Справа № 2-а-441/11/0223
ПОСТАНОВА
іменем України
26.04.2011 р. Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого Ратушняка І.О.
при секретарі Тихій О.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти ДПС ВДАІ ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
встановив :
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому вказує, що має право на керування автомобілем МЕRСЕDЕS-ВENZ Е-300 D, державний номер НОМЕР_1. 16 березня 2011 року інспектором роти ДПС ВДАІ ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення АВ1№214697, та винесено постанова АВ1№083655 в справі про адміністративне правопорушення від 16 березня 2011 року, в якій зазначено, що позивач допустив порушення вимоги дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», здійснив зупинку в зоні дії знаку, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
16 березня 2011 року він на автомобілі МЕRСЕDЕS-ВENZ Е-300 D, державний номер НОМЕР_1, їхав по площі ОСОБА_3 м.Вінниці. Під час руху сталася поломка автомобіля, автомобіль зупинився, він ввімкнув аварійні вогні. Правил дорожнього руху України не порушував, а тому не вчинив ніякого адміністративного правопорушення.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення АВ1 №214697 від16.03.2011р. ст.268 КУпАП роз'яснена не була. Відповідно до ст.8 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальності підлягають особи, які вчинили адміністративне правопорушення. До адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.122 КУпАП, притягуються особи, які зупинили автомобіль в зоні дії дорожнього знаку3.34., а він автомобіль не зупиняв, а зупинився у зв'язку з поломкою. Тому притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення вимоги ст.122 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення —безпідставне, незаконне, а тому постанова АВ1 №083655 в справі про адміністративне правопорушення від 16 березня 2011року про накладення на нього адміністративного стягнення підлягає скасуванню.
Просить постанову АВ1 №083655 по справі про адміністративне правопорушення від 16 березня 2011 р. про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., винесену інспектором роти ДПС ВДАІ ОСОБА_2, скасувати, а адміністративну справу провадженням закрити.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач - інспектор роти ДПС ВДАІ ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлений своєчасно у встановленому законом порядку. Про причини неявки в суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до ст.128 КАС п. 4 у разі неприбуття відповідача суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, суд, враховуючи думку позивача, який не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача, вважає за можливе, провести розгляд справи у відсутності відповідача.
Відповідач надав заперечення, просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, оскільки позовні вимоги вважає безпідставними, надуманими та необґрунтованими.
Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, шо їхав разом з ОСОБА_1, в м.Вінниця по площі ОСОБА_3 вони поламались, разом відштовхнули авто з проїзджої частини. ОСОБА_1 зателефонувавв майстру, а потім до них підійшли працівники ДАІ і склали протокол.
Суд, вислухавши позивача, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення правопорушення умисно.
Відповідно до ст.. 10 КУпАП правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст.. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
В судовому засіданні встановлено, що 16.03.2011 року інспектором роти ДПС ВДАІ ОСОБА_2 складено протокол, відповідно до якого 16.03.2011 р. о 12-40 год. ОСОБА_1 по площі ОСОБА_3 м.Вінниці, керуючи автомобілем МЕRСЕDЕS-ВENZ Е-300 D, державний номер НОМЕР_1, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена».
16.03.2011 року інспектором роти ДПС ВДАІ ОСОБА_2 винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за що на нього накладено штраф в сумі 340 грн.
Однак, як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 здійснив вимушену зупинку в м.Вінниця по площі ОСОБА_3 через технічні несправності, які виникли під час руху, а відповідно до ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Тому суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Крім того, ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Не було виконано вимоги ст. 280 КУпАП, згідно якої інспектор ДАІ був зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства та не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Однак доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотивів відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, у постанові не викладено, а відтак оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 340 гривень підлягає скасуванню.
Суд вважає за доцільне провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Керуючись ст. 7-12, 69, 71, 128, 159-163, 171-2 КАС України, ст.ст. 14-1, 254, 258, 268, 283-285 КУпАП, ст.62 Конституції України, -
постановив :
Позов задоволити.
Постанову АВ 1 №0833655 від 16.03.2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 340 гривень скасувати.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП закрити.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя:ОСОБА_5