Справа № 1205/ 2-66/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 квітня 2011 року                                                                   смт.Білокуракине

          Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді:                                                            Максименко О.Ю.

          при секретарі:                                                            Бондаренко В.М.

          за участю позивача-відповідача:                              ОСОБА_1

          за участю представника позивача-відповідача:          ОСОБА_2

          за участю відповідача-позивача:                              ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Білокуракине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів та зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за невиконання, неналежне виконання зобов’язань та гарантій, що випливають з попереднього договору, за відмову від укладення Основного договору та про розірвання попереднього договору від 05.11.2010р., -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.  ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за невиконання, неналежне виконання зобов’язань та гарантій, що випливають з попереднього договору, за відмову від укладення Основного договору та про розірвання попереднього договору від 05.11.2010р..

Свої вимоги позивач-відповідач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 5 листопада 2010 року між ним та ОСОБА_4 було укладено змішаний цивільно-правовий договір з елементами попереднього договору з авансовими платежами та договору позики серії ВРД № 075065, відповідно якого, він продав ОСОБА_3 належний йому на праві власності легковий автомобіль НОМЕР_1, по ціні зобов’язання 31033,04 грн.. Відповідно до вимог договору він зобов’язаний був підготувати за свій рахунок документи, необхідні для посвідчення договору купівлі-продажу, що ним було виконано в строк. А також сторони повинні виконати свої взаємні обов’язки за основним договором (продавець - передати майно, а покупець - сплатити відповідну грошову суму) одразу після укладення основного договору. Ним ці вимоги договору виконані шляхом передачі легкового автомобіля ОСОБА_3. Відповідно п.1.4. договору ОСОБА_4 зобов’язався до 5 числа кожного місяця здійснювати авансові платежі у сумі 950,00 гривень на його рахунок, відкритий у АТКБ «Приватбанк». Свої зобов’язання відповідач не виконав і ним жодного разу не сплачено авансового платежу. Відповідно до п. 3.3 цього договору, ОСОБА_4 у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань та гарантій, що випливають з попереднього договору або відмови від цього договору, повинен сплачувати іншій стороні, тобто йому, штраф у розмірі 25 % від суми зобов'язання. Сума зобов’язання по договору становить 31033,04 грн.. Таким чином, розмір штрафу становить 31033,04 грн. * 25%= 7758,26 грн.. Він неодноразово звертався до відповідача-позивача з проханням виконати свої обов’язки по даному договору, але до цього часу не приступив до його виконання, що у змусило його звернутися до суду з цим позовом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти за договором серії ВРД №075065 від 05.11.2010р. в сумі 7758,26 грн., судовий збір у сумі 77,59 грн. та витрати на ІТЗ –120 грн.. Доповнив, що відповідач ОСОБА_4 повинен був віддати йому 17 тисяч гривень за покупку автомобіля, однак ні копійки грошей він йому не заплатив, а потім сказав, що це дня нього дуже дорого і він від покупки машини відмовляється. Тоді позивач відразу забрав автомобіль.

          У судовому засіданні представник ОСОБА_1 –ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги свого довірителя, надав суду аналогічні пояснення та просив вимоги задовольнити.

          Відповідач-позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та заперечував проти їх задоволення, пояснив, що ОСОБА_1 не надав жодного доказу, який би підтверджував, що саме ним не виконувалися умови попереднього договору. Саме з боку позивача-відповідача мало місце неналежне виконання умов договору від 05.11.2010 року та фактична одностороння відмова від укладання Основного договору, а саме: разом із ОСОБА_1 він домовився про купівлю-продаж автомобіля марки 3A3-DAEWOO реєстраційний №ВВ6081ВТ за ціною, яка обумовлена пунктом 1.3.3. попереднього договору від 05.11.2010 року, а не за ціною зобов’язання як зазначив у своєму позові ОСОБА_1. Продавець вищевказаного автомобіля, ОСОБА_1, після підписання договору фактично передав йому автомобіль та цією ж датою на підтвердження факту передачі автомобіля надав на його ім’я довіреність на право керування та представництва інтересів ОСОБА_1, пов’язаних з питанням експлуатації. З його боку на підтвердження виконання умов договору ОСОБА_1 було передано фактично грошові кошти у сумі 4000 грн.. В момент укладання попереднього договору 05.11.2010 року ними зобов’язання були виконані належним чином. До укладеного між ними попереднім договором застосовуються положення ЦК України, відповідно до якої «попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства». Укладеним 05.11.2010 року між ними попереднім договором було визначено основні істотні умови основного договору купівлі-продажу автомобіля. Істотними умовами договору є умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Так, для договору від 05.11.2010 року істотними умовами є предмет, ціна, кількість, якість. Всі умови —істотні, звичайні, випадкові —після укладення договору стають однаково обов’язковими і сторони повинні їх дотримуватися. Після того як ОСОБА_1 фактично передав йому автомобіль та отримав від нього авансовий внесок 4000 гривень, він почав фактично користуватися вищевказаним автомобілем. Через тиждень ОСОБА_1, підійшовши до нього фактично повідомив про те, що йому потрібно сплатити на його користь більшу суму ніж ту, яку вони зафіксували у вищевказаному попередньому договорі від 05.11.2010 року і яка є істотною умовою майбутнього договору купівлі-продажу автомобіля. Фактично ОСОБА_1 в односторонньому порядку вирішив змінити умови договору, збільшивши суму договору, при цьому не зафіксувавши цю зміну ціни жодним чином. Крім того запропонована ОСОБА_1 ціна не відповідала технічному стану автомобіля, року випуску та значною мірою позбавляла його того, на що він та його сім’я розраховували при укладенні договору. В порушення ЦК України ОСОБА_1 було змінено істотні умови договору купівлі-продажу, зафіксовані попереднім договором 05.11.2010 року, в односторонньому порядку. Таким чином він сам порушив умови вищевказаного попереднього договору. Не погодившись на змінену в односторонньому порядку ОСОБА_1 ціну за автомобіль, на його вимогу він віддав у присутності свідків автомобіль, що був предметом як попереднього договору від 05.11.2010 року так і основного договору купівлі-продажу. Автомобіль ОСОБА_1 забрав ще до 05.12.2010 року, тобто до настання терміну сплати авансових платежів на його рахунок. Такими діями ОСОБА_1 сам фактично припинив зобов’язання в односторонньому порядку за укладеним між ними договором та відмовився від укладання Основного договору. Підтвердженням його доводів є позиція ОСОБА_1, яку він зайняв, а саме те, що після того як ОСОБА_1 забрав автомобіль жодного разу не пред’явив претензій з приводу невиконання з його боку договору аж до лютого місяця 2011 року. Жодного разу ОСОБА_1 до нього не звертався з вимогами про сплату авансових платежів, оскільки вважав також розірваним Договір. Пунктом 3.2. попереднього договору від 05.11.2010 року передбачено застосування неустойки за невиконання або неналежне виконання зобов’язань та гарантій, що випливають з попереднього договору ОСОБА_1 у вигляді штрафу 25% від суми зобов’язання, вказаної у п.3.1. попереднього договору. Вважає, що ОСОБА_1 не виконано умови попереднього договору, а саме передати автомобіль за ціною, яка обумовлена сторонами п.1.3.3. Як наслідок порушення зобов’язання до ОСОБА_1 повинен бути застосовано визначений п.3.2. договору від 05.11.2010 року штраф у розмірі 7758,26 гривень. Пунктом 3.2. попереднього договору від 05.11.2010 року передбачено застосування неустойки за відмову ОСОБА_1 від укладання Основного договору у вигляді штрафу 25% від суми зобов’язання, вказаної у п.3.1. попереднього договору. ОСОБА_1 забрав автомобіль та тим самим відмовився від укладання Основного договору на умовах, визначених попереднім договором від 05.11.2010 року. Загальна сума неустойки, передбаченої ч.1 та ч.2 пункту 3.2. попереднього договору від 05.11.2010 року складає 15516,52 грн.. Згідно вимог законодавства зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь за невиконання та неналежне виконання зобов’язань та гарантій, що випливають з попереднього договору від 05.11.2010 року неустойку, у вигляді штрафу 25% від суми зобов'язання, вказаної у п.3.1 попереднього договору, розмір якого визначений частиною 1 пункту 3.2. вищевказаного договору та складає 7758,26 грн., а також стягнути за відмову від укладання Основного договору на умовах договору від 05.11.2010 року неустойку, у вигляді штрафу 25% від суми зобов’язання, вказаної у п.3.1 попереднього договору, розмір якого визначений частиною 2 пункту 3.2. вищевказаного договору та складає 7758,26 грн.. Розірвати попередній змішаний цивільно-правовий договір з авансовими платежами та договору позики від 05.11.2010 року та припинити зобов’язання сторін за цим договором. Стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача-відповідача ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі, а позовні вимоги відповідача-позивача ОСОБА_3 слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.11.2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір, який є змішаним цивільно-правовим договором з елементами попереднього договору з авансовими платежами та договору позики (а.с.7). Згідно цього договору ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зобов’язалися у майбутньому, у п’ятиденний строк після виконання ОСОБА_1 перед АТ КБ „Приватбанк” за кредитно-заставним договором №LGH0AD40300188, укладеним між ОСОБА_1І, та АТ КБ „Приватбанк” 01.06.2010 року, але не пізніше 03.06.2015 року, укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу у встановленій законом формі та на умовах, визначених цим договором (п.1.2. договору).

Згідно п.1.3.3. ціна визначається сторонами у розмірі 47000 грн..

Згідно п.1.3.5. Договору від 15.11.2010 року ОСОБА_1 зобов’язаний підготувати за свій рахунок та в строк до укладання основного договору документи, необхідні для посвідчення договору купівлі-продажу.

Згідно п.1.3.6. сторони повинні виконати свої взаємні обов’язки за основним договором (продавець –передати майно, а покупець сплатити відповідну грошову суму) одразу після укладання основного договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до п.1.4. Договору ОСОБА_4 зобов’язався до 5 числа кожного місяця здійснювати авансові платежі у сумі 950 грн. на рахунок ОСОБА_1І, відкритий у гривнях в АТ КБ „Приватбанк”. У разі, якщо сума авансу не сплачена у встановлений у цьому договорі строк, вона підлягає перерахуванню згідно кредитного договору. Гроші, які перераховуються ОСОБА_4 згідно цього пункту як авансові платежі зараховуються у вартість транспортного засобу, визначену у п.1.3.3. цього договору, за основним договором.

Згідно п.3.1. сторони оцінюють зобов’язання, що випливає з попереднього договору у 31033,04 грн..

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вона є дружиною ОСОБА_3. Вони з чоловіком хотіли купити авто в кредит, взяли газету „Життя Білокуракинщини”, де було оголошення „Даємо машини нові та б/у в кредит”. Вона зателефонувала по вказаному в оголошенні номеру та по голосу впізнала чоловіка, що це був ОСОБА_1. Вона його знала раніше, оскільки вона працює разом з його дружиною. В ході розмови вони домовилися про те, щоб взяти авто в кредит у м. Луганську. 05.11.2010р. вони разом з її чоловіком та ОСОБА_1 поїхали до м. Луганська, необхідно було зробити заявку. Там їм повідомили, що через два тижні до них зателефонують, коли буде машина щоб приїхати за нею. Потім коли їм сказали, що таких машин немає і доведеться чекати довго, ОСОБА_1 запропонував їм забрати в нього його авто, яке він також брав у кредит та на якому їздить півроку, кредит ще не виплатив. Вони з чоловіком погодилися купити у ОСОБА_1 авто. Оскільки авто коштувало 47 тис. грн.., сплачена сума по кредиту станом на 05.11.10р. становила 28900 грн., то вони домовилися про те, що купують авто за 18100 грн.. Вона йому одразу віддала 4 тис. грн. та залишилося йому віддати 14100 грн.. 17.11.2010 року вони разом з чоловіком зустрілися з ОСОБА_1, який їм повідомив, що сума про яку вони домовилися його не влаштовує та йому необхідно за авто ще 25 тис. грн.. Свідок йому сказала, що це їх не влаштовує і він одразу забрав у них машину, бо сам ходив пішки. На її питання де діваються їх 4 тис.грн., які вона віддала раніше, ОСОБА_1 відповів, що вони витрачені на послуги нотаріуса. Вони з чоловіком забрали свої речі з машини та ОСОБА_1 поїхав на ній, вони для себе вирішили, що кожен залишився при своєму.

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що якось йому необхідно було з’їздити до м.Старобільськ, він попросив ОСОБА_3, щоб той його звозив, на що останній погодився. Коли вони забрали з роботи дружину ОСОБА_3 –ОСОБА_5, перед тим, як поїхати до Старобільська, заїхали до магазину „Коровай”, що біля критого ринку, купити хліб. Коли під’їжджали до магазину, то ОСОБА_5 помітила ОСОБА_1, і сказала, що саме зараз вони домовляться коли віддадуть йому останні гроші за авто. Свідку зі слів ОСОБА_3 було відомо, що вони з дружиною взяли у ОСОБА_1 авто, за яке відразу віддали 4 тис. грн. та ще залишилося віддати йому 13 тис., а ще 30 тис. грн. будуть потім платити в банк. Коли авто зупинили, свідок пішов купити хліб, а сам чув розмову ОСОБА_1 з ОСОБА_4 та ОСОБА_9.. Вони почали сваритися, в ході сварки ОСОБА_1 сказав, що йому за авто необхідно 25 тис. грн.., а 18 тис. грн., про які вони домовлялися, його не влаштовують. Потім ОСОБА_1 забрав у них авто, сказав, що він ходить пішки, а вони їздять на його авто, і поїхав на цій машині.      

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він приватний підприємець та в сферу його діяльності входить страхування, а також він займається автомобілями. ОСОБА_1 зарекомендував йому ОСОБА_3, сказав, що той хоче купити б/у авто у кредит. Він запропонував ОСОБА_3 переоформити кредит на авто на ОСОБА_1, оскільки це був найсприятливіший для них варіант. Він надавав їм лише консультацію. Гроші ніхто нікому не передавав та за гроші ніхто не говорив. Він зарекомендував їм деяких нотаріусів, які б змогли їм переоформити кредит на авто. Заперечує факт отримання грошей від ОСОБА_1.

          Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона є дружиною ОСОБА_1. В день продажу машини її забрали з роботи, щоб вона поставила підпис, що не заперечує проти продажу авто. Про передачу грошей ким-небудь, їй нічого не відомо. Її чоловік гроші ні за що не платив.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; ... .

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як було встановлено в судовому засіданні, сторони одразу після укладення попереднього договору, змінили його умови за усною домовленістю, а саме: п. 1.3.6. зазначеного договору передбачено, що сторони  повинні виконати свої взаємні обов’язки за основним договором (продавець –передати майно, а покупець сплатити відповідну грошову суму) одразу після укладання основного договору, проте, ОСОБА_1 передав автомобіль та надав довіреність ОСОБА_3 на управління автомобілем (а.с.26), а ОСОБА_4 повинен  був сплатити кошти за автомобіль та щомісячно до 5 числа місяця вносити 950 грн. для погашення кредитної заборгованості. Однак, в строк до першого платежу ОСОБА_1 автомобіль забрав, у зв’язку з чим ОСОБА_3 гроші не сплатив.

Таким чином, суд приходить до висновку, що невиконання або неналежного виконання зобов’язань та гарантій, що випливають з попереднього договору, та відмови від укладання основного договору у сторін не було, оскільки вони самостійно за усною домовленістю змінили умови договору, а тому в частині стягнення штрафу за п.3.2 та 3.3. сторонам слід відмовити. Також у зв’язку з цим не можна казати про подальше виконання укладеного попереднього договору, у зв’язку з чим він підлягає розірванню та припиненню зобов’язань сторін за цим договором.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 208, 509, 526, 611, 651  ЦК України, ст.ст. 10, 11, 30, 58-60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

          Розірвати попередній змішаний цивільно-правовий договір з авансовими платежами та договору позики від 05.11.2010р. та припинити зобов’язання сторін за цим договором.

          В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

          Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області                                         ОСОБА_10