РІШЕННЯ

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                  2-66/11

28.02.2011

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі :

головуючого судді                                        Рукаса М.С.,

при секретарі                                        Поломаній В.А.,

за участю представника позивача           ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист прав споживача,

                                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася з позовною заявою до Сєвєродонецького міського суду до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист прав споживача.

В обґрунтовування своїх вимог позивач посилається на те, що вона є власником кв. 54, буд. 23-б, по вул. Курчатова, м. Сєвєродонецька. У термін з листопаду 2007 р. по 25 січня 2008 р. у її квартирі АДРЕСА_1, після попередньої домовленості, відповідачі проводили ремонтні роботи. За виконану роботу вона сплатила 6080 грн., що підтверджується наданою відповідачем - ОСОБА_4 розпискою. Матеріали з яких виконувався ремонт відповідачі придбали самі, але за її гроші, які вона давала їм частками на загальну суму 23200 грн.. При цьому у неї з відповідачами була домовленість, що вартість та кількість всіх придбаних матеріалів вони підтвердять документами, а саме квитанціями про сплату. Цей факт підтверджується розпискою, яку надав їй відповідач - ОСОБА_3. На виконання ремонту були придбані наступні матеріали: цемент у кількості 28 мішків на суму 1138,4 грн.; гіпсокартон у кількості 237 кв. м. на суму 3081 грн.; профіль, саморізи, та інші матеріали, які були використані при встановленні гіпсокартону на суму 3093,85 грн.; вартість доставки матеріалів складає 55 грн.; вартість матеріалів, що були застосовані на переобладнання сантехніки складає 1101,89 грн.. Всього на матеріали було використано її грошей, що підтверджується квитанціями, на суму 8470,14 грн.. Різниця між сумою, що вона давала відповідачам на матеріали та фактично використані ними - складає (23200 грн. 8470,14 грн.) = 14729,86 грн.. Позивач вважає, що цю суму, відповідачі повинні їй повернути, як безпідставно набуту. Відповідачі відмовилися повернути їй гроші та почали вимагати ще гроші на матеріали щоб продовжити ремонт. Вони пояснили, що до того часу поки позивач їм не дасть ще грошей вони не будуть більше нічого робити, хоча договір між ними був укладений на об'єм робіт набагато більший ніж вони зробили. Побачивши таке ставлення позивач відмовилася від їх послуг та ще декілька разів просила повернути їй різницю грошей у сумі 14729,86 грн.. Добровільно відповідачі відмовляються від повернення цієї суми, в зв'язку з цим вона змушена звернутися до суду. З цього приводу вона зверталася до міліції та прокуратури, але їй пояснили, що цю проблему вона повинна вирішувати у судовому порядку. Позивач вважає, що неправомірними діями відповідача їй завдана також моральна шкода, яка полягає в тому, що відповідачі своїми діями принизили її, змусили неодноразово відвідувати різні інстанції та просити їх захистити її права, втрачати свій вільний час, до цього часу вона не може нормально жити у своєї квартирі так, як ремонт ще не закінчено, а грошей в неї більш нема. Неповернення їй коштів відповідачем перешкоджають їй домовитись з іншими фірмами, щодо здійснення ремонту у її квартирі, крім того з неправомірних дій відповідача позивач змушена шукати захисту в судових установах, збирати документи, що вносить суттєві зміни у її житті. Позивач вважає, що незаконними діями відповідача їй завдана моральна шкода яку вона оцінює у розмирі 5000 гривень. Також позивач була змушена звертатися за юридичною допомогою для захисту своїх прав та інтересів, яка обійшлася їй у 1000 грн., це також принесло їй багато незручностей.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтвердила доводи, викладені у позові, підтримала позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідачів на її користь безпідставно набуту суму 14729,86 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.. Суду пояснила, що вона домовилася з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо проведення ремонту у її квартирі. ОСОБА_3 взявся зробити кошторис витрат, але довго не міг його зробити. При первинній розмові вони домовилися про масштаб ремонтних робіт та дизайн і архітектуру квартири. З 22.11.2007 року в її квартирі почалася робота по ремонту, при цьому кошторисної або проектної документації у неї не було. Робота йшла по частинам. Спочатку зробили стяжку, вона за неї по факту виконаних робіт заплатила ОСОБА_1 1400 грн.. Раніше ще вона Зарембі дала 7000 грн. на закупку матеріалів для всього ремонту. Потім вони поклали цеглову кладку, вона заплатила за роботу, але суму не пам’ятає. Потім вони виконали демонтаж сантехніки та розводку труб, вона заплатила за роботу, але суму також не пам’ятає. Пізніше вони проводили монтаж стін, вона заплатила за роботу, але суму не пам’ятає. Стіни не до кінця обробили гібсокартоном, оскільки закінчилися гроші на матеріали. Її не влаштувало те, що вона дала багато грошей, проте їх не вистачило на матеріали та вона попросила у Заремби рахунки на покупку матеріалів. Всього на матеріали вона передала Зарембі 23200 грн, зазначене підтверджується розпискою Заремби. Гроші вона передавала частинами, про що зазначено у розписці. ОСОБА_3 дуже довго не міг принести документи на закупівлю матеріалів. Коли ж він їй надав документи, то виявилося, що частина документів відсутня, частина не стосується закупівлі матеріалів для її ремонту. В підсумку не надано документів на суму 14729,86 грн.. Таким чином відбулася недозакупівля матеріалів.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив доводи, викладені у позові, підтримав позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача безпідставно набуту суму 14729,86 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.. Суду пояснив, що у листопаді 2007 року позивач уклала з відповідачами договір на ремонт квартири АДРЕСА_2. Було домовлено, що оплата праці відповідачів буде здійснюватися по факту виконання робіт. Так, оплата здійснювалася частинами за конкретний вид робіт. З листопада по січень 2008 року було оплачено 750 грн., 630 грн. та 4700 грн.. 30.01.2008 року відповідач ОСОБА_4 написав розписку про отримання грошей за рахунок виконаної роботи в розмірі 6080 грн.. За зазначений період позивач передала гроші за матеріали для ремонту 7000 грн., 10000 грн та 6200 грн., а всього 23200 грн.. Потім позивач порахувала, що сума сплачена нею за матеріали не відповідає об’єму куплених матеріалів, та вона заплатила більше, ніж реально закуплено. За отримання грошової суми в розмірі 23200 грн. є розписка відповідача ОСОБА_3, в якій він зобов’язався надати всі платіжні документи по витратам. Наприкінці січня 2008 року відповідачі зажадали ще грошей на закупівлю матеріалів, на що позивач їм відмовила, оскільки на її думку вона виплатила їм повну суму на покупку матеріалів для ремонту. Відповідачі припинили роботу. Позивач відмовилася від їх послуг та зажадала документи по витратам. Відповідачі надали документи по закупівлі матеріалів на суму 8470,14 грн.. Позивач попросила повернути різницю між переданою нею грошовою сумою за закупівлю матеріалів (23200 грн.) та грошовою сумою підтвердженою документами про закупівлю матеріалів (8470,14 грн.), що складає 14729,86 грн.. Відповідачі відмовилися повертати гроші. Внаслідок незаконних дій відповідачів позивачу спричинена моральна шкода в розмірі 5000 грн., яка полягає у тому, що позивач страждала від того, що гроші витрачені, ремонт не зроблений, вона не має можливості жити в цій квартирі, вимушена тимчасово жити у друзів, потім вона переїхала жити до доньки в інше місто. Вона не має можливості закінчити ремонт, оскільки грошей у неї більше немає. Відповідачі ремонт не закінчили та гроші не повернули. Крім того нею було витрачено 1000 грн., яка була сплачена нею за надання юридичної допомоги.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що на початку листопада 2007 року за усною домовленістю з позивачем вони домовилися робити ремонт її квартири. Вони склали ескізний проект, який їй сподобався. Для складення кошторису необхідно було витратити декілька тижнів, позивач відмовилася чекати та попросила швидше приступити до робіт без укладення будь-яких договорів. Вони вирішили приступити до робіт без проекту, кошторису та договору. З самого спочатку він їй сказав, що розробка повного проекту буде коштувати 1500 грн., а ескізного проекту з кошторисом – 600 грн.. Позивач вибрала розробку ескізного проекту: перепланування квартири, дизайн обробки ванної кімнати та дизайн обробки холу, кухні та прихожої. Позивач внесла в нього свої корективи та вони приступили до роботи. Спочатку вони приступили до стяжки підлоги по всій квартирі. Вони зробити розрахунок по цим роботам та назвали суму, яка складалася лише з вартості матеріалів. Позивач сплатила цю суму у повному обсязі. Вони закупили ці матеріали та почали роботу. В процесі роботи позивач внесла корективи, вони зробили перерахунок, позивач доплатила гроші і вони виконали роботу. Стяжку позивач прийняла, претензій не мала та розрахувалася з ними за їхню роботу. Потім вони приступили до зведення перегородок та стін, обшивка їх гіпсокартоном та утеплення. Вони зробили розрахунок вартості матеріалів, позивач їх оплатила, вони зробили закупівлю та привезли матеріали. Позивачу він показав список матеріалів, самі матеріали та товарні чеки. Вона все особисто перевірила, документи залишилися у неї. Після перевірки вони починали ремонт. В ході робіт позивач міняла дизайн, що спричинило додаткові витрати, які вона оплачувала, а вони купили матеріали та робили ремонт далі. Після закінчення робіт вона їх прийняла, зауважень не надійшло та вона заплатила їм за роботу. Потім вони приступили до ремонту ванної кімнати, кухні, прихожої та спальні. Роботи велися аналогічним способом. Після чергового ремонту позивач заявила, що вона вже сплатила крупну суму, якої повинно було вистачити і на подальші роботи. Він сказав, що всі гроші були витрачені на матеріали, які були використані на ту роботу, яку вона вже прийняла. Проте якщо вона бажає далі робити ремонт, то необхідно робити наступний розрахунок, купувати матеріали та робити ремонт. Вона відмовилася з ними далі працювати, переманила з їхньої бригади одного робітника, а їх вигнала. Всі чеки вони віддавали позивачу. Зараз він відновив в магазинах деякі чеки, які підтверджували оплату за матеріали. З моральною шкодою він не згоден. Вони робили всі роботи, які замовляла позивач, терпіли її капризи, безкінечні переробки вже зробленої роботи через зміни позивачем дизайну. Вони їй нічого не винні. Коли виникли спірні питання щодо вартості матеріалів, витрачених на ремонт, вони запропонували позивачу провести будівельну експертизу, щоб експерт порахував об’єм виконаних робіт та вартість матеріалів, але вона відповіла відмовою. Особисто він у квартирі позивача ремонтних робіт не проводив взагалі. Він купував матеріали, шукав та підбирав їх, показував їх позивачу, завозив їх на об’єкт, забезпечував ремонт необхідними спеціалістами по ремонту (електрики, майстри по сантехніці та інше). Всього працювало там три людини, також він розробляв проекти та кошториси. За матеріали гроші отримував він, а за виконану роботу гроші отримував безпосередньо ОСОБА_1.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що він підтверджує доводи відповідача ОСОБА_3. Додав, що коли виник спір з позивачем про суму сплачених грошей та куплених матеріалів, приїхали її родичі. Її син посадив його в автомобіль, де вимагав з нього 23000 грн., погрожував розправою зі сторони міліції. Потім вони його відвезли в міліцію, де написали заяву про те, що він начебто у них украв гроші. Це було у травні 2008 року. Потім вони їздили в квартиру, де вони робили позивачу ремонт та з її сином зробили перерахунок всіх витрачених матеріалів. Різниця між матеріалами в наявності та сплаченими позивачем грішми склала 1500 грн.. Він сказав, що сума пішла на непередбачені витрати: поломка свердел, поломка шурупів та інше. Син з позивачем спочатку начебто погодилися, але потім передумали. В міліції в порушенні кримінальної справи відмовили, тоді позивач звернулася до суду. Під час ремонту у квартирі позивача він особисто виконував роботи.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов’язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 12.03.2007 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 передали, а ОСОБА_2 прийняла у власність квартиру № 54 в будинку 23 б по вулиці Курчатова в м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Відповідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15471241 від 03.08.2007 року власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, є ОСОБА_2.

Згідно копії розписки від 30.01.2008 року ОСОБА_4 як організатор робіт по ремонту квартири АДРЕСА_4, взяв у господарки квартири в оплату за виконані роботи з листопада 2007 року по 25 січня 2008 року гроші в сумі 6080 грн. (в тому числі по частинам 750+630+4700).

Відповідно копії розписки від 15.01.2008 року ОСОБА_3 як організатор робіт по ремонту квартири АДРЕСА_4, взяв у ОСОБА_2, господарки квартири, на матеріали для ремонту гроші за період з листопада по 10 січня 2008 року в сумі 23200 грн., в тому числі 7000 грн. + 10000 грн. + 6200 грн., з обов’язком надати платіжні документи та додаткові розрахунки по зробленим витратам.

Відповідно копії рахунку ТВ-1127/07 від 27.11.2007 року ОСОБА_8 придбав матеріали у ПП ОСОБА_9 на загальну суму 822 грн..

Згідно копії рахунку МТ-1212/04 від 12.12.2007 року ОСОБА_3 придбав матеріали у ПП ОСОБА_10 на загальну суму 316,40 грн..

Відповідно копії рахунку-фактури № ССПД-00971 від 29.12.2007 року ОСОБА_3 придбав матеріали у СПДФО ОСОБА_11 на загальну суму 1014 грн..

Згідно копії рахунку-фактури № ССПД-00004 від 04.01.2008 року ОСОБА_3 придбав матеріали у СПДФО ОСОБА_11 на загальну суму 562,75 грн..

Відповідно копії рахунку-фактури № ССПД-00966 від 22.12.2007 року ОСОБА_3 придбав матеріали у СПДФО ОСОБА_11 на загальну суму 909,60 грн..

В копії рахунку-фактури № ССПД-00026 від 22.01.2008 року вказано, що ОСОБА_3 придбав матеріали у СПДФО ОСОБА_11 на загальну суму 483,90 грн..

Згідно копії рахунку-фактури № НОМЕР_1 від 16.01.2008 року ОСОБА_3 придбав матеріали у СПДФО ОСОБА_11 на загальну суму 1234,90 грн..

Відповідно копії товарного чеку від 08.01.2008 року у СПД ОСОБА_12 були придбані матеріали на загальну суму 1051,70 грн..

Згідно копії товарного чеку від 16.01.2008 року в магазині «Умелец» були придбані матеріали на загальну суму 12 грн..

В копії рахунку-фактури № 241 від 04.01.2008 року зазначено, що в Торговій мережі «Водолій +» придбані матеріали на загальну суму 212,95 грн..

Відповідно витратної накладної № 13301 від 13.10.2007 року в Торговій мережі «Водолій +» придбані матеріали на загальну суму 248,95 грн..

Згідно витратної накладної № 17845 від 29.12.2007 року в Торговій мережі «Водолій +» придбані матеріали на загальну суму 181,79 грн..

Відповідно копії товарного чеку від 23.01.2008 року у ПП ОСОБА_13 були придбані матеріали на загальну суму 437,20 грн..

Згідно копії товарного чеку від 24.01.2008 року в магазині «СтройХозТовары» були придбані матеріали на загальну суму 21 грн..

Таким чином, згідно вищезазначених документів на матеріали було витрачено 7509,14 грн., а також з пояснень позивача встановлено, що було додатково придбано матеріалів на суму 961 грн.. Отже сума безпідставно отриманих грошей відповідачем ОСОБА_3 складає 14729,86 грн. (23200 грн. – 7509,14 грн. – 961 грн.). Грошові кошти в сумі 23200 грн. були отримані ОСОБА_3, що підтверджується розпискою від 15.01.2008 року, а тому безпідставно отримана сума в розмірі 14729,86 грн. повинна бути стягнена саме з нього, оскільки ОСОБА_4 не може відповідати за дії ОСОБА_3, та є неналежним відповідачем.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що ОСОБА_4 є неналежним відповідачем, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідачів безпідставно набутої суми, та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 14729,86 грн..

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як вбачається з ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні інших цивільних прав, порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_2, внаслідок дій відповідачів їй завдано значних душевних страждань, тобто спричинено моральну шкоду, яка вилилася у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв’язку з тим, що її гроші були витрачені, ремонт в квартирі не зроблений, позивач не має можливості жити в цій квартирі, була вимушена тимчасово жити у друзів, потім вона переїхала жити до доньки в інше місто. Вона не має можливості закінчити ремонт, оскільки грошей у неї більше немає. Відповідачі ж ремонт не закінчили та гроші не повернули.

Проте в судовому засіданні встановлено, що закупівлею матеріалу для ремонту квартири позивача займався відповідач ОСОБА_3, грошові кошти від неї також отримував саме він, тоді як відповідач ОСОБА_4 участі у придбанні матеріалів не приймав та гроші від позивача на його придбання не отримував, а тому на думку суду саме відповідач ОСОБА_3 і спричинив ОСОБА_2 моральну шкоду.

Відповідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Суд, врахувавши зазначені обставини, з’ясувавши обґрунтування, наведені позивачем, встановивши суть душевних страждань, вважає, що позивач дійсно зазнала моральної шкоди, проте її розмір, визначений нею у сумі 5000 грн., є завищеним, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди частково, та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування спричиненої моральної шкоди 2000 грн..

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема витрати на інформаційно-технічне забезпечення, витрати на правову допомогу.

Відповідно ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Отже до складу витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, включаються витрати на оплату праці адвоката або іншого фахівця у галузі права (гонорар), а також відшкодування витрат, зумовлених наданням правової допомоги.

Згідно квитанції № 07/03-08 від 07.03.2008 року ФОП ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 за надання правової допомоги суму 1000 грн..

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 є фахівцем у галузі права, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи № 04052057Ф0020295 від 01.06.2000 року; копією Свідоцтва про сплату єдиного податку серії Г № 298410 від 01.01.2007 року з видом діяльності – юридичні послуги.

Таким чином, витрати на правову допомогу, сплачені позивачем, у сумі 1000 грн. підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2

Згідно п. а ч. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із позовних заяв 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825) витрати з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних справ позовного провадження з розгляду спору майнового характеру складають 120 грн..

          На підставі викладеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 147,30 грн. (14729,86 грн. х 1 %), а також на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн..

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 84, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1212, 1167 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд,

                                                                                 ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист прав споживача задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 14729 грн. 86 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у якості відшкодування моральної шкоди грошову суму 2000 грн..

В частині заявлених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 147 грн. 30 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                          СУДДЯ                                                                                             М.С. РУКАС