Справа № 22ц-10017/2007р.                                                   Головуючий

Категорія -21 (2)                                                                      1 -й инстанції- Кулігіна Т.Д.

Доповідач- Карнаух В.В.

УХ ВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

2007  року травня  08  дня  колегія  суддів     судової     палати  у  цивільних     справах Апеляційного суду Дніпропетровскої області

в складі: головуючого - Михайлів Л.В.,

суддів -   Карнаух В.В., Братіщевої Л.А., при секретарі - Бондаренко І.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів Слюсарчука Юрія Миколайовича, Бершадської Людмили Станіславівни

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу по апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 грудня 2005 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення заборгованості по щомісячним (страховим) виплатам відшкодування втраченого заробітку, у зв'язку з втратою професійної працездатності, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 грудня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволений частково: з Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ВАТ «Суха Балка») на користь позивача стягнуто заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування втраченого заробітку в сумі 24228,15 гривень, компенсацію за несвоєчасну виплату частини щомісячних платежів відшкодування шкоди в сумі 13558,31 гривень та державне мито на користь держави в сумі 337, 86 гривень.

Крім того, з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі - Відділення Фонду) на його користь стягнуто заборгованість за щомісячними страховими виплатами відшкодування втраченого заробітку в сумі 24544,62 гривень та щомісячні страхові виплати в сумі 1100,17 гривень, починаючи з 01 жовтня 2005р. до зміни обставин, що тягнуть за собою перерахунок щомісячних виплат.

В апеляційній скарзі ВАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки висновки суду про необхідність застосування коефіцієнту 2,5 з 01.01.1996р. необгрунтовані; суд не взяв до уваги, що при застосуванні вказаного коефіцієнту підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві відбувалася зміна структури заробітної плати без збільшення фонду оплати праці. Крім того, суд стягнув суми за термін, що перевищує

строк позовної давності; необгрунтовано стягнув компенсацію втрати частини щомісячних виплат у відшкодування шкоди здоров'ю, оскільки суд не врахував, що компенсація передбачена тільки за несвоєчасно виплачені суми заробітної плати, призначені після 01.01.1998р., а суми відшкодування шкоди не є елементами заробітної плати.

Відділення Фонду в своїй апеляційній скарзі також просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього сум та направити справу на новий розгляд, оскільки постановляючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що Фонд не є належним відповідачем по справі; не перевірив, чи були застосовані ВАТ "Суха Балка" коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) з 01 січня 1996 року 2,5 ; не прийняв до уваги, що після збільшення тарифів середня заробітна плата не збільшилася у зв'язку із зміною структури заробітної плати; неправильно застосував п. 28 "Правил відшкодування шкоди...", який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку; не надав правової оцінки економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), що призвело до неправильного вирішення спору.

Перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з таких підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач працював у відповідача з 1958 року, на різних посадах, в тому числі і на посаді бурильника, в шкідливих умовах праці, у зв'язку з чим у позивача виникло професійне захворювання, він втратив працездатність.

За висновком ЛТЕК в 1977 році ОСОБА_1. вперше встановлено професійне захворювання.

Згідно висновку МСЕК від 24.05.1977 року з 16.05.1977 року позивачеві встановлено 50 % втрати професійної працездатності, він був визнаний інвалідом 3 групи, безстроково.

Спір між сторонами виник з приводу базового розміру середньої заробітної плати позивача, яка застосована відповідачем для вирахування сум відшкодування шкоди, а також коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), які застосовувалися відповідачем для підвищення сум відшкодування втраченого заробітку.

Задовольняючи вимоги позивача в межах, які перевищують строк позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ст. 76 ЦК України в редакції 1963р.).

На думку колегії суддів, такий висновок суду є невірним.

Згідно пункту 41 Правил, якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.

Згідно пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України   номер 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою, яка має право на

їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Однак всупереч зазначених правил суд стягнув недоплачені виплати за весь період, тобто з 01 липня 1994 року.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового ріщення судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, суд не встановив в рішенні, за який період зазначена сума відповідачем розрахована та виплачена позивачу; не розглянув та не постановив рішення в частині стягнення з ВАТ «Суха Балка» 599, 15 гривень, які, згідно позовної заяви, входили в суми заборгованості за період 0 01.07.1994 по 01.04.2001 роки.

За таких обставин,    колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд в до суду першої інстанції  згідно п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України.

Керуючись ст. 303, 307, п.5 ч.1 ст. 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ВАТ "Суха Балка" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 30 грудня 2005 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.