Справа № 2а-1073

2011 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

11 квітня  2011  року суддя  Новоазовського  районного суду Донецької області  Бєльченко Л.А., розглянувши в скороченому провадженні в м.Новоазовську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області (далі –УПФУ в Новоазовському районі) про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги як дитині війни,

в с т а н о в и в:

          Позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача. Просив винести постанову, якою визнати бездіяльність відповідача неправомірною щодо не нарахування та невиплати йому, як дитині війни, щомісячної доплати до пенсії, зобов’язати провести нарахування та виплату доплати до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та  з 22.05.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він має статус «дитини війни», у зв’язку з чим у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України «Про державний бюджет України на 2006 рік»та «Про державний бюджет України на 2007 рік»в частині зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватися. З підстав невідповідності ст.22 Конституції України п.п.2 п.41 розділу П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»вважає неможливе їх застосування з 01.01.2008 року. Позивач просив суд поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом його порушених прав, визнати неправомірною бездіяльність відповідача по не нарахуванню та невиплаті йому, як дитині війни, щомісячної доплати до пенсії, визнати право на отримання невиплаченої соціальної допомоги (підвищення до пенсії), встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб  та зобов’язати зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р.

          Справа розглядається в порядку скороченого провадження на підставі ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України згідно абз.2 ч.5 зазначеної норми КАС України на підставі повідомлених позивачем і відповідачем обставин.

          Оцінивши повідомлені позивачем , відповідачем обставини, вважаю достатніми підстави для прийняття судового рішення.

          По справі встановлено обставини, які підтверджуються такими доказами.

          Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення, яка міститься в матеріалах справи.

          Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який встановлює статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) другої світової війни було менше 18 років.

          Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Дію ст.6 зупинено  на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року №3235-1У «Про державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає право на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії у 2006 році.

Згідно з п.12 ч.1 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», щодо зупинена дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 09 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.                   

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.».

          Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення пункту 41 розділу 2 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

          Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

          Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не була зупинена і, відповідно, у 2009 році продовжує діяти норма, згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.     

                Питання щодо невідповідності Конституції України ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Конституційним судом України в 2010 році не розглядалося, і, відповідно, дія ст.6 зазначеного Закону України не зупинялася Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», тому у 2010 році продовжує діяти норма згідно якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.                 

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

          Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

          При визначенні розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

          Згідно з ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

          Відповідно до ч.6 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

          Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Згідно з ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на підставі якого призначено пенсію позивачу, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, у даному випадку не застосовується.

На підставі викладеного, вважаю, що вимоги позивача підлягають задоволенню за зазначений позивачем строк по день винесення рішення, оскільки кінцева дата стягнення виплати позивачем не зазначена.

          Керуючись ст.ст. 158-163, 183-2, 185-187 КАС України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1   задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1   як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та  з 22.05.2008 року по 11.04.2011 року.

          Визнати за ОСОБА_1 право на отримання невиплаченої соціальної допомоги (підвищення до пенсії), встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на відповідний період часу, а саме з  09.07.2007 року по 31.12.2007 року та  з 22.05.2008 року по 11.04.2011 року.

                  Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області провести нарахування та виплатити  ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та  з 22.05.2008 року по 11.04.2011 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум.     

          Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Новоазовський районний суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя  -