Справа № 2-731/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                                     14 квітня 2011 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий –суддя Чинчин О.В., при секретарі Заботіній О.Ю., за участю представника позивачки ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1. 09 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування вказаної квартири. 12 жовтня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 06 грудня 2010 року ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_4, третя особа –ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири, яка є предметом спору. Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2011 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, скасовано рішення Петровського районного суду м. Донецька від 06 грудня 2010 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа –ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, та визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 09 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом Другої донецької державної контори в реєстрі за № 2-2701. Рішення набрало чинності. На підставі викладеного, позивачка і звернулася до суду, та просить витребувати від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, визнавши за нею право власності на вказану квартиру, та зобов’язати КП БТІ м. Донецька провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_2

В судовому засіданні представник позивачки –ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності, підтвердила позовні вимоги та їх обґрунтування у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову.

В судове засідання відповідач не з’явився, про явку до суду був повідомлен належним чином. Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд, у відповідності до ст. 224 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу заочно у його відсутність. Позивач проти цього не заперечує.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 06 грудня 2010 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа –ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2011 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2, скасовано рішення Петровського районного суду м. Донецька від 06 грудня 2010 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа –ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, та визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 09 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідченого державним нотаріусом Другої донецької державної контори в реєстрі за № 2-2701. Рішення набрало чинності.

Також, вказаним рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 лютого 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа –ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, достовірно встановлено, що ОСОБА_2 на праві свідоцтва про право власності належала квартира АДРЕСА_1. В 2003 році в квартирі за згодою власника була зареєстрована ОСОБА_4. 09 листопада 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений державним нотаріусом Другої донецької державної нотаріальної контори в реєстрі за № 2-2701. Згідно договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2009 року ОСОБА_4 продала вказану квартиру ОСОБА_3.

У відповідності з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає, що зазначені обставини додатковому доказуванню не підлягають.

Норми цивільного законодавства закріплюють принцип обов’язковості судових рішень, що набрали законної сили, як для осіб, які брали участь у справі, так і будь-яких інших осіб та організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Однак, як вбачається з вищенаведених та оцінених судом доказів, ОСОБА_4 на свій розсуд розпорядилися квартирою, яка є предметом спору, шляхом продажу її відповідачу ОСОБА_3, фактично не маючи на те жодних законних підстав, приховавши той факт, що ввела в оману власницю квартири ОСОБА_2, та своїми неправомірними діями порушила право позивачки ОСОБА_2 володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, яке є непорушним.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 була придбана відповідачем ОСОБА_3 в особи, яка не мала права її відчужувати, про що останній не знав і не міг знати, дана квартира вибула з володіння позивачки ОСОБА_2 не з її волі, що і є підставою для задоволення позовних вимог, витребування від ОСОБА_3 вказаної квартири на користь ОСОБА_2, визнавши за нею право власності на цю квартиру, та зобов’язання КП БТІ м. Донецька провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_2

У відповідності до ст.ст. 79, 88 ЦПК України, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 51 грн. 00 коп., а також 120 грн. 00 коп. –витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 317, 321, 388 ЦК України, ст.ст. 212-215, 224-227 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння –задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, визнавши за нею право власності на вказану квартиру.

Зобов’язати КП БТІ м. Донецька провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп. –витрати по сплаті судового збору, та 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. –витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано до місцевого суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд міста Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а в разі відсутності у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                  О.В. Чинчин