Справа № 2-2337/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 травня 2011 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого –судді Лівандовської-Кочури Т.В.

при секретарі Бояновській К.В.

з участю позивача ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2

відповідачів:ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5, комунальне підприємство “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” про застосування насідків недійсності нікчемного правочину,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2011 року позивач звернулася в суд в інтересах недієздатного ОСОБА_2 з позовом до відповідачів про про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Покликається на те, що з 27 липня 1957 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, якого рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 листопада 2009 року, починаючи з 16 листопада 2004 року визнано недієздатним. Окрім того, позивача було призначено опікуном над недієздатним з моменту вступу рішення суду в законну силу. 25 березня 2005 року ОСОБА_2, без згоди позивача уклав з відповідачами договір дарування №44 про передачу безоплатно майна у власність: а саме, ОСОБА_3-53/100 частин цегляного гаража-приміщення 1-2 площею 15, 1 кв.м., ОСОБА_4-47/100 частин цегляного гаража-приміщення 1-1 площею 13,3 кв.м. Позивач вказує, що згоду на укладення такого правочину не надавала. Вважає такий правочин нікчемним та покликаючись на викладене, просить застосувати передбачені ч.1 ст.216 ЦК України наслідки до договору дарування №44 від 25.03.2005 року, укладеного між дарувальником (її чоловіком) ОСОБА_2 та обдарованими ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та повернути сторони за договором у первісний стан і зобов’язати їх повернути одна одній у натурі все одержане на виконання договору (провести двосторонню реституцію).

Зобов’язати приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 повернути правовстановлюючий документ позивачу-законному представнику (опікуну)- відчужувача майна (ОСОБА_2) на його вимогу, а саме: свідоцтво про право власності, видане 09.07.2004 року виконкомом Луцької міської ради на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 30.06.2004 року №239 та зареєстрованого у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 27.07.2004 року за №402 в книзі №10, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №6774481.

Зобов’язати комунальне підприємство “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: 53/100 частин цегляного гаража-приміщення 1-2 площею 15.1 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1, зареєстрованих за ОСОБА_3; 47/100 частин цегляного гаража-приміщення 1-1 площею 13, 3 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1, зареєстрованих за ОСОБА_4.

Зобов’язати комунальне підприємство “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” відновити реєстрацію права власності на нерухоме майно у вигляді цілого цегляного гаража-приміщення площею 28,3 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач, заявлені позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, відносно їх задоволення заперечила.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, відносно його задоволення заперечив.

Треті особи, кожен зокрема, в судове засідання не з’явилися.
Приватний нотаріус ОСОБА_5 подала суду заяву, в якій просить слухати справу у її відсутності на підставі наявних по справі доказах. А, тому, суд вважає можливим слухати справу у її відсутності на підставі наявних по справі доказах.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 березня 2005 року ОСОБА_2, уклав з відповідачами договір дарування №44 про передачу безоплатно майна у власність: а саме, ОСОБА_3 Олександрівні-53/100 частин цегляного гаража-приміщення 1-2 площею 15, 1 кв.м., ОСОБА_4-47/100 частин цегляного гаража-приміщення 1-1 площею 13,3 кв.м. (а.с.13).

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь та самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду  від 20 листопада 2009 року ОСОБА_2 визнано недієздатним, починаючи з 16 листопада 2004 року та призначено ОСОБА_1 опікуном над недієздатним чоловіком ОСОБА_2. Дане рішення не оскаржене, вступило в законну силу (а.с.14).

З рішення Апеляційного суду Волинської області від 02 липня 2010 року вбачається, що спірний правочин визнаний нікчемним з посиланням на те, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

 Відповідно до ч.3 ст.226 ЦК України (в редакції 2004 року) дієздатна сторона зобов’язана повернути опікунові недієздатної фізичної особи все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення-відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування.

Опікун зобов’язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним право чином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов’язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом право чину, сприяла винна поведінка опікуна.

Таким чином, з врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про застосування правових наслідків до правочину, вчиненого недієздатною фізичною особою-до договору №44 від 25 березня 2005 року, укладеного між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованими ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

              Зобов’язати ОСОБА_3 повернути опікуну ОСОБА_1 недієздатного ОСОБА_2 53/100 частин цегляного гаража-приміщення 1-2 площею 15,1 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1 та зареєстрованих за нею.

           Зобов’язати ОСОБА_4 повернути опікуну ОСОБА_1 недієздатного ОСОБА_2 47/100 частин цегляного гаража-приміщення 1-1 площею 13, 3 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1 та зареєстрованих за ним.

Вимога позивача про зобов’язання приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 повернути їй правовстановлюючий документ на гараж, а саме, свідоцтво видане 09.07.2004 року виконкомом Луцької міської ради на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 30.06.2004 року №239 та зареєстрованого у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 27.07.2004 року за №402 в книзі №10, в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №6774481 не підлягає до задоволення, оскільки, після укладення договору дарування, правовстановлюючий документ на предмет договору передається дарувальником обдарованим, а не залишається у нотаріуса, що посвідчував такий договір.

Також не підлягають до задоволення вимоги позивача щодо зобов’язання комунального підприємства “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: 53/100 частин цегляного гаража-приміщення 1-2 площею 15.1 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1, зареєстрованих за ОСОБА_3; 47/100 частин цегляного гаража-приміщення 1-1 площею 13, 3 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1, зареєстрованих за ОСОБА_4 та зобов’язати комунальне підприємство “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” відновити реєстрацію права власності на нерухоме майно у вигляді цілого цегляного гаража-приміщення площею 28,3 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 з тих підстав, що комунальне підприємство “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” не наділено такими повноваженнями.

Позивач вправі оскаржити свідоцтва про право власності на гараж ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому порядку.

           У відповідності до правил ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

         З ОСОБА_3, ОСОБА_4 слід стягнути в дохід держави по 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору з кожного.

         Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 15, 58, 60, 61, 88, 209, 215 ЦПК України та на підставі ст. 226 ЦК України (в редакції 2004 року), суд,

                                                        В И Р І Ш И В:

             Позов задовольнити частково.

             Застосувати правові наслідки до правочину, вчиненого недієздатною фізичною  особою -до договору дарування №44 від 25 березня 2005 року, укладеного між дарувальником ОСОБА_2 та обдарованими ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

           Зобов’язати ОСОБА_3 повернути опікуну ОСОБА_1 недієздатного ОСОБА_2 53/100 частин цегляного гаража-приміщення 1-2 площею 15,1 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1 та зареєстрованих за нею.

           Зобов’язати ОСОБА_4 повернути опікуну ОСОБА_1 недієздатного ОСОБА_2 47/100 частин цегляного гаража-приміщення 1-1 площею 13, 3 кв.м., що розташований у АДРЕСА_1 та зареєстрованих за ним.

           Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 60 (шістдесят) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

             Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в дохід держави по 4 (чотири) грн. 25 коп. судового збору з кожного.

             В задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

             Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили.

Суддя