Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-337/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Петров
Категорія - 21 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Драний О. П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого – судді Драного О.П.,
суддів – Ремеза П.М., Гончара В.М.,
за участю прокурора – Добрової Н.І.,
захисників-адвокатів – ОСОБА_2, ОСОБА_3,
засуджених – ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_5 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 січня 2011 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кіровограда, українець, громадянин України, з повною середньою освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий 13.06.2003 року вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 289, ст. ст. 69, 70 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини належного йому на праві власності майна. Звільнений 21.03.2005 року за постановою Казанковського районного суду Миколаївської області від 11.03.2005 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 23 дні
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
За ч. 3 ст. 357 КК України виправданий у зв’язку з відсутністю у його діях складу злочину;
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Кіровограда, українець, громадянин України, з повною середньою освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, згідно зі ст. 89 КК України не маючий судимостей
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України - до 1 року обмеження волі. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Вироком суду з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави стягнуто судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи у розмірі 206 грн. 40 коп. з кожного.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнані винними та засуджені за те, що 16.09.2010 року близько 3 год. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, знаходячись між будинками №12а та №12 корпус 1 по вул. Г.Сталіграда у м. Кіровограді, зустріли раніше незнайомого їм ОСОБА_6 та при цьому у них виник умисел на заволодіння його майном. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підійшли до ОСОБА_6, де ОСОБА_4 наніс один удар кулаком по голові потерпілого, від чого той упав на землю, після чого ОСОБА_4 наніс ще декілька ударів ногами та руками по голові та тулубу ОСОБА_6, спричинивши йому тілесні ушкодження у виді осадження на лобі з правого боку, по червоній каймі верхньої губи в центрі, крововиливу на нижній повіці правого ока, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. При цьому ОСОБА_5 витягнув з сумочки ОСОБА_6 гроші в сумі 1450 грн., золотий ланцюжок вагою 1,6г 585 проби вартістю 336 грн., антикварну іконку «Архангела святих воїнів»з бронзи вартістю 70 грн., паспорт громадянина України та ідентифікаційний код на ім’я ОСОБА_6, а ОСОБА_4 підібрав з землі випавший з кишені одягу потерпілого мобільний телефон «Нокіа-1100»вартістю 130 грн. з сім-картою мобільного оператора «Київстар»вартістю 25 грн., на рахунку якої було 37 грн. Після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши своїми діями потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 2048 грн.
В апеляціях:
- засуджений ОСОБА_5, не оспорюючи вини та кваліфікації вчиненого ним злочину, просить вирок районного суду змінити, призначивши покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, оскільки вважає, що районним судом не у повній мірі взято до уваги ті обставини, що він у скоєному щиро розкаявся, брав активну участь у розкритті злочину, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню доньку та дружину-інваліда, раніше не судимий;
- прокурор, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок районного скасувати за невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених. Свою позицію мотивує тим, що судом не взято до уваги покази потерпілого, який як у ході досудового слідства, так і у суді наполягав на тому, що при скоєнні на нього нападу він втрачав свідомість, що свідчить про те, що судом незаконно перекваліфіковано дії засуджених з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України. Крім того, вважає, що судом немотивовано виправдано ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляції у повному обсязі та просив її задовольнити, засудженого ОСОБА_4 та у його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_2, які просили вирок суду залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення, засудженого ОСОБА_5 та у його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_3, які підтримали апеляцію та просили пом’якшити вирок районного суду, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.
Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог ст.22 КПК України. Викладені у вироку висновки про винність засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, за які вони засуджені, при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі доказах, відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оскаржуються.
Доводи апеляції прокурора про те, що судом необ’єктивно та незаконно перекваліфіковано дії засуджених з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України не можна вважати обґрунтованими, оскільки у судовому засіданні достовірно встановлено, що потерпілому ОСОБА_6 засудженими було спричинено легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я, тобто тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя чи здоров’я останнього. Посилання в апеляції прокурора на покази ОСОБА_6 про те, що останній втрачав свідомість, не можуть бути взяті до уваги, оскільки згідно з висновком судово-медичної експертизи будь-яких даних про те, що потерпілий втрачав свідомість не встановлено, а показання потерпілого є притирічливими. Крім того, показання потерпілого про обставини скоєного відносно нього злочину є детальними, чіткими, що свідчить про те, що він свідомості не втрачав, а тому дії засуджених суд обґрунтовано перекваліфікував на ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, скоєне за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, не можна погодитись з доводами апеляції прокурора стосовно незаконного виправдання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 357 КК України, оскільки як встановлено у ході досудового, так і судового слідства, і що ніким не оспорюється, паспортом потерпілого заволодів засуджений ОСОБА_5, а ОСОБА_4 будь-якої участі у цьому не брав і про викрадення паспорта йому стало відомо у ході досудового слідства.
З огляду на викладене, дії засудженого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_5 – за ч. 2 ст. 186 та ч. 3 ст. 357 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, а також незаконне заволодіння паспортом потерпілого.
Призначаючи міру покарання засудженим, суд першої інстанції у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості, особи винних, які за місцем проживання характеризуються позитивно, мають на утриманні неповнолітніх дітей, ОСОБА_4 має непогашену судимість, та з урахуванням усіх обставин справи обґрунтовано призначив покарання засудженим в межах санкцій ч.2 ст.186 КК України та ч. 3 ст. 357 КК України, яке є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для призначення більш м’якого або більш суворого покарання судова колегія не вбачає.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 січня 2011 року стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 –без зміни.
СУДДІ: