Справа № 11а-451-2006 р. Головуючий в 1 інстанції Гапончук В.В.
Ст.ст. 152 ч. ч. 2, 188 ч.1 КК України Доповідач Матвієнко КВ.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 05 вересня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Матвієнко Н.В.
суддів Олексюка Я.М., Крисюка С.М.
з участю прокурора Артиша Я.Д.
засудженого ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
представника цивільного позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1, на вирок Любешівського районного суду від 15 червня 2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 Любешівського району Волинської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий вироком Любешівського районного суду від 26.09.2002 року за ст. 152 ч.1 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі; звільнений 01.11.2005 року умовно-достроково на 9 місяців 15 днів, -
- засуджений за 188 ч.1 КК У країни на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Постановлено зарахувати до призначеного покарання строк частково відбутого покарання за вироком Любешівського районного суду від 26.09.2002 року.
- за ст. 152 ч. 2 КК України на 8 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання за даним вироком частково невдбутого покарання за вироком Любешівського районного суду від 26.09.2002 року остаточно до відбування ОСОБА_1. призначено 8 років 8 місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з моменту затримання, зарахувавши в цей строк часткове відбуте покарання за вироком Любешівського районного суду від 26.09.2002 року
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Любешівської філії ВАТ «Волиньобленерго» 3859 грн. 20 коп. заподіяних збитків.
Вироком вирішено долю речових доказів по справі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 9 лютого 2006 року, знаходячись на вул.. О.Пасика поблизу нежилого будинку в АДРЕСА_1 Любешівського району Волинської області, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, підійшов до ОСОБА_2 і, з метою її зґвалтування, шарпав за руки та одяг, наніс удар рукою по голові, замахнувшись пляшкою з пивом і погрожуючи застосуванням фізичного насильства, повалив її на землю. Продовжуючи наносити потерпілій удари, роздягнув її та насильно вступив з нею в статеві зносини, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження.
Крім того, 13 листопада 2001 року він же на території бригади № 2 СВК «Надія», що в АДРЕСА_1 Любешівського району, викрав шляхом демонтажу з 5 електроопір лінії електропередачі електропровід А-35 довжиною 1 км вагою 94 кг вартістю 641 грн. 90 коп., завдавши збитки Великоглушанській дільниці Любешівської філії ВАТ «Волиньобленерго» на загальну суму 3859 грн. 20 коп.
У своїй апеляцій та додатках до неї засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що суд необгрунтовано визнав його винним у вчиненні злочинів, тому що він не ґвалтував потерпілу, а своїми діями при з'ясуванні з нею особистих стосунків, міг спричинити їй тілесні ушкодження. Вважає, що його дії відносно потерпілої можуть бути кваліфіковані як хуліганство. Ніякої крадіжки електропроводу він також не вчиняв. Явку з повинною та визнавальні показання на досудовому слідстві давав під фізичним тиском з боку працівників міліції. Крім того, посилається на те, що суд безпідставно закінчував розгляд справи у відсутності його батька, який був визнаний по справі його захисником, чим порушив його права. Просить ретельно перевірити матеріали справи, викликати в судове засідання працівників міліції, батьків та деяких свідків, і вирішити справу у відповідності з вимогами закону.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції , засудженого ОСОБА_1, який підтримував свою апеляцію, потерпілу ОСОБА_2, яка заперечувала апеляцію засудженого, міркування прокурора про залишення вироку без змін,
дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які досліджені в судовому засіданні, оцінені судом та обґрунтовано покладені в основу вироку.
Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував свою вину в зґвалтуванні потерпілої ОСОБА_2, пояснивши, що дійсно зустрів потерпілу, коли вона поверталась з роботи. З'ясовуючи з нею особисті стосунки схопив її за одяг, штовхнув, від чого вона впала, але він її не ґвалтував. Вину в крадіжки електропроводів визнав повністю.
Проте, його показання по епізоду зґвалтування спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні стверджувала, що ОСОБА_1, затягнувши її до нежилого будинку, вдарив її по голові, штовхнув на землю, і, погрожуючи нанесенням тілесних ушкоджень, зґвалтував її. Свої показання вона підтвердила на досудовому слідстві під час очної ставки з ОСОБА_1, який також підтверджував її показання.
Показання потерпілої ОСОБА_2 об'єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 77 , згідно якого на тілі потерпілої були виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна в ділянці правої молочної залози, крововиливи в ділянці грудної клітки і ніжних кінцівок, крововиливу у ділянці малої статевої губи. З показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що його дружина прийшла в той день додому схвильована, її одяг був в снігу і пошкоджений. Вона розповіла про те, що сталось. На наступний день він ходив до батьків засудженого і повідомив їм про подію, чого не заперечувала мати засудженого - свідок ОСОБА_5
При огляді одягу потерпілої було виявлено пошкодження блискавки на штанах та розірвання їх по фабричному шву. З протоколу огляду місця події вбачається, біля нежилого будинку були виявлені сліди взуття та витоптана площадка з нечіткими краями діаметром 2 метри, присипані свіжим снігом.
Надавши оцінку всім дослідженим в судовому засіданні доказам, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у зґвалтуванні потерпілої ОСОБА_2 і вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 152 КК України, як зґвалтування, вчинене повторно.
По епізоду крадіжки електропроводу шляхом демонтажу засуджений ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні свою визнавав повністю і детально пояснив, коли і як він вчинив крадіжку, що підтверджується матеріалами справи. Його дії судом вірно кваліфіковані по даному епізоду за ч.1 ст. 188 КК України.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про те, що на досудовому слідстві він давав визнавальні показання і писав явки з повинною під фізичним тиском працівників правоохоронних органів перевірялись судом першої інстанції при розгляді справи за клопотанням засудженого і не знайшли свого ствердження, тому дані доводи колегія суддів до уваги не приймає і підстав для повторного виклику всіх осіб, які вже були допитані судом, не знаходить.
Відсутність на останньому судовому засіданні батька засудженого ОСОБА_1, який був в суді захисником за його заявою, не є істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, яке тягне скасування вироку, тому що захист ОСОБА_1 здійснювався адвокатом ОСОБА_6, яка приймала участь в справі у всіх судових засіданнях.
Призначаючи покарання у вигляді позбавлення волі суд першої інстанції, у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину , відбував покарання в місцях позбавлення волі, був звільнений умовно-достроково і в період невдбутої за попереднім вироком частини покарання знову вчинив аналогічний злочин. Зазначені обставини свідчать про небажання ОСОБА_1 стати на шлях виправлення.
З урахуванням наведеного підстав для скасування вироку відносно ОСОБА_1, про що ставиться питання в апеляції, колегія суддів не знаходить.
Разом з тим, вказівка суду першої інстанції у резолютивній частині вироку про зарахування до призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст. 70 КК України частково відбутого покарання за вироком Любешівського районного суду від 26.09.2002 року є зайвою і підлягає виключенню, тому що призначене за даним вироком покарання поглинене покаранням за попереднім вироком.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
УХВАЛ ИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Любешівського районного суду від 15 червня 2006 року відносно нього без зміни, виключивши з нього вказівку про зарахування частково відбутого покарання за попереднім вироком.