Справа № 22-1317/2006 року                                   головуючий у 1 інстанції: Фазикош Г.В.

доповідач: Павліченко С.В.

УХВАЛА

про повернення справи

19 серпня 2006 року                                                                                                     м. Ужгород

Суддя апеляційного суду Закарпатської області Павліченко С.В., вирішуючи питання про прийняття до розгляду апеляційним судом апеляційної скарги відповідача - Управління освіти Ужгородської міської ради - на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Ужгородської міської ради про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю зі стягнення з відповідача на її користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Управління освіти Ужгородської міської ради - спочатку звернувся з заявою про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10 липня 2006 року залишена без задоволення, а потім подав апеляційну скаргу в загальному порядку, як це передбачено ЦПК України, на вищезазначене рішення.

Відповідно до ч. З ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від сплати судового збору звільняються позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин. В данному випадку позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, а питання про стягнення з відповідача судового збору в дохід держави залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції, вирішивши питання про право, не зазначив в рішенні точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, тобто не визначив за який період вимушеного прогулу та яку конкретно суму середньомісячного заробітку слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

Судом першої інстанції також в порушення вимог п. 4 ст. 367 ЦПК не допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі позивачки.

Відповідно до п.п. 2, 3 та 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, що беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено вищезазначені питання.

Не вирішення судом першої інстанції питання про точну суму коштів, які підлягають стягненню, питання про допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі позивачки та питання про судові витрати перешкоджає прийняттю апеляційної скарги Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж для розгляду апеляційним судом.

Таким чином, дану цивільну справу слід повернути до суду першої інстанції для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення в порядку Глави 7 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 88, 220 та ч. 4 ст. 297 ЦПК України, суддя-доповідач ,-

ухвалив:

Цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача - Управління освіти Ужгородської міської ради - на заочне рішення суду першої інстанції від 10 квітня 2006 року повернути до Ужгородського міськрайонного суду для ухвалення додаткового рішення в порядку Глави 7 ЦПК України в строк до 01 жовтня 2006 року.