Справа № 2-342/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2011                                                                                Енергодарський міський суд Запорізької області у складі головуючого судді  Дзямко О.П., при секретарі Клячевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Енергодар цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4  про стягнення боргу , -

                                                          В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 25.01.2010р. позивач надав в борг відповідачу ОСОБА_4 20 000 (двадцять тисяч) грн.,  які останній зобов’язався повернути до 25.01.2011р.     

На підтвердження отримання грошових коштів  ОСОБА_4 надав розписку, якою посвідчив  прийняття ним у власність зазначену грошову суму.

Крім того відповідач зобов’язався  сплачувати щомісячно 5 % від суми заборгованості, тобто по 1 000 грн.

Дата повернення боргу, яка вказана у розписці 25.01.2011р. минула, але відповідач так і не повернув позичених коштів. Просить суд стягнути з відповідача на його користь борг у сумі 20 000 ( двадцяти тисяч) грн., відсотки за користування позикою –13 000 (тринадцять тисяч) грн. та витрати пов’язані з веденням справи: судовий збір –330 грн., ІТЗ –120грн.

В судове  засідання позивач не з`явився, просить розглядати справу у його відсутність, позов підтримує, про що повідомив суд письмово.

Відповідач у судове засідання не з`явився, просить розглядати справу у його відсутність, позов визнає в повному обсязі, про що повідомив суд письмово.

Дослідив матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики, який оформлений у вигляді розписки на суму 20 000 (двадцять тисяч) грн. з встановленням 5% за користування позикою (а.с.26).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на відносини, які склалися між сторонами, між ними було укладено договір позики, так як позивач передав відповідачу у власність грошові кошти, а відповідач зобов’язався їх повернути в тій же сумі, що відповідає ст. 1046 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов’язують  боржника належним чином виконувати свої зобов’язання.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики).

Згідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом вимог ст.ст. 612, 625 ЦК України, право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, що передбачений матеріальним законом і полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування запозиченими грошима, що мали б бути у встановлений договором (розпискою) строк повернуті кредиторові.

Підтвердження виконання зобов'язання має відбуватись у спосіб, встановлений ст. 545 ЦК України, у т.ч. видачею кредитором на вимогу боржника розписки про одержання виконання частково або в повному обсязі, повернення кредитором боржнику боргового документу, а у разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.    

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника проценти від суми позики. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки в розписці встановлено відсотки, які повинен сплатити боржник –5 % щомісячно, то відповідно до ст. 625 ЦК України стягненню підлягає: 20 000 ( двадцять тисяч) грн.  основного боргу, та відсотки за користування позикою в сумі  13 000 (тринадцять тисяч) грн.,  всього 33 000 (тридцять три тисячі)  грн.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи і інтереси інших осіб.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, відповідач повинен сплатити на користь позивача  понесені ним судові витрати в сумі 330 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно –технічного забезпечення розгляду справи.

Керуючись 174, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.  612, 625, 1046, 1047,1049 суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, проживаючого в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, проживаючого в АДРЕСА_2,  борг за договором позики у сумі 20 000 ( двадцяти тисяч) грн., відсотки за користування позикою в сумі 13 000 (тринадцять тисяч) грн., судових витрати 330 грн. грн. судового збору і 120 грн. витрат з інформаційно –технічного забезпечення розгляду справи, а всього на загальну суму 33 450 ( тридцять три тисячі чотириста п’ятдесят) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя: