У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а-1717/11 року

08 квітня 2011 року                                                                                          м.Надвірна

Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Грещук Р.П. ,         розглянувши матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом  ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання бездіяльність неправомірною щодо ненарахування та стягнення державної допомоги дитині війни,-   

В С Т А Н О В И В:

      07 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що вона є дитиною війни та згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дію статті 6 Закону було зупинено на 2007 рік згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 відповідно положення статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”та п.п.41 Р.2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції, тому вважає, що порушено її законні права. Просить визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати їй підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період  з  2006 року і  проводити такі  виплати в подальшому та зобов'язати його провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за зазначений період.  

       Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.   

       Частина друга статті 99 КАС України передбачає, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.   

       Згідно зі ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.   

       Враховуючи викладне, положення ч.2 ст.99 КАС України, те, що позивач, звернувшись до суду з позовом 07 квітня  2011 року, пропустила строк для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів за період з 2006 року по 06 жовтня  2010 року включно і доказів поважності причин пропуску звернення до суду не подала, а тому підстав для поновлення пропущено строку немає, вбачається, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду в частині вимог за зазначений період.   

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100, 107 Кодексу адміністративного судочинства України,-   

У Х В А Л И В :

       Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання бездіяльності неправомірною щодо ненарахування та стягнення державної допомоги дитині війни в частині вимог за період  з 2006  року по 06 .10 . 2010 року включно  залишити без розгляду.       

     Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.   

    Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.   

Суддя                                                                                  Грещук Р.П.