Олевський районний суд Житомирської області    

 Справа № 2-а-37/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          15 лютого 2011 року                                                                                   м. Олевськ

Олевський районного суду Житомирської області в складі:

                         головуючого-судді    Стратовича О.В.

                         з участю секретаря    Хомутовської О.М.

             представника відповідача     Скрит О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевськ  адміністративну  справу за позовом  ОСОБА_2  до  Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської  області  та Головного управління Пенсійного фонду України в  Житомирській області про визнання дій  неправомірними та  стягнення  допомоги та доплати до пенсії громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка  звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії  відповідачів   неправомірними та стягнути на її користь  за період з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року 2113,80 грн. допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та 10569 грн. доплати до  пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення ,  у зв’язку з тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи , проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Крім того, позивачка просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення  з відповідачів недовиплачених коштів передбачених, ст.ст.  37, 39  Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.

          Позивачка в судове засідання не з’явилася, згідно поданої  заяви,  просить справу розглянути без  її  участі, позовну заяву підтримує повністю.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення,  з проханням  про  розгляд справи  без їх участі. Крім того, зазначають , що кошти передбачені ст. 39   Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ слід стягнути з Пенсійного фонду.      

                    Представник Головного управління Пенсійного фонду України в  Житомирській області відносно задоволення позову заперечує, оскільки  вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

          Встановлено, що позивачка є постраждалою  внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживає позивачка, а саме  с. Нові Білокоровичі  Олевського району  Житомирської області  відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони  гарантованого добровільного відселення,  що стверджується  копією паспорту позивачки, довідкою з місця проживання,  посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

          Позивачка  на даний час  є  непрацюючим пенсіонером  і  отримувала  щомісячно з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року допомогу в розмірі 2,10 грн. в Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації та    доплату до пенсії  в розмірі 10,50 грн. в Головному управління Пенсійного фонду України в  Житомирській області,  тобто отримувала  виплати  в розмірах  передбачених  постановою КМ України від 26 липня 1996 року № 836 всупереч нормам Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується довідками відповідачів, обставинами, зазначеними у запереченнях відповідачів.          

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з якої слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується у зоні   гарантованого добровільного відселення  щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування  у розмірі – 40 %  від мінімальної заробітної плати, а також виплачується  щомісячна грошова доплата непрацюючим пенсіонерам  в розмірі двох  мінімальних заробітних плат, які встановлені на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).

            В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри  допомоги та доплати.

Виплата  допомоги та доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх

утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 слідує , що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Також  відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого  постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2 , саме зазначені управління  забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачами у справах щодо здійснення виплат доплати до пенсії особам, які проживають на території радіоактивного забруднення за відповідними позовами.

Таким чином відповідачі неправомірно обмежували позивачку у її праві на отримання  допомоги та доплати  в розмірах, зазначених в ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушили її  право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з  адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання  допомоги та доплати до пенсії  як особа, яка постійно проживає  на території радіоактивного забруднення.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначена допомога та доплата призначається і виплачується управлінням  праці та соціального захисту населення та управлінням пенсійного фонду відповідно.

З огляду на те, що  спеціальним Законом,  який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, функції щодо призначення та виплати відповідної допомоги та доплати  віднесено до компетенції органів соціального забезпечення та органів пенсійного фонду, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначених допомоги та доплати, а також стягувати вказані  суми.

Крім того, суд вважає  за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до     ч. 2 ст. 11 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивачки  та зобов'язати відповідачів  провести перерахунок та виплату позивачці допомоги та   доплати до пенсії  як особі, яка  проживає   на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.ст. 37,  39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  починаючи з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня  2010 року, оскільки позивачка звернулася з позовом до суду 29 жовтня 2010 року.

          Відповідачі є розпорядниками  коштів на вказані видатки, проте допустили протиправну бездіяльність і позивачці в добровільному порядку заборгованості  у повному обсязі не виплатили.

Враховуючи, що позовна вимога позивачки про допущення рішення суду до негайного виконання не мотивована та не обґрунтована позивачкою , то в даній частині позову слід відмовити за безпідставністю.

           Керуючись ст.ст. 8,  22 Конституції  України,  ст.ст. 37, 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями),    ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186  КАС України

ПОСТАНОВИВ:

  Позов  ОСОБА_2  -  задовольнити частково.

           Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської  області  та  Головного управління Пенсійного фонду України в  Житомирській області щодо не донарахування та недовиплати ОСОБА_2    допомоги та доплати, передбачених  ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ –  неправомірними.

Зобов’язати Управління  праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської  області  провести перерахунок та виплату ОСОБА_2    допомоги   як  особі, яка проживає  на території радіоактивного забруднення відповідно до  ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“,  встановивши її на рівні 40 % від мінімальної заробітної плати визначеної  законодавством щомісячно, за період  з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня  2010 року.

Зобов’язати  Головне управління Пенсійного фонду України в  Житомирській області провести перерахунок та виплату  ОСОБА_2   доплати до пенсії  як  особі, яка проживає  на території радіоактивного забруднення відповідно до  ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“,  встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат визначених законодавством щомісячно, за період    з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня  2010 року .

ОСОБА_2,  Управління  праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської  області , Головне управління Пенсійного фонду України в  Житомирській області звільнити від сплати державного мита на підставі  Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

В решті позовних вимог ОСОБА_2    відмовити.

Апеляційна скарга на  постанову суду першої інстанції може бути подана  до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом  частини третьої  ст. 160 КАС України, а також прийняття  постанови  у письмовому провадженні   апеляційна скарга  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:О. В. Стратович