Справа № 11а-453-2006 р. Головуючий в 1 інстанції Бачинський В.Л.
Ст.ст. 185 ч. ч. 2, 3, 186 ч.2 КК України Доповідач Матвієнко КВ.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 29 серпня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Матвієнко Н.В.
суддів Лозовського А.О., Пазюка О.С.
з участю прокурора Редька П.П. засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Луцького міськрайонного суду від 23 червня 2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, уродженець та мешканець ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий вироком Луцького міського суду від 22.07.1999 року за ст.ст. 140 ч.2, 3, 42 КК України до 3 років позбавлення волі; 23.08.2002 р. за ст.. 185 ч.3, 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 26.10.2004 року умовно-достроково на 6 місяців 2 дні,-
- засуджений за 185 ч.2 КК У країни на 2 роки позбавлення волі; за ст. 185 ч. З КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 15 ч.2, 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання за даним вироком частково невдбутого покарання за вироком Луцького міського суду від 23.08.2002 року остаточно до відбування ОСОБА_1 призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з моменту постановлення вироку, зарахувавши в цей строк перебування під вартою з 10.02.2006 року.
ОСОБА_2, українець, громадянин України, уродженець м. Гдов, Псковської області РФ, житель ІНФОРМАЦІЯ_2, з вищою освітою, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працює ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимий в порядку ст.. 89 КК України, -
- засуджений за ст.. 15 ч.2, 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст., ст.. 75,76 КК України ОСОБА_2 звільнений від відбування покарання., якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов»язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи ; повідомляти дані органи про зміну місця проживання та періодично з* являтись в ці органи для реєстрації.
Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави 67 грн. 65 коп. судових витрат.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 залишений без розгляду.
Вироком вирішено долю речових доказів по справі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що в лютому 2005 року, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, таємно викрав аудіо магнітофон «Самсунг», гаманець з грошима в сумі 500 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальні збитки на загальну суму 1000 грн.
Він же, повторно в березні 2005 року, шляхом пошкодження дверей проник в квартиру АДРЕСА_2, звідки таємно викрав кольоровий телевізор «Самсунг», завдавши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 600 грн.
Він же, 10 травня 2005 року повторно шляхом пошкодження дверей, проник в квартиру АДРЕСА_4, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 2001 грн.
Він же, в серпні 2005 року повторно, знаходячись в квартирі АДРЕСА_5, таємно викрав холодильник, належний потерпілій ОСОБА_7, заподіявши їй матеріальні збитки на суму 900 грн.
В кінці вересні 2005 року, він же, повторно, знаходячись в квартирі АДРЕСА_6, таємно викрав майно та продукти харчування на загальну суму 493 грн., належні потерпілій ОСОБА_8.
В кінці жовтня 2005 року, він же, знаходячись в квартирі АДРЕСА_7, повторно таємно викрав речі та продукти харчування потерпілого ОСОБА_9, заподіявши останньому матеріальні збитки на загальну суму 520 грн.
В кінці січня 2006 року, він же, знаходячись в квартирі АДРЕСА_8, таємно викрав телевізор «Акаі» , спричинивши потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 800 грн.
Крім того, 09 лютого 2006 року близько 21 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп*яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2, на вул.. Конякіна в м. Луцьку, шляхом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров*я потерпілого ОСОБА_11, намагались відкрито викрасти барсетку з майном та грошима потерпілого на загальну суму 790 грн. 65 коп., однак свого злочинного наміру не змогли довести до кінця з незалежних від їх волі причин, тому що були затримані працівниками міліції
У своїй апеляцій засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та юридичну кваліфікацію своїх дій, вказує, що він свідомо щиро розкаявся у вчиненні злочинів і просить пом»якшити йому призначене судом першої інстанції* покарання.
Засуджений ОСОБА_2 вирок суду першої інстанції не оскаржував.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції , засудженого ОСОБА_1, який підтримував свою апеляцію, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку, що по суті у апеляції не заперечується. Кваліфікація злочинних дій засудженого за ч.ч.2,3 ст. 185, ч.2 ст. 15, 186 ч.2 КК України є правильною і також не оспорюється.
Призначаючи покарання у вигляді позбавлення волі суд першої інстанції, у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічних злочинів , відбував покарання в місцях позбавлення волі, був звільнений умовно-достроково і в період невдбутої за попереднім вироком частини покарання знову вчинив аналогічні, в тому числі і тяжкі, злочини. Зазначені обставини свідчать про небажання ОСОБА_1 стати на шлях виправлення.
Судом враховані всі обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 в тому числі і ті, на які посилається в апеляції засуджений, тому йому за вчинені злочини призначене мінімальне покарання, а невдбуте покарання за вироком Луцького міського суду від 23.08.2002 року йому приєднане лише частково.
З урахуванням наведеного підстав для пом'якшення покарання та зміни вироку відносно ОСОБА_1, про що ставиться питання в апеляції, колегія суддів не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
УХВАЛ ИЛА:
Вирок Луцького міськрайонного суду від 23 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.