Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________________________________________________________________________________________                                         

Справа  № 2-365/11

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 квітня 2011 року                                                                                 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого –           судді Леньо В.В.,

при секретарі –           Дорда Д.В.,

за участі позивачки – ОСОБА_1,

відповідачки –           ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами було укладено шлюб 25.11.1995 року у виконкомі Вилоцької селищної  ради за актовим записом №21. Від даного шлюбу народилася двоє дітей: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, які є неповнолітніми. Одруження виявилось невдалим, причиною розпаду шлюбу є те, що у сторін виявились різні характери та погляди на життя, відсутнє взаємопорозуміння, міцної сім’ї сторони не створили, відповідачка систематично зловживає алкогольними напоями, не приділяє належної уваги по вихованню дітей. Шлюб існує тільки формально, позивач втратив почуття любові до жінки і міцної сім’ї сторони не створили, а тому позивач просить шлюб між ними  розірвати.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладенні в позовній заяві та пояснив, що сім’я існує тільки формально, і наполягає на їх розлученні, так як примирення між ними не можливе, хоча суд надавав таку можливість. Крім цього позивач, в  обгрунтування своїх позовних вимог в суді доповнив, що вони не ведуть спільного господарства, не живуть шлюбним життям, незважаючи на те, що судом було надано строк на примирення, сторони примирення не досягли, а відтак він наполягає на їх розлученні.

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та заперечила проти розірвання шлюбу.

Вислухавши пояснення позивача та відповідачки, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по  суті,  суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.112 СК України  суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.

В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що сторони 25.11.1995 року уклали шлюб у виконкомі Вилоцької селищної  ради за актовим записом №21 (а.с.5). Від даного шлюбу народилася двоє дітей: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8), які є неповнолітніми. Одруження виявилось невдалим, причиною розпаду шлюбу є те, що у сторін виявились різні характери та погляди на життя, відсутнє взаємопорозуміння, міцної сім’ї сторони не створили, відповідачка систематично зловживає алкогольними напоями, не приділяє належної уваги по вихованню дітей. Шлюб існує тільки формально, позивач втратив почуття любові до жінки і міцної сім’ї сторони не створили, а тому позивач просить шлюб між ними  розірвати.

Спору щодо проживання дітей не має. Спору про майно, що є спільною власністю сторін, не має.

Відповідно до вимог ст.51 Конституції України та ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік за змістом ст.55 СК України зобов’язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов’язаний утверджувати в сім’ї повагу до матері. Дружина зобов’язана утверджувати в сім’ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в ній.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини,  примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3, 4 ст.56 СК України).

З’ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги наявність у сторін малолітніх дітей та обставини життя подружжя, з врахуванням того, що сторони шлюбним життям не живуть, що шлюб існує тільки формально, та враховуючи, що подальше збереження шлюбу між сторонами є недоцільним, оскільки у період з часу звернення позивача до суду та розгляду справи у суді наміри позивача розірвати шлюб не змінилися, незважаючи на те, що судом було надано строк на примирення, суд встановив справжнє прагнення позивача до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що розірвання шлюбу подружжя ОСОБА_2 не суперечить інтересам сторін і їх неповнолітнім дітям, після цього не будуть порушені їх особисті та майнові права, у зв’язку із чим даний  позов підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.10, 27, 31, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.110, 112 Сімейного Кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 25.11.1995 року у виконкомі Вилоцької селищної ради Виноградівського району Закарпатської області, Актовий запис №21 - р о з і р в а т и.

Відповідачці залишити прізвище ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   

ГоловуючийВ. В. Леньо