АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2006 року місто Луцьк
Колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Хомицького А.М.
суддів Крисюка С.М., Оксентюка В.Н.
з участю прокурора Редько П.П.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
потерпілого ОСОБА_3
законного представника потерпілого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луцьку кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 20 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеним вироком ОСОБА_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, гр.України, з вищою освітою, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, працює ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимий,
засуджений за ст.286 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України постановлено звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо протягом року він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; періодично з'являтись для реєстрації в ці органи; повідомляти їх про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3502 грн. 80 коп. матеріальної та 40000 грн. моральної шкоди, а також у доход держави 364 грн. 82 коп. судових витрат.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 29 січня 2006 року біля 18 години, керуючи автомобілем "Мерседес-Бенц-190" по вул. Тарасова в с. Милуші Луцького району, всупереч вимогам п.п. 2.3.6; 11.2; 11.3; 12.3
Справа № 11-428 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Бачинський В.Л.
Ст. 286 ч.2 КК України Доповідач Хомицький А.М.
Правил дорожнього руху, проявив безпечність та неуважність, відволікся від спостереження за дорожньою обстановкою і виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ-21099" під керуванням ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення пасажир автомобіля "ВАЗ-21099" ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження, від яких померла.
В апеляції адвоката ОСОБА_1 ставиться питання про зміну вироку відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову. На його думку, суд стягнув із засудженого в користь потерпілого ОСОБА_3 надто великі суми у відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди.
З врахуванням того, що засуджений і сам отримав тілесні ушкодження і продовжує лікуватись, просить зменшити ці суми і повернути йому автомобіль "Мерседес-Бенц", реалізувавши якого він зможе скоріше відшкодувати збитки.
Потерпілий ОСОБА_3 у своїй апеляції просить вирок відносно ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд обрав останньому надто м'яке покарання та безпідставно зменшив суму відшкодування моральної шкоди.
При цьому суд не врахував усіх обтяжуючих його покарання обставин, у тому числі і керування автомобілем у нетверезому стані, збитки відшкодував тільки частково.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляцій і заперечення на них, пояснення потерпілого ОСОБА_3 та його законного представника ОСОБА_4, які свою апеляцію підтримали частково - лише в частині цивільного позову, засудженого ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляцію останнього, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила, що апеляції до задоволення не підлягають.
Винність засудженого ОСОБА_2 в порушенні правил безпеки дорожнього руху за обставин, зазначених у вироку, доведена сукупністю досліджених у судовому засіданні і належно оцінених судом доказів, а його діям дано правильну юридичну оцінку, що не оспорюється в апеляціях.
Призначаючи покарання засудженому, суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також дані про його особу, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується позитивно, визнав свою вину і розкаявся у вчиненому.
ОСОБА_2 частково відшкодував збитки потерпілій, на утриманні має малолітню дитину, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди сам отримав тілесні ушкодження.
Даних про те, що він керував автомобілем, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на що посилається у своїй апеляції потерпілий ОСОБА_3, у справі немає.
При таких обставинах обране йому покарання з застосуванням ст.75 КК України не є надто м'яким.
Вирішуючи заявлений по справі цивільний позов, суд належним чином мотивував прийняте рішення. Відповідно до закону з врахуванням уже відшкодованих збитків суд повністю задовольнив позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки вони мотивовані і підтверджені відповідними документами.
Що ж стосується цивільного позову в частині моральної шкоди, то судом було враховано моральні страждання потерпілого та інші негативні наслідки і зменшено його суму до 40000 грн., що відповідає обставинам справи.
Тому доводи потерпілого ОСОБА_3 та адвоката засудженого ОСОБА_1 про те, що розмір стягнутої моральної шкоди є надто малим, чи надто великим, є безпідставними.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції потерпілого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 20 червня 2006 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий /-/ Хомицький А.М.
Судді /-//-/ Крисюк С.М., Оксентюк В.Н.