2-187/2011

                                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                              І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

07  лютого 2011 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді                                          Канурної О.Д.

               при секретарі                                                  Черкасової О.В.

               за участю:

               позивача                                                          ОСОБА_1

               захисника                                                        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка»про стягнення заборгованості по заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

                                                           В С Т А Н О В И В:

                30 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до  Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка»про стягнення заборгованості по заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

             В обгрунтування своїх позовних вимог, які підтримав в судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснив, що він з 18.10.2008 року по 02.08.2010 року знаходився у трудових відносинах з  Товариством з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка», працюючи в якості прохідника  підземного 3 розряду.  

            Згідно наказу № 114-к від 02.08.2010 року  він був звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпПУ. Але при звільненні в порушення ст. 116 КЗпПУ йому не були вилачені суми, що належали йому від підприємства. Адміністрацією підприємства заробітна плата виплачувалася йому не регулярно і не в повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість по заробітній платі скаладає: за червень 2010 року –3276,25 грн., за липень 2010 року –3182,74 грн., за серпень 2010 року –2628,83 грн., а всього 9087,82 грн.

          Вважає, що відповідачем порушені строки виплати розрахункових сум при звільненні і просить суд стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 9087,82 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; 1500 грн. в відшкодування моральної шкоди.

           Представник відповідача -  ТОВ « Донуглепоставка»ОСОБА_3, діючий на підставі доручення,  позовні вимоги ОСОБА_1  визнав частково  та суду пояснив, що дійсно позивач ОСОБА_1  в період з 18.10.2008 року по 02.08.2010 року працював в ТОВ «Донуглепоставка»в якості гірника підземного 3 розряду. Згідно наказу № 114/к від 02.08.2010 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпПУ.  У цей час на підприємстві склалась тяжка фінансово-економічна ситуація, Заборгованість по заробітній платі позивача в розмірі 9087,82 грн. визнає повністю. В частині стягнення середнього заробітку у зв’язку з затримкою розрахунку при звільненні позовні вимоги не визнає, так як позивач не надавав письмову вимогу щодо проведення остаточного розрахунку з ним, а також не визнає і позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, так як вважає, що позивач не надав суду підтвердження, що він докладав додаткових зусиль для організації свого життя та переніс моральні страждання.  

           В судове засідання 07.02.2011 року представник відповідача не з’явився, надавши до суду письмову заяву з проханням розглянути справу в його відсутність.

          Вислухавши пояснення позивача, захисника, вивчивши матеріали справи, суд керуючись ст.169 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу в відсутність представника відповідача, направивши після розгляду справи копію рішення для відома.

          Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані і підлягають частковому  задоволенню з наступних підстав.

                 В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 18.10.2008 року по 02.08.2010 року знаходився у трудових відносинах з  Товариством з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка», працюючи в якості прохідника  підземного 3 розряду,               що підтверджується копією наказу про прийняття на роботу № 153-к від 17.10.2008 року і копією трудової книжки (а.с. 25, 10-11).  

            Згідно наказу № 114-к від 02.08.2010 року  позивач був звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпПУ (а.с.29).

        Згідно зі ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

         Довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка» від 28.10.2010 року № 345/2010 підтверджується, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає 9087,82 грн. (а.с.9).

         Посилання представника відповідача на те, що позивач не звертався на підприємство за розрахунковими сумами не заслуговують на увагу, так як про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

           Статтею 117 КЗпПУ передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

             При розрахунку середнього заробітку за дні затримки розрахунку суд керується п. 8  Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів.

             Враховуючи, що ОСОБА_1 був звільнений 02.08.2010 року, заробітна плата позивача за липень 2010 року склала 3182,74 грн., за червень 2010 року –3276,25 грн., кількість робочих днів у липні 2010 року склала 19 робочих днів, у червні 2010 року –21 робочий день, тоді срередньоденний заробіток складатиме: 6458,99 грн. : 40 дн. = 161,47 грн.  За період з 03.08.2010 року по 07.02.2011 року кількість робочих днів складає 131 день, тоді середній заробіток складатиме: 161,47 грн. х 131 = 21152,57 грн.   

            Із пояснень в судовому засіданні представника відповідача вибачається, що із-за важного фінансового стану підприємство не має можливості своєчасно розраховуватися з робітниками при звільненні з роботи.

             В пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначається, що суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право,  частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

            Статтею 3 Цивільного Кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

             На підставі вищевикладеного, керючись принципом справедливості та розумності, враховуючи, що позивач нетривалий час працював на підприємстві, суд вважає, що розмір середнього заробітку за затримку при звільненні повинен бути пропорційним розміру несплаченої заборгованості. Враховуючи, що сума заборгованості по заробітній платі позивача на день звернення до суду складала 9087,82 грн., суд вважає за можливе стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 9000 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні слід відмовити.

            Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5) передбачено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпПУ за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (невиплати йому належних грошових сум), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Враховуючи, що ТОВ «Донуглепоставка»несвоєчасно розрахувалось з позивачем при звільненні, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 400 грн. в відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити у зв’язку із завищенням суми шкоди.           

          Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215  ЦПК України, на підставі ст.ст. 116, 117  КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд

                                                 В И Р І Ш И В:

           Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка»м. Донецьк       на користь ОСОБА_1 9087,82 грн. (дев’ять тисяч вісімдесят сім грн. 82 коп.) –заборгованість по заробітній платі; 9000 грн. (дев’ять тисяч грн.)  –середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; 400 (чотириста) грн. –в відшкодування моральної шкоди;  а всього 18487,82 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 82 коп.).

           В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донуглепоставка»м. Донецьк         на користь держави судовий збір в розмірі 184 грн. 87 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.  

          Копію рішення направити відповідачу для відома.                  

          На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

             Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий суддя                                                   О.Д.Канурна