Справа № 1-1316/29/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.05.2011   року                                                   Пустомитівський районний суд

в складі: головуючого судді – Нерознак В.Ф.

при секретарі – Микитів Н.С.

з участю прокурора Ліховина З.С.

та адвоката – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пустомити справу про обвинувачення

-           ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

українця, громаднина України, уродженця і

жителя АДРЕСА_1,

б/п, військовозобов’язаного, одруженого,

освіта середньо-технічна, не працюючого,

не судимого, -

- в скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, суд   

в с т а н о в и в :

Підсудній ОСОБА_2 03.08.2008 року біля 13 години 30 хвилин, керував автомобілем „Мерседес-Бенц-Віто” №НОМЕР_1 і рухався по дорозі „Київ-Чоп” в напрямку м. Львова.

На Винниківському шляхопроводі (підсудній ОСОБА_2 рухався зі сторони м. Золочів) підсудній ОСОБА_2 виїхав з другорядної дороги на головну в такий момент, коли по ній до даного перехрестя доріг наближався автомобіль „Фольксваген- Бора” №НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, - і на такій віддалі, - яка вже була недостатня для уникнення зіткнення транспортних засобів шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування.

Зіткнення вищевказаних транспортних засобів відбулося тому, що підсудній ОСОБА_2, здійснюючи такий маневр (із виїздом з другорядної дороги на головну дорогу) був неуважним до оточуючої обстановки, не діяв так, щоб не створити небезпеки чи перешкоди для руху, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по головній дорозі і мав перевагу для руху по ній.

Цим самим підсудній ОСОБА_2 грубо порушив вимоги п.п. 1,5; 2.3; 10.1; 10.2; 1.10; 16.11 „Правил дорожнього руху України”.

Саме такі порушення правил дорожнього руху зі сторони підсудного є в причинному зв’язку із виникненням названої ДТП, при якій пасажир автомобіля „Фольксваген-Бора” ОСОБА_4 отримав такі тілесні ушкодження, які спричинили його смерть.

Крім того потерпілий ОСОБА_3 (водій автомобіля „Фолькцваген-Бора”) отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При такій ДТП названі транспортні засоби отримали технічні пошкодження, а потерпілий ОСОБА_5, - пасажир автомобіля „Мерседес-Бенц”, - отримав легкі тілесні ушкодження. Легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я отримала і потерпіла ОСОБА_6 (пасажир автомобіля „Фольксваген-Бора”).

Вина підсудного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину (порушення правил безпеки дорожнього руху, що привели до смерті потерпілого) підтверджена сукупністю слідуючих доказів, - не дивлячись на те, що підсудній ОСОБА_2 своєї вини не визнає.

Так, підсудній ОСОБА_2 в судовому засіданні суду пояснив, що, - в зазначений вище день та час, - він керував автомобілем „Мерседес-Бенц-Віто” №НОМЕР_1 та рухався по дорозі сполучення „Тернопіль-Львів”, - з м. Золочева у напрямку м. Львів. Для подальшого руху йому необхідно було виїхати на Винниківський шляхопровід та повернути ліворуч в сторону м. Чоп (тобто виїхати з другорядної дороги на головну дорогу „Київ-Чоп”).

Підсудній ОСОБА_2 суду ствердив, що він дійсно приступив до виконання такого маневру. При цьому він, перед виїздом на головну дорогу, зупинився, пересвідчився, що з обох сторін на головній дорозі немає транспортних засобів. Ствердив, що, - за таких обставин, - він включив показник лівого повороту і став здійснювати задуманий маневр шляхом виїзду на головну дорогу. Ствердив, що коли виїхав на середину дороги, то вже тоді побачив, що зліва, на великій швидкості, приближався автомобіль „Фольксваген-Бора”. В такий момент він (підсудний) вже передньою частиною свого автомобіля перетнув роздільну перервану смугу, і сталося зіткнення їх транспортних засобів.

Підсудній ствердив, що в момент зіткнення транспортних засобів він фактично завершував свій маневр, і що автомобіль „Фольксваген-Бора” своєю передньою частиною вдарився у ліву дверку його автомобіля зі сторони водія.

Підсудній ОСОБА_2 рахує, що причиною виникнення ДТП є не його дії, а дії водія автомобіля „Фольксваген-Бора” ОСОБА_3, який допустив невиконання вимог „ПДР” щодо розмітки дороги, - так як у напрямку руху в сторону м. Чоп було 2 смуги руху, а в напрямку руху в сторону м. Київ була одна смуга руху. В зазначеній дорожній ситуації підсудній рахує, що для водія ОСОБА_3 існувала вільна смуга руху справа, а отже саме ОСОБА_3 не вжив заходів для уникнення зіткнення їх транспортних засобів.

З наведених ним обставин підсудній рахує, що схема ДТП складена невірно, і що ДТП могла б не виникнути, якби ОСОБА_3 рухався по своїй смузі руху.

Зазначені вище наслідки ДТП підсудній не заперечує.

Підсудній пояснив, що видимість для нього у напрямку руху по головній дорозі становила приблизно 150 метрів.

Оцінюючи покази підсудного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, - хоча і не визнає своєї вини, - фактично своїми показами визнав факт порушення „Правил дорожнього руху України”. Так, з вимог п.п. 1.5 ч.1; 10.1 „ПДРУ” видно, що водій повинен діяти так, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, щоб не загрожувати життю або здоров’ю громадян, щоб не завдати матеріальних збитків. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

З вимог п.16.11 „Правил дорожнього руху України” видно, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Підсудній ОСОБА_2 ствердив, що він  дійсно (при видимості приблизно 150 м.), на перехресті нерівнозначних доріг виїхав  з другорядної дороги на головну.

Той безспірний факт, що у такий момент його виїзду з другорядної дороги на головну і сталося зіткнення транспортних засобів, - засвідчує те, що водій ОСОБА_2, - перед початком такого руху, - дійсно не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Покликання ОСОБА_2 на те, що він перед виїздом на головну дорогу „пересвідчився”, що з обох сторін на головній дорозі немає транспортних засобів, - якраз і засвідчує, що він був неуважним до оточуючої обстановки на дорозі, - так як транспортний засіб потерпілого на головній дорозі був ( про що засвідчено самим фактом зіткнення транспортних засобі).

Потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що, - в зазначений день і час, - він керував автомобілем „Фольксваген-Бора” №НОМЕР_2 і рухався по дорозі „Чоп-Київ” в напрямку м. Києва зі швидкістю приблизно 90 км/год.

В його автомобілі знаходилися батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_6. Дорожнє покриття було мокре. Коли вже був на середині мосту Винниківського шляхопроводу, то побачив, як справа (на перехресті нерівнозначних доріг), з другорядної дороги під’їжджає автомобіль „Мерседес-Бенц-Віто”. Водій такого автомобіля під’їхав до виїзду на головну дорогу. Спочатку підсудній ОСОБА_2 призупинив свій автомобіль, а потім став робити маневр виїзду на головну дорогу, перекривши смугу його (потерпілого) руху. Такі дії підсудного для нього були несподіваними і вчинені були на такій відділі, що коли він (потерпілий) став гальмувати, то уникнути зіткнення технічної можливості вже не було.

Потерпілий ствердив, що зіткнення відбулося передньою частиною його автомобіля з лівою боковою частиною автомобіля підсудного.

Ствердив і те, що внаслідок ДТП він, батько та мати отримали тілесні ушкодження, і що батько, - через декілька днів, від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Потерпілий ствердив, що після споєння ДТП підсудній вибачався перед ним.

Потерпілий пояснив, що в момент виникнення ДТП він рухався по своїй смузі руху, так як крайня права смуга скеровувала рух на з’їзд із мосту.

Аналогічні покази в суді дала і потерпіла ОСОБА_6 (яка  була пасажиром в автомобілі „Фольксваген-Бора”).

Потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що вона чула слова підсудного ОСОБА_2 до її сина ОСОБА_3, - коли підсудній говорив, що він „думав, що встигне проскочити смугу руху, по якій рухався син, - тобто ОСОБА_3

Потерпілий ОСОБА_5 (пасажир автомобіля „Мерседес-Бенц-Віто”) рахує, що його батько ОСОБА_2 ніяких „ПДРУ” не порушував, однак ствердив, що він лише пам’ятає, що з часу, коли батько став виїжджати з другорядної дороги на головну дорогу і до часу зіткнення транспортних засобів пройшло не більше, ніж п’ять секунд. При цьому, до часу зіткнення автомобілів, він бачив рухаючий автомобіль „Фольксваген”.

Такі покази потерпілих спростовують покликання підсудного ОСОБА_2 та стверджують суть його обвинувачення.

З висновку транспортно-трасологічної експертизи №3305 видно, що в первинний момент зіткнення поздовжні осі автомобіля „Фольксваген-Бора” з автомобілем „Мерседес-Бенц-Віто” були розташовані під кутом біля 100 градусів. Стверджено, що зіткнення вказаних транспортних засобів відбулось на лівій смузі правої сторони проїзної частини дороги (відносно напрямку руху транспортних засобів в сторону м. Київ, тобто на смузі руху автомобіля марки „Фольксваген-Бора”), на ділянці закінчення (переривання) слідів гальмування коліс автомобіля марки „Фольксваген-Бора” та розташування початку осипу осколків скла, уламків частин транспортних засобів та розливу рідини.

Стверджено, що в момент зіткнення обоє автомобілів знаходилися в русі.

Стверджено, що безпосередньо перед зіткненням автомобіль марки „Мерседес-Бенц-Віто” виїжджав з другорядної дороги на головну, з лівим поворотом (а.с.47-54);

З висновку судово-автотехнічної  експертизи №4364 видно, що , - із технічної точки зору, - умовою настання даної ДТП є обставини, пов’язані з тим, що водій автомобіля „Мерседес-Бенц-Віто” ОСОБА_2 виїхав з другорядної дороги на головну, коли на ній до даного перехрестя доріг наближався автомобіль „Фольксваген-Бора”, ствердивши небезпеку для руху водію останнього автомобіля і на такій відділі, яка була недостатньою для уникнення зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування.

Стверджено, що така невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п.п. 1.5 ч.1; 10.1; 16.11; 1.10 (стосовно терміну „дати дорогу” та вимогам дорожнього знаку пріоритету 2.1 „Дати дорогу” „ПДРУ” із технічної точки зору, перебуває в причинно-наслідковому зв’язку із фактом даної ДТП. (а.с.71-76);

В судовому засіданні експерти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дані ними висновки підтримали навіть із урахуванням поданим до справи ви копіюванням 540 км. Автодороги „Київ-Чоп”, - що уточнює наявність на такій дорозі двох смуг руху в напрямку м. Київ та однієї смуги руху в напрямку м. Чоп.

Експерт ОСОБА_7 – за вищевказаних обставин, - підтвердив той факт, що зіткнення транспортних засобів мало місце на смузі руху автомобіля „Фольксваген-Бора”.

Експерт ОСОБА_8, - за вищенаведених обставин, - ствердив, що водій автомобіля „Фольксваген-Бора”, у створеній підсудним аварійній ситуації, діяв відповідно до вимог „ПДРУ”, - з метою уникнення зіткнення, і що він дійсно не мав технічної можливості попередити зіткнення транспортних засобів (у створеній підсудним аварійній ситуації).

З висновку судово-медичної експертизи видно, що смерть потерпілого ОСОБА_4 наступила від отриманих під час ДТП тяжких тілесних ушкоджень (а.с. 17-22);

З висновку судово-медичної експертизи №559/09 видно, що потерпілий ОСОБА_3 під час ДТП отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я (а.с.13);

З висновків судово-медичних експертиз видно і те, що потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 під час ДТП отримали легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я (а.с. 26; 34);

Поскільки доведено, що підсудній ОСОБА_2 дійсно порушив вищевказані правила безпеки дорожнього руху, - що привело до смерті потерпілого ОСОБА_4, - то дії підсудного вірно кваліфіковано по ст.286 ч.2 КК України.

За вчинений злочин підсудній підлягає покаранню.

При визначенні виду та розміру покарання суд враховує ступінь суспільної небезпеки злочину, особу підсудного.

Підсудній ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, на момент вчинення злочину мав неповнолітню дитину.

Ці обставини суд визнає такими, що пом’якшують покарання підсудного.

При цьому суд бере до уваги і ту обставину, що під час зазначеної ДТП сам підсудній отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що підсудній ОСОБА_2 може бути виправлений без відбування основного покарання, з випробуванням.

При цьому стосовно підсудного слід застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Потерпіла по справі ОСОБА_6 подала позовну заяву, в якій просить суд стягнути з підсудного ОСОБА_2 46587 гривень 51 копійку на відшкодування спричиненої їй майнової шкоди, та 200000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що у результаті ДТП, яка сталася з вини підсудного ОСОБА_2, загинув її чоловік ОСОБА_4, а син, - ОСОБА_3, - отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вона сама отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Обґрунтовуючи свій цивільний позов, потерпіла ОСОБА_6 завдану їй матеріальну шкоду стверджує слідуючим: з моменту ДТП її чоловік знаходився на лікуванні в міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги з 03 серпня 2008 року по 18.08.2008 року(по день його смерті).

На лікування чоловіка вона, за призначенням лікаря, придбала медикаменти на загальну суму 12101 грн. 44 копійки. На поховання чоловіка вона понесла такі витрати: 4500 гривень – вартість труни; 20491 грн. 20 копійок – вартість надгробного пам’ятника; 8600 гривень – витрати на поминки, одяг, перевезення.

Завдану їй моральну шкоду потерпіла ОСОБА_6 обґрунтовує слідуючим: - в результаті ДТП вона отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, перенесла тривалі фізичні болі та страждання. Довший час знаходилася на лікуванні, а саме: з 03 серпня 2008 року по 03.12 2008 р.

Потерпіла ствердила, що наслідки отриманих травм дають про себе знати і по сьогоднішній день, що вона стала інвалідом 2-ї групи.

Вона перенесла та переносить душевний біль та страждання, пов’язані з передчасною втратою чоловіка, з яким прожила не один десяток літ, і який був надійною опорою сім’ї.

Потерпілий ОСОБА_3 подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з підсудного ОСОБА_2 2142 гривні 48 копійок на відшкодування спричиненої йому майнової шкоди, та 200000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Потерпілий ОСОБА_3 нанесену йому матеріальну шкоду обґрунтовує тим, що він, за призначенням лікаря, на своє лікування придбав медикаменти на загальну суму 1442 гривні 48 копійок. Крім цього оплатив 700 гривень за евакуацію його пошкодженого автомобіля.

Завдану йому моральну шкоду потерпілий ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що він отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, переніс тривалі фізичні болі та страждання, тривалий час знаходився на лікуванні. У нього значно погіршився стан здоров’я. Все це вплинуло на його звичайний спосіб життя. В результаті ДТП загинув його батько, - через що він переніс, і далі переносить душевну біль та страждання.

Підсудний ОСОБА_2 позовних вимог потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не визнає, так як не рахує себе винним у вчиненні ДТП.

Суд, проаналізувавши докази по справі, приходить до висновку про те, що позовні вимоги потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення.

Вина підсудного ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України доведена вище зазначеними доказами.

З вимог ст. 1187 ч. 2 ЦК України видно, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

З вимог ст. 1188 ч.1 п. 1 ЦК України видно, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Саме такою особою, яка зобов’язана відшкодувати спричинену шкоду потерпілим і є підсудний ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст. 1168 ч. 2 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові(дружині), батькам, дітям.

Саме такими особами, які мають право на відшкодування спричинених їм майнової та моральної шкоди і є потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Згідно вимог ст. 23 ч. 2 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із зниженням чи пошкодженням її майна.

У зв’язку із протиправною поведінкою підсудного ОСОБА_2 потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 втратили, відповідно, чоловіка та батька. Це дійсно привело до  значних душевних страждань.

З вини підсудного потерпіла ОСОБА_6 отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, а потерпілий ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Це дійсно привело до їх фізичного болю та страждань, до порушення звичного способу життя.

Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілих, ступінь вини ОСОБА_2, а також вимоги розумності і справедливості. Суд рахує, що грошове відшкодування моральної шкоди, спричиненої з вини підсудного потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_3 повинне становити по 50 тисяч гривень кожному.

У зв’язку із протиправними діями підсудного потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спричинено майнову шкоду.

Так, в зв’язку із лікуванням, потерпіла ОСОБА_6 придбала за свої кошти медикаменти на загальну суму 894 гривні 87 копійок.(стверджено її поясненнями, медичними документами, чеками).

У зв’язку із лікуванням потерпілий ОСОБА_3 придбав за свої кошти медикаменти на загальну суму 1442 гривні 48 копійок.( стверджено його поясненнями, медичними документами, чеками).

На лікування свого чоловіка потерпіла ОСОБА_6 придбала медикаменти на загальну суму 12101 гривня 44 копійки(стверджено її поясненнями, медичними документами, чеками).

В зв’язку з евакуацією пошкодженого автомобіля потерпілий ОСОБА_3 поніс витрати в розмірі 700 гривень (стверджено квитанціями про оплату).

На поховання свого чоловіка ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_6 понесла слідуючи витрати: 4500 гривень – вартість труни; 8600 гривень –вартість одягу для померлого, перевезення, поминки; 20491 гривня 20 копійок – вартість надгробного пам’ятника.(стверджено квитанціями про оплату).

Таку витрати потерпілої на поховання чоловіка, - у відповідності до вимог ст. 1201 ЦК України, останній зобов’язаний відшкодувати ОСОБА_2

Таким чином підсудний ОСОБА_2 зобов’язаний  відшкодувати потерпілій ОСОБА_6 завдану майнову шкоду на загальну суму 46587 гривень 51 копійку, а потерпілому ОСОБА_3 – майнову шкоду на загальну суму 2142 гривні 48 копійок.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

суд, -

з а с у д и в :  

-          ОСОБА_2 по ст. 286 ч. 2 КК України на 5(п’ять) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3(три) роки;

-          Згідно ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного основного покарання, з випробуванням, встановивши для цього іспитовий строк тривалістю на 3(три) роки;

-          На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов’язки повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи;

Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 задоволити частково.

-          Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 46587 гривень 51 копійку на відшкодування завданої майнової шкоди та 50000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди. Всього стягнути 96587 гривень 51 копійку;

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 задоволити частково.

-          Стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2142 гривні 48 копійок на відшкодування завданої майнової шкоди та 50000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди. Всього стягнути 52142 гривні 48 копійок;

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, - залишити підписку про невиїзд з місця проживання.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

СуддяВ. Ф. Нерознак