу слід визнати недійсним в силу ст. 215 даного нормативного акту.

Згідно із ст. 388 ЦК України автомобіль слід витребувати в користь позивача, як такий, що вибув з володіння останнього поза його волею.

Відповідно до ст. 392 даного нормативного акту особа, чиє право власності не визнається або оспорюються, вправі вимагати його підтвердження по суду.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «RENAULT KANGOO», шасі (кузов) № НОМЕР_2, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, витребування автомобіля марки «RENAULT KANGOO», шасі (кузов) № НОМЕР_2, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з володіння ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 та визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля марки «RENAULT KANGOO», шасі (кузов) № НОМЕР_2, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 укладеного 25 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає до задоволення.

Що стосується позовний вимог позивача зобов»язати УДАІ ГУМВСУ у Львівській області скасувати реєстрацію автомобіля марки «RENAULT KANGOO», шасі (кузов) № НОМЕР_2, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 за ОСОБА_3 та поновити реєстрацію за ОСОБА_1, то такі до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст. 35 ЦПК України треті особи за своїм процесуальним становищем не є суб»єктами матеріальних правовідносин та не користуються правами сторін і не несуть їх обов»язків, а тому на третіх осіб без самостійних вимог матеріально-правові наслідки вирішення спору не поширюються.

Разом з тим, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з відповідачів слід солідарно стягнути на користь позивача 500 грн. 00 коп судового збору та 250,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачені позивачем та документальної підтверджені квитанціями від 25.05.2009 року /а.с. 1-2/.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 249, 388, 392, 1000 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з участю третьої особи Львівського МРЕВ ДАІ ГУМВСУ у Львівській області про визнання правочину недійсним, визнання права власності на автомобіль, витребування такого з чужого незаконного володіння, перереєстрацію транспортного засобу –задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки «RENAULT KANGOO», шасі (кузов) № НОМЕР_2, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Витребувати автомобіль марки «RENAULT KANGOO», шасі (кузов) № НОМЕР_2, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з володіння ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «RENAULT KANGOO», шасі (кузов) № НОМЕР_2, 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 укладений 25 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 500 (п»ятсот) грн. 00 коп. судового збору та 250 (двісті п»ятдесят) грн. 00 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Дякович О.В.