Брусилівський районний  суд Житомирської області    

                                                                                     Справа № 2-а-29/11

ПОСТАНОВА

іменем  України

          1 лютого  2011 року.

       Суддя Брусилівського районного суду Житомирської області   Седун  Ф. В.  розглянувши  у скороченому провадженні в приміщенні суду смт. Брусилів справу за адміністративним позовом  ОСОБА_3  до Управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі Житомирської області про зобов"язання вчинити певні дії щодо проведення перерахунку державної пенсії , як потерпілому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ,

                                                                 ВСТАНОВИВ:

10.12.2010 року позивачка звернулася до  суду з вказаним  позовом , посилаючись на те , що вона  є особою , яка потерпіла  внаслідок Чорнобильської катастрофи  першої категорії , являється інвалідом 2-ї групи  внаслідок захворювання , пов”язаного з Чорнобильською катастрофою . Вона отримує державну та додаткову пенсію за шкоду , заподіяну здоров”ю , розмір яких не відповідає  вимогам Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “.   Згідно  ст. 54 цього закону  розмір призначеної їй  державної пенсії , як інваліду 11 групи ,  не повинен бути нижчим 8-ми мінімальних пенсій за віком , а відповідно до ст. 50 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ особам , віднесеним до категорії 1 ,  інвалідам 2-ї групи  за шкоду , заподіяну здоров”ю повинна виплачуватись  додаткова пенсія в розмірі  75 %  мінімальної пенсії за віком. Але таке її право порушене відповідачем . Просить суд   зобов”язати відповідача  провести  їй перерахунок раніше призначеної пенсії –державної та додаткової - як  особі , яка постраждала  внаслідок Чорнобильської катастрофи  першої категорії , як інваліду 2-ї групи   відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи “ за період з 01.07.2010 року  і виплатити заборгованість, та зобов”язати відповідача обчислити і призначити їй державну та додаткову пенсії  як постраждалій  внаслідок Чорнобильської катастрофи  першої категорії ,  інваліду 2-ї групи  внаслідок захворювання , пов”язаного з Чорнобильською катастрофою   групи   відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи “ з 01.12.2010 року  .  

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав 13.12.2010 року та подав у встановлений строк письмове заперечення на позов , в якому зазначив що  фінансування витрат , пов”язаних з реалізацією Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету. Положення ст. 28 Закону № 1058  щодо мінімального розміру пенсії не застосовуються  при призначенні  пенсії за Законом України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ . Пенсії особам віднесеним до категорії 1 , інвалідам 2-ї групи, щодо яких встановлено причинний зв”язок інвалідності з Чорнобильською  катастрофою ,  визначено відповідно до постанов Кабінету Міністрів України  № 530 від 28.05.08 року та № 654 від 16.07.2008 року .

Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження у відповідності до ст. 183-2 КАС України  , без проведення судового засідання та виклику осіб , які беруть участь у справі.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини  та дослідивши докази суддя вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист , що включає право на забезпечення їх у разі повної , часткової або тимчасової втрати працездатності , втрати годувальника , безробіття з незалежних від них обставин , а також у старості та в інших випадках , передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , на охорону їхнього життя і здоров”я , соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “.

З наданих суду письмових доказів вбачається що , що позивачка є постраждалою від Чорнобильської катастрофи категорія 1, інвалідом 11 групи внаслідок захворювання , пов”язаного з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до ст. 50  Закону України “ Про статус та  соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “  особам , віднесеним до першої категорії , що є інвалідами 2-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду , заподіяну здоров”ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком .

Частиною 4 ст. 54 вищезгаданого Закону встановлено , що в усіх випадках розмір державної  пенсії для інвалідів 2-ї групи, щодо яких встановлено зв”язок з Чорнобильською катастрофою , не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком .

Зі змісту вказаних статей  випливає , що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду , заподіяну здоров”ю береться мінімальна пенсія за віком , розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “, яка визначає , що мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність, визначеного законом.

 Ст. 17 Закону України “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії “ встановлено , що основні державні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень . До числа основних державних гарантій включається і мінімальний розмір пенсії за віком. Основні державні соціальні гарантії , які є основним джерелом існування , не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму , встановленого законом.

Статтею 19 Закону України “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії “ передбачено , що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Так як будь-яким іншим Законом , крім Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “ мінімальний розмір пенсії не визначений , тому суд вважає за можливе застосувати за аналогією закону  дане в цьому Законі визначення щодо мінімального розміру пенсії  за віком для розрахунку розміру державної та щомісячної додаткової пенсії  за шкоду , заподіяну здоров”ю , що передбачено ст.ст. 49,50,54 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “.

На час розгляду справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “ і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 52 Закону України “ Про державний бюджет  України  на 2010 рік “    прожитковий мінімум для осіб , які втратили працездатність  становить з 1.01.2010 року  по 01.04.2010 року –695,00 грн.; з 1.04.2010 року по 1.07. 2010 року –706,00 грн. ; з 1.07.2010 року по 01.10.2010 року –709,00 грн. ; з 1.10.2010 року  по 01.12.2010 року –723,00 грн., з 1.12.2010 року 734 ,00грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 67  Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “  у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність , визначеного законом , підвищується розмір пенсії , визначений відповідно до ст. 54 цього Закону , а також розмір додаткової пенсії  за шкоду , заподіяну здоров”ю , особам , віднесеним до 1,2,3 категорій  внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення  нового розміру прожиткового мінімуму.

Пунктом 28 розділу 11 Закону України “ Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України “ дію ст. ст. 50 , 54 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи”  було обмежено , розмір пенсії було визначено у меншому , ніж передбаченому названим Законом  розмірі .

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року по справі № 10-рп були визнані неконституційними положення п. 24-34  розділу 11 “ Внесення змін до деяких  законодавчих актів України “ Закону України “ Про державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України “ , яким дію ст. ст. 50,54  Закону України

“ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ було викладено в новій редакції , а отже з цього часу відновлено дію ст. ст. 50,54 вказаного  Закону в повному обсязі.     

Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення  Конституційного Суду  України воно має преюдиціальне значення для судів  загальної юрисдикції  при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами , які виникли внаслідок  дії положень Закону України “ Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення  змін до деяких законодавчих актів України “ , визнаних неконституційними.

Частиною 4 ст. 9 КАС України визначено , що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України , Закону України , міжнародному договору , згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України , або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт , який має вищу юридичну силу.

За таких обставин  суд вважає , що виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами,  право позивача як інваліда 11 групи , постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії  при визначенні розміру пенсії  -порушене , так як  вона має право  на отримання пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсії за віком та щомісячної  додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.ст.49,50,54 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” .

Так як в даному випадку йдеться про перерахування пенсії , належним відповідачем  є Управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі  Житомирської області де позивачка ОСОБА_3  перебуває на обліку як  пенсіонер.

Відповідач  при здійсненні нарахувань та виплат  державної та додаткової пенсії позивачці передбачених  ст.ст. 50,54 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ діяв всупереч Закону , тому дії відповідача  по відмові  в проведенні перерахунку позивачці  державної та додаткової пенсії  в розмірах  передбачених  ст.ст. 50,54 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ є протиправними , а вимога позивачки  зобов”язання відповідача щодо  проведення їй перерахунку   раніше призначеної державної та додаткової пенсії з 1.07.2010 року та виплаті заборгованості  підлягає  задоволенню , так як строк позовної давності позивачкою не порушений , перерахунку  підлягає  державна та додаткова  пенсія  у розмірах  , визначених ст.ст. 50 та 54 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “: державна -  не менше 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячна додаткова пенсія за шкоду , заподіяну здоров’ю , у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком  за період з 1липня  2010 року по 30 листопада  2010 року.

Що стосується вимог позивачки  зобов”язати відповідача обчислити і призначити їй державну та додаткову пенсії  як постраждалій  внаслідок Чорнобильської катастрофи  першої категорії ,  інваліду 2-ї групи  внаслідок захворювання , пов”язаного з Чорнобильською катастрофою   групи   відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи “ з 01.12.2010 року, то ці вимоги задоволенню не підлягають , так як відповідно до ст. 6 КАС України   захисту підлягає лише реально порушене право особи , а не те , що може бути порушене в майбутньому.     

Заперечення  відповідача  на позов  що пенсія , в  т.ч. додаткова ,позивачці виплачується згідно Постанов Кабінету Міністрів України №  654 від 16.07.2008 року “ Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян “  та   № 530 від 28.05.2008 року   суд рахує необґрунтованими , так як  вказаними Постановами  визначені конкретні розміри державної та додаткової пенсії , які є значно меншими встановленого Законом України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  розміру , і Кабінет Міністрів не має права допускати звуження змісту та обсягу прав позивача , встановлених вказаним законом , а положення розділу 2 п. 24-34  Закону України “ Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ визнані неконституційними  рішенням Конституційного суду України по справі  № 10-рп від 22.05.2008 року. Також необґрунтованим є посилання на ч. 3 ст. 28 Закону України “ Про загальнообов”язкове  державне пенсійне страхування “  , що мінімальний розмір пенсії за віком , встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті  , застосовується виключно для визначення розмірів пенсій , призначених згідно з цим Законом і не застосовується при призначенні  пенсії за Законом України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ , так як наявність такої норми та  відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком  не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на отримання державної  пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду , заподіяну здоров”ю , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком , що передбачено ст.ст. 49,50,54  Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Керуючись ст. ст.6, 8-11,17,18, 21,71, 94 ,159-163,183-2 ,267 КАС України , ст. 46 Конституції України , ст.ст. 49,50,54 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ , Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року , ст. 28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “ , ст.ст. 17 , 19  Закону України “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії “ , ст.52 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2010 рік “ суд ,       

                              П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов ОСОБА_3  задовольнити частково.

          Зобов”язати Управління Пенсійного фонду України у Брусилівському районі  Житомирської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3  , як  постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 раніше призначену державну  пенсію як інваліду 11 групи , щодо якої встановлений причинний зв”язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою , відповідно до ст. 54 Закону України “ Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ –восьми мінімальних пенсій за віком   та додаткову пенсію за шкоду , заподіяну здоров”ю відповідно до ст. 50 названого Закону - 75% мінімальної пенсії за віком , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком , визначеної  ч. 1 ст. 28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “  , яка визначається встановленим Законом України “ Про державний бюджет України на 2010 рік “ прожитковим мінімумом для осіб , які втратили працездатність , за період з 1липня 2010 року по 30 листопада  2010 року  з урахуванням фактично виплачених коштів.

        В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

        Судові витрати прийняти на рахунок держави.

        Постанова підлягає негайному виконанню.

        Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний  суд через Брусилівський районний суд  шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня  отримання копії цієї постанови.

         Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.  

20.01.2011 року позивач звернувся до  суду з вказаним  позовом , посилаючись на те  що він  є пенсіонером , має статус " дитина війни " і згідно ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “  має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач виплачує  йому  надбавку до пенсії в меншому, ніж визначеному Законом розмірі , а саме в розмірі передбаченому п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.02.2008 року , про що його  повідомив відповідач у відповіді на його  звернення. Просить визнати  протиправними дії  відповідача і зобов”язати відповідача перерахувати  та виплатити йому надбавку  до пенсії  за  період з 01.01.2007 року по даний час  в розмірах , передбачених ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “- 30 % мінімальної пенсії за віком . Про недонарахування надбавки до пенсії йому  стало відомо з відповіді відповідача , а тому вважає що строк звернення до суду нею не пропущений.

Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав 24.01.2011 року та подав в установлений строк письмове заперечення на позов зазначивши  , що  фінансове забезпечення державних соці альних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету. Положення ст. 28 Закону № 1058  щодо мінімального розміру пенсії не застосовуються для визначення розмірів підвищення пенсії , передбаченого ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “. Підвищення до пенсії дітям війни виплачується в розмірі надбавки , встановленої Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.02.2008 року . Також зазначив,  що для звернення до суду  за захистом порушеного права встановлено шестимісячний строк . Просить в позові відмовити.

Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження у відповідності до ст. 183-2 КАС України , без проведення судового засідання та  виклику осіб , які беруть участь у справі .

Суддя за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження , оцінивши повідомлені сторонами обставини , вважає їх достатніми для прийняття рішення.

Судом встановлено , що позивач ОСОБА_4  є пенсіонером , є  дитиною війни , що підтверджується  ксерокопією паспорта позивача ,  копією довідки Управління праці та соціального захисту населення Брусилівської райдержадміністрації від 16 .02.2007 року.

Основним законом , яким регулюються дані спірні відносини є Закон України “ Про соціальний захист дітей війни “ . Зокрема  ст. 6  вказаного Закону передбачено, що дітям війни  пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії , підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте Законом України “ Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України “ текст ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ було викладено з новій редакції , згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії , підвищувались у розмірі , встановленому для учасників війни , який є меншим ніж був визначений в попередній редакції цієї статті .

Рішенням Конституційного Суду України  від 22 травня 2008 року по справі № 1-28/2008 були визнані неконституційними положення п. 41 розділу 11 “ Внесення змін до деяких  законодавчих актів України “ Закону України “ Про державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України “ , яким дію ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ було викладено в новій редакції , а отже з цього часу відновлено дію ст. 6 Закону в повному обсязі. Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду  України воно має преюдиціальне значення для судів  загальної юрисдикції  при розгляді ними позовів у зв”язку з правовідносинами , які виникли внаслідок  дії положень Закону України “ Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення  змін до деяких законодавчих актів України “ , визнаних неконституційними.

Судом встановлено , що всупереч рішенню Конституційного Суду України  відповідачем  Управлінням Пенсійного фонду України  в Брусилівському районі вказана надбавка позивачу , як дитині війни , в повному розмірі не виплачувалась  і не виплачується по даний час , заява позивача з цього питання відповідачем залишена без задоволення , про що свідчать  довідка відповідача  та відповідь відповідача від 15.12.2010 року № 416/ М - 08 , з яких слідує  що позивач отримував підвищення до пенсії як дитина війни  в розмірі 10 %  від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб , а саме  в розмірі  47 грн.00 коп. з 1.01. по 01.04. 2008 року . На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2008 року № 530  отримував  та отримує з  22.05.2008 року  -  в розмірі 48 грн. 10 коп. ; з 1.07. 2008 р. в розмірі  48 грн.20 коп. ; з 1.10. 2008 р.   в розмірі 49 грн. 80 коп. . Тобто, з даної відповіді слідує ,  що надбавка до пенсії позивачу виплачується  в розмірі меншому , ніж встановленим ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “.  

За таких обставин  суд вважає , що право позивача порушене , так як  воін має право  на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком , згідно ст. 6 Закону України “ Про  соціальний захист дітей війни “.

Оскільки в даному випадку йдеться про підвищення пенсії , належним відповідачем  є Управління Пенсійного фонду України в Брусилівському районі  Житомирської області де позивач перебуває на обліку як  пенсіонер.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “ від 09.07. 2003 року  № 1058-1У з наступними змінами та доповненнями мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 , а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначаючи розмір мінімальної пенсії за віком , з якого необхідно розраховувати позивачу підвищення до пенсії , суд виходить з того , що ст. 17 Закону України “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії “ встановлено , що основні державні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень . До числа основних державних гарантій включається і мінімальний розмір пенсії за віком. Основні державні соціальні гарантії , які є основним джерелом існування , не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму , встановленого законом. Статтею 19  вказаного Закону передбачено , що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Так як будь-яким іншим Законом , крім Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “ мінімальний розмір пенсії не визначений , тому суд вважає за можливе на підставі ст. 9 КАС України застосувати дане в цьому Законі визначення щодо мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку розміру підвищення до пенсії дітям війни за аналогією закону , і який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму , встановленого законом.

   Судом встановлено , що згідно ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни"  позивачу повинна була бути нарахована і виплачена надбавка до пенсії в розмірі 30 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб , фактично йому  була нарахована та виплачувалась надбавка до пенсії в розмірі 10 % та в розмірі  визначеному п. 8 Постанови Кабінету Міністрів Україн № 530 від 28.05.2008 року , а тому дії відповідача щодо не нарахування та невиплаті позивачу надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії –є неправомірними.Так  як визнані неконституційними положення Закону України “ Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України “  втрачають чинність  з дня ухвалення  Конституційним Судом України рішення  , тому у відповідності з ч. 2 ст.99 КАС України  позов підлягає частковому задоволенню, перерахунку  і виплаті підлягає заборгованість по недоплаченому підвищенню до пенсії в межах шестимісячного строку позовної давності  , тобто  за період 1 липня  2010 року по 31 грудня 2010 року включно , оскільки позивачем  клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду за період з 1.01.2007 року по 1.07.2010 року не заявлялось. Твердження позивача що про недонарахування надбавки йому стало відомо з відповіді відповідача  , суд рахує необгрунтованим , так як виплата пенсії має щомісячний характер і про порушення свого права позивач міг  дізнатись при отриманні пенсії за відповідний період. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску строку позовної давності.  Тому в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Прожитковий мінімум на  особу , яка втратила працездатність визначений ст. 52 Закону України “ Про державний бюджет України на 2010 рік “ і становить :  з  1.07.2010 р. по 30.09.2010 року –709 грн., з 1.10.2010 р. по 30.11.2010 р. 723 грн., з 01.12.2010 року - 734 грн.

Заперечення  відповідача на позов, що надбавка до пенсії позивачу виплачена згідно Постанови Кабінету Міністрів України  № 530 від 28.02.2008 року в порядку і розмірах встановлених даною постановою у відповідності до Закону України “ Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ суд рахує необґрунтованим , так як Конституція України  не допускає звуження існуючих прав при прийнятті нових законів або внесенні змін до існуючих. Положення розділу 2 п. 24-34 Закону України “ Про державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України по справі № 10-рп від 22.05.2008 року , а тому втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Керуючись ст. ст. 6 -12, 17, 18 , 20, 69, 87 , 94 , 99ч. 2 , 158-163, 186 , 256 КАС України , ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ , Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 1-28/2008 , ст.  ст. 17,19 Закону України “ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії “ , ч. 1 ст. 28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “ від 09.07. 2003 року  № 1058-1У, ст. 52 Закону України " Про державний бюджет України на 2010 рік "     суд ,

                                                            ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов  ОСОБА_4  задовольнити частково.

           Визнати протиправними дії  Управління Пенсійного фонду України у Брусилівському районі  Житомирської області по  не нарахуванню та невиплаті  ОСОБА_4   надбавки до пенсії   у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  згідно зі  ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ за період  з 01 липня  2010 року по 31.12.2010 року.

            Зобов”язати  Управління Пенсійного фонду України у Брусилівському районі  Житомирської області  зробити перерахунок ОСОБА_4  надбавки  до пенсії  за період з 1 липня  2010 року по 31 грудня  2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни" , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком , встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “ Про загальнообов”язкове  державне пенсійне страхування “ , яка визначається встановленим Законом України “ Про державний бюджет України на 2010 рік “ прожитковим мінімумом для осіб , які втратили працездатність , з урахуванням фактично отриманих сум  та виплатити  ОСОБА_4  недоотриману надбавку до пенсії за вказаний період.

             В іншій частині позов залишити без задоволення.  

             Постанову в частині зобов”язання  проведення перерахунку та виплати недоотриманої надбавки  позивачці допустити до негайного виконання.

             Постанова може бути оскаржена в Житомирський  апеляційний адміністративний суд через Брусилівський районний суд  протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

             Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                        Суддя                                                            Седун  Ф.  В.