ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"13" червня 2006 р.

Справа № 22/121-05-3182

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Мирошниченко М.А.,

                                      Шевченко В. В.,

Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням першого заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 49 від 05.05.2006 року.

 

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі  

апеляційну скаргу   ТОВ „Око”

на рішення господарського суду Одеської області від 31.05.05 року

у справі № 22/121-05-3182

за позовом  ТОВ „Око”

до ТОВ „Імедіа Тредінг”

про  витребування майна з чужого незаконного володіння

та за зустрічним позовом ТОВ  „Імедіа Тредінг”

до ТОВ „Око”

про стягнення 376993,75 грн.

    ВСТАНОВИЛА:

  

У квітні 2005 року ТОВ „Око” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Імедіа Тредінг” про зобов’язання передати майно, а саме окуляри для далекозорих у футлярах у кількості 124400 шт. загальною вартістю 70128 доларів США, що еквівалентно 369574,56 грн. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що згідно з укладеним між сторонами договором на транспортно –експедиторське обслуговування зовнішньоторгових вантажів № 062/12 від 12.12.2004 р. відповідач здійснив перевезення вантажу до кінцевого пункту призначення –Куп’янської митниці і в порушення умов даного договору неправомірно утримує цей вантаж у себе вимагаючи від позивача погашення заборгованості за надані послуги. А тому на підставі ст. ст. 386, 387, 525, 526 ЦК України позивач просив про задоволення позову.

ТОВ „Імедіа Тредінг” позов не визнало і звернулося до господарського суду з зустрічним позовом до ТОВ „Око” про визнання права власності на утримуване майно, а саме окуляри для далекозорих у футлярах в кількості 124400 шт., що находиться на території Куп’янської митниці, а в разі неможливості визнання права власності позивач за цим позовом просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 376993,75 грн., що виникла у зв’язку з непроведенням остаточного розрахунку за надані послуги по перевезенню цього вантажу згідно з  договором на транспортно –експедиторське обслуговування зовнішньоторгових вантажів № 062/12 від 12.12.2004 р. А тому на підставі ст. ст. 525, 526, 594, 597 ЦК України позивач за зустрічним позовом просив про його задоволення.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 31.05.2005 року у справі (суддя Торчинська Л.О.) у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково, з ТОВ „Око” на користь  ТОВ „Імедіа Тредінг” стягнуто 322193 грн. 75 коп. боргу, а в стягненні 54800 грн. витрат на адвокатські послуги судом відмовлено в зв’язку з ненаданням доказів на підтвердження надання послуг на таку суму. Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ „Імедіа Тредінг” виконало свої зобов’язання за договором на транспортно –експедиційне обслуговування зовнішньоторгових вантажів № 062/12 від 12.12.2004 р. та здійснило перевезення спірного вантажу, проте ТОВ „Око” ухилилося від виконання свого зобов’язання щодо оплати наданих послуг і повністю з ТОВ „Імедіа Тредінг” не розрахувалося.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22-29.11.2005 року рішення господарського суду Одеської області від 31.05.2005 року у справі залишено без змін, а апеляційна скарга ТОВ „Око” –без задоволення.

          Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2006 року  касаційну скаргу ТОВ „Око” задоволено частково, зазначену постанову Одеського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено до Одеського апеляційного господарського суду для розгляду. За висновком касаційного суду  апеляційна інстанція не здійснила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „Око” та не перевірила законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

          Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними повідомленнями поштових відділень про вручення судової ухвали від 11.05.2006 року, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні апеляційного суду. Проте, 13.06.2006 року до суду надійшло повідомлення телеграфом від представника ТОВ „Око” ГончаровоїЛ.В. з проханням про відкладення слухання справи в зв’язку з неможливістю з’явлення в суд їхнього представника.

          Зазначене клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що по - перше: встановлений строк дії наявної в справі довіреності цього представника скінчився 01.04.2006 року. По - друге: розгляд апеляційної скарги ТОВ „Око” вже двічі апеляційним судом відкладався в зв’язку з нез’явленням в судове засідання представників сторін. По - третє: неможливість з’явлення в суд одного представника юридичної особи не є достатньою підставою для відкладення апеляційного перегляду справи, оскільки представництво інтересів позивача за первісним позовом може також здійснюватися керівником підприємства або іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого відкладення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об’єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті. Крім того, в справі міститься друга дійсна довіреність від 22.03.2006 р., яку ТОВ „Око” для представництва своїх інтересів видало Данилюку Е.О.

          Враховуючи, що витребувані ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.04.2006 року документи сторони не надали, на підставі ст. 75 ГПК України справа переглядається за наявними в ній матеріалами.

     Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню  з наступних підстав.

          Права та обов’язки сторін судового процесу встановлені ст. 22 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що сторони мають право брати участь в судових засіданнях, у дослідженні доказів, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.

          Згідно зі ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п’яти          днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій, зокрема, вказується про час і місце проведення засідання господарського суду.

          Отже, вказаними нормами процесуального закону передбачено право сторін приймати участь в судових засіданнях господарського суду та встановлено обов’язок останнього належним чином повідомити сторони про день, час і місце проведення засідання суду.

          Пунктом 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України передбачено, що якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь - якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, то таке порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

          Між тим, належні докази які б підтверджували, що ТОВ „Око” повідомлялося судом у встановленому законом порядку про день, час і місце засідання суду у справі відсутні.

          Наведене порушення процесуального закону є самостійною і достатньою підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

          Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2004 року між ТОВ „Око” (клієнт) та ТОВ „Імедіа Тредінг” (експедитор) було укладено договір № 062/12 на транспортно –експедиторське обслуговування зовнішньоторгових вантажів згідно якого ТОВ „Імедіа Тредінг” зобов’язалося за дорученням ТОВ „Око” виконати транспортно –експедиторське обслуговування експортно - імпортних і транзитних вантажів останнього на території України, країн СНД і в міжнародному сполученні та надати додаткові послуги на умовах даного договору. Умовами договору, зокрема, встановлено обов’язок клієнта оплачувати рахунки за послуги експедитора по ставкам, узгодженим сторонами, після виконання всіх робіт по оформленню вантажу і його доставці на склад клієнта або до місця призначення вказаного останнім в межах України; оплата транспортно –експедиторських послуг та інші платежі за цим договором здійснюються клієнтом по ставкам, узгодженим сторонами, на підставі рахунку; клієнт оплачує рахунок експедитора протягом трьох  банківських днів з дати його отримання; остаточні розрахунки між сторонами здійснюються після фактичного виконання робіт, пов’язаних з транспортуванням, перевалкою і експедируванням вантажу, на підставі рахунку і акта виконаних робіт, підписаного сторонами;  сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором у вигляді відшкодування збитків, завданих кожній із сторін діями другої сторони, а також сплати штрафних санкцій, передбачених законодавством України і цим договором; при перевезенні вантажу на території України і країн СНД, клієнту надається 48 годин на митне оформлення вантажу, відраховані з моменту прибуття автотранспорту в місце вказане клієнтом. За третю добу простою автотранспорту, наданого експедитором під розвантаження (навантаження), з вини клієнта, останній сплачує штраф із розрахунку еквівалента 50 доларів США за кожну одиницю автотранспорту протягом 3-х банківських днів на розрахунковий рахунок експедитора; за несвоєчасне повернення контейнера під контроль  контейнерної мережі експедитор виставляє клієнту рахунок за кожну добу простою 85 доларів США. Простой починається при транспортуванні контейнера на Україну з 5-го дня після моменту виходу контейнера з  контейнерного терміналу.

          За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором  транспортного експедирування, за яким одна сторона (експедитор)  зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу ( ст. 929 ЦК України).

          На підставі даного договору у січні 2005 року ТОВ „Око” доручило ТОВ „Імедіа Тредінг” виконати перевезення вантажу –окулярів для далекозорих у футлярах загальною кількістю 124400 шт. і вартістю 70128 доларів США, придбаних за зовнішньоекономічним контрактом № 2/010 від 20.10.2004 року у компанії „Глобал Велл Трейдінг”  (КНР, м. Пекін).

          21.01.2005 року ТОВ „Імедіа Тредінг” виконало свої зобов’язання  за цим договором і доставило зазначений вантаж до кінцевого пункту призначення вказаного позивачем –Куп’янської митниці, м.  Куп’янськ, Харківської області, що  підтверджується міжнародною товарно -  транспортною накладною (СМР) № 6280  наявною в справі.

          Але ТОВ „Око” свої зобов’язання за вищезгаданим договором належним чином не виконало, виставлені ТОВ „Імедіа Тредінг” рахунки на оплату наданих послуг з перевезення зазначеного вантажу у встановлений строк повністю не оплатило, а 21.02.2005 року звернулося до останнього з претензією № 1/21 в котрій виклало вимогу передати йому вантаж.

          Листом № 012/03 від 25.03.2005 року ТОВ „Імедіа Тредінг” повідомило ТОВ „Око” про наявність простроченої заборгованості за надані послуги та штрафних санкцій за неналежне виконання договірних зобов’язань загальною сумою 174453 грн. 25 коп. та просило терміново погасити заборгованість.

          Не провівши оплати наданих  послуг ТОВ „Око” звернулося за захистом своїх прав до господарського суду з цим позовом посилаючись в обґрунтування своїх вимог на  порушення відповідачем договору № 062/12 від 12.12.2004 р.

          Відповідно до ст.  1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

          Згідно з ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

          Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

          Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Разом з тим , частиною 1 ст. 594 ЦК України передбачено, що кредитор,  який  правомірно  володіє  річчю, що  підлягає передачі боржникові або особі,  вказаній боржником,  у  разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо  оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має  право  притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

          Таким чином, оскільки ТОВ „Око” порушило свої договірні зобов’язання щодо оплати  наданих відповідачем за первісним позовом послуг з перевезення спірного вантажу, а саме:  припустилося прострочення платежів та сплатило їх не в повному обсязі, то останній правомірно  притримує цей вантаж у себе вимагаючи від ТОВ „Око” відшкодування пов’язаних з цим вантажем витрат та сплати штрафних санкцій.

          За таких обставин, ТОВ „Око”  на момент вирішення даного спору не є особою, яка має суб’єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого ним поданий позов (право витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним).

          Разом з тим, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов’язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов’язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов’язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом (в інтересах якої звернулись з позовом), суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

          А тому правові підстави для задоволення первісного позову відсутні.

          За розрахунком позивача за зустрічним позовом наявним у справі сума заборгованості ТОВ „Око”  за договором № 062/12 від 12.12.2004 року складає 322193 грн. 75 коп. основного боргу і штрафних санкцій. Зазначений розрахунок як в цілому, так і за його складовими відповідач не оспорив.

А тому на підставі ст. ст. 525, 526 та 929 ЦК України зустрічний позов на зазначену суму підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги зустрічного позову про стягнення 54 800 грн. витрат пов’язаних з оплатою послуг адвоката, то в її задоволенні слід відмовити в зв’язку з недоведеністю понесення таких витрат.

          Заявлена в зустрічному позові альтернативна вимога про визнання права власності на утримуване майно задоволенню не підлягає в зв’язку з безпідставністю. Згідно зі ст. 597 ЦК України, вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її  вартості  відповідно  до  статті  591  цього Кодексу.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника з посиланням на договір № 062/12 від 20.12.2004 р. не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Як вбачається із змісту позовної заяви ТОВ „Око” до ТОВ „Імедіа Тредінг” про витребування майна із чужого незаконного володіння, підставою даного віндикаційного позову позивач вказав саме договір № 062/12 від 12.12.2004 року.

До цієї позовної заяви позивачем було додано засвідчену його представником  копію договору № 062/12 від 12.12.2004 року.

Посилання саме на цей договір міститься в надісланій ТОВ „Око” претензії № 1/21 від 21.02.2005 року на адресу ТОВ „Імедіа Тредінг”. Відхиляючи зазначену претензію останнє в своєму листі також посилалося на договір № 062/12 від 12.12.2004 року.

Підставою зустрічного позову є також договір № 062/12 від 12.12.2004 року.

Предметом дослідження господарським судом першої інстанції при вирішенні даного спору був саме цей договір і оскаржуване рішення було прийнято судом з посиланням на зазначений договір.

Проте, в обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на інший договір № 062/12 від 20.12.2004 року, зміст якого відрізняється від змісту договору № 062/12   від 12.12.2004 року, що був підставою його позову. Таким чином, в апеляційній скарзі ТОВ „Око” змінило підставу свого позову, що чинним процесуальним законодавством не допускається. Передбачене ч. 4 ст. 22 ГПК України процесуальне право позивача змінити підставу або предмет свого позову може бути реалізовано ним до прийняття  господарським судом рішення по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не  розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, спір пов’язаний з виконанням сторонами договору № 062/12 від 20.12.2004 року може бути предметом окремого судового розгляду.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки вони не спростовують висновків суду та з урахуванням всіх обставин даної справи встановлених судом апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення даного спору.

          Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача  позивачеві за зустрічним позовом підлягають відшкодуванню витрати зі сплати  державного мита в сумі 1700 грн. та на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Керуючись  ст.ст.  44, 49, 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу ТОВ „Око” задовольнити частково.

         Рішення  господарського  суду  Одеської області  від  31.05.2005 року у справі № 22/121-05-3182 скасувати і стягнення за ним припинити.

          У задоволенні первісного позову ТОВ „Око” до ТОВ „Імедіа Тредінг” про зобов’язання передати майно відмовити.

          Зустрічний позов задовольнити частково.          

          Стягнути з ТОВ „Око” (Україна, Харківська область, м. Ізюм, вул. Пролетарська, 9) на користь ТОВ „Імедіа Тредінг” (м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 26) 322193 грн. 75 коп. заборгованості та 1818 грн. судових витрат.

          В решті частини зустрічного позову відмовити.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий  суддя:                                                Бєляновський В.В.

                                                                                      

                                

 Судді:                                                                      Мирошниченко М.А.

                                                                                   Шевченко В. В.