РІШЕННЯ

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                  2-1556/11

06.04.2011

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді                                                   Кордюкової Ж.І.,

при секретарі                                                            Слива Р.М.,

за участю позивачів                                                  ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю законного представника відповідача          ОСОБА_3,

представника третьої особи                                         ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до малолітньої ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_3, треті особи Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради, КП «Житлосервіс «Добробут», ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до Сєвєродонецького міського суду з позовом до малолітньої ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Сєвєродонецької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на те, що згідно з договором купівлі-продажу квартири від 13.01.2000 р. ОСОБА_7 купив квартиру АДРЕСА_1 (раніше вулиця називалася Паркомуни) в м. Сєвєродонецьку. Відповідно до вимог ст.60 СК України вказана квартира є спільною сумісною власністю позивачів за цим позовом - подружжя ОСОБА_7. 05.02.2000 р. у них народилась внучка ОСОБА_5, яку колишня невістка ОСОБА_3 зареєструвала без їх згоди в зазначеній вище квартирі. Ні їх колишня невістка ОСОБА_3, ні їх внучка ОСОБА_5 жодного дня в цій квартирі не мешкали. 07.11.2008 р. позивачі зверталися з позовом до Сєвєродонецького міського суду про визнання внучки такою, що втратила право користування спірною квартирою з підстав не проживання внучки в спірній квартирі з дня її реєстрації в цій квартирі і по день пред'явлення позову, тобто з 20.03.2000 р. по 07.11.2008 р. Рішенням Сєвєродонецького міського суду від 16.04.2010 p. у задоволенні цього позову щодо внучки ОСОБА_5 було відмовлено. Вказаним рішенням суду встановлено, що внучка дійсно в спірній квартирі не мешкає, а проживає разом зі своєю матір'ю в м. Сєвєродонецьку по вул. Шевченко, 4/9. Підставами цього позову є те, що внучка ОСОБА_5 в квартирі позивачів з 08.11.2008 р. по 24.12.2010 р. не проживає. Згідно з ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Фактично внучка ніколи не проживала в спірній квартирі. В зв’язку з чим змушені звернутись до суду з позовом  про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням розташованим за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, 11А/54.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи викладені в позові, додаткових пояснень не мав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала доводи викладені в позові, додатково пояснила, що онучка народилась у лютому 2000 р. Дозволу на реєстрацію онучки у спірній квартирі вона не давала. ОСОБА_5 значиться зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до домової книги. З дня народження дитини родина їх сина проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Цю квартиру позивачі відремонтували та встановили у ній меблі. Самі позивачі жили у сел. Малорязанцеве, бо не могли вижити у місті на свою маленьку пенсію. Спочатку ОСОБА_3 давала згоду на виписку дитини з квартири, але згодом відмовилась. Вони хотіли продати квартиру по вул. Федоренка, 11А/54 і отримали за неї завдаток, але не змогли. Зараз у цій квартирі зареєстровані сестра позивача ОСОБА_6, яка переїхала з Донецької області, та онучка ОСОБА_5. В теперішній час в спірній квартирі проживає ОСОБА_6. Просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні законний представник малолітньої ОСОБА_5, її мати ОСОБА_3, позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що вона перебувала у шлюбі з сином позивачів. На момент народження дитини була згода позивачів на реєстрацію дитини у їх квартирі. Але вона з дитиною за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка (Паркомуни), 11А/54 ніколи не жила, бо в цій квартирі жили квартиранти. Знімати дитину з реєстрації вона відмовляється, т.я. не має іншого житла, а зняття з реєстрації не відповідає інтересам дитини. Просила суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що зняття з реєстрації ОСОБА_5 не відповідає інтересам дитини. Просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

          Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, хоча була належним чином повідомлена про місце день і час розгляду справи у суді. Надала суду заяву, в якій просила позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити та розглядати справу без її участі.

           Представник КП «Житлосервіс «Добробут» в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про місце день і час розгляду справи у суді, що підтверджується розпискою про отримання повістки про виклик до суду, наявної в матеріалах справи. Заява про розгляд справи у відсутність представника КП «Житлосервіс «Добробут» до суду не надходила.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 р. відповідно до Закону N475/97-ВР від 17.07.97 р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України)

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 13.01.2000 р. квартиру, яка знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Паркомуни, 11А/54 дійсно придбав у власність ОСОБА_1.

Сторонами в судовому засіданні не оспорювалось і було визнано без заперечень, що вулиця Паркомуни була перейменована у вулицю Федоренка.

Згідно свідоцтва про шлюб від 08.03.1969р. серії II-ЯК № 0154469 ОСОБА_1 та ОСОБА_8 уклали шлюб 08.03.1969 року, після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища ОСОБА_1 та ОСОБА_1. Таким чином, квартира №54, розташована за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренко, буд. №11-а на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки була придбана в період шлюбу.

Згідно копії домової книги та довідки СПРФО Сєвєродонецького MB УМВС України від 14.03.2011 р. ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, з 20.03.2000 р.

Відповідно до свідоцтва про народження серії 1-ЕД №076687, виданого відділом РАЦС Сєвєродонецького МУЮ 14.06.2007 р., ОСОБА_5 народилась 05.02.2000 р., батьком записаний ОСОБА_9, матір’ю – ОСОБА_3.

З аналізу доводів, наведених позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в позові та при розгляді справи в суді в обґрунтування своїх вимог, вбачається, що пред'явивши вимоги про визнання малолітньої ОСОБА_5, такою, що втратила право користування належним їм на праві власності житловим приміщенням, фактично ставиться питання про захист порушеного права власності на вказану квартиру та усунення перешкод в здійсненні права користування та розпорядження майном на підставі ст.ст. 386, 391 ЦК України.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на  користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до акту перевірки паспортного режиму від 24.02.2011 р. ОСОБА_5 не проживає в квартирі №54, розташованій в буд. 11А по вул. Федоренко в м. Сєвєродонецьку.

З пояснень законного представника малолітньої ОСОБА_5 її матері ОСОБА_3 було встановлено, що ОСОБА_5 жодного дня з моменту реєстрації не проживала у спірній квартирі. Таким чином, суд вважає, що малолітня ОСОБА_5 втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, 11А/54, т.я. без поважних причин не проживала у ньому. При цьому суд не погоджується з позицією ОСОБА_3 та представника служби у справах дітей щодо того, що зняття дитини з реєстрації за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, 11А/54, не буде відповідати інтересам дитини. Суду не було представлено належних достатніх доказів, які б доводили цю обставину. Також в суді не було встановлено і підтверджено доказами відсутність можливості у ОСОБА_3 зареєструвати малолітню ОСОБА_5 в м. Сєвєродонецьку за іншою адресою.

Також суд відзначає, що відповідно до положень ч.3 ст. 29 ЦК України місцем  проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено згодою між дитиною та батьками (усиновлючами, опікунами) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

З пояснень законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 було встановлено, що вона разом з донькою постійно, з дня народження доньки, мешкає за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 4/9, тобто ця адреса і є місцем проживання ОСОБА_5. Як вбачається з пояснень ОСОБА_3 її донька ОСОБА_5 не потребує місця проживання, їй потрібно мати лише адресу, за якою можлива реєстрація.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позовні вимоги позивачів задовольняються повністю, з законного представника відповідача на їх користь слід судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 62, 88, 212, 224-226 ЦПК України, ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 316,317,319,321,379,382,383,405 ЦК України, ст.ст. 9,150 ЖК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати ОСОБА_5, зареєстровану за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 такою, що втратила право користування квартирою №54 будинку №11А по вул. Федоренко в м. Сєвєродонецьку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір в сумі 8 (вісім) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 (тридцять сім) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 08.04.2011 р.

          Суддя                                                                                          Ж.І.Кордюкова