ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"13" червня 2006 р. | Справа № 17/91/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Мацюри П.Ф.
Суддів: Андрєєвої Е.І.
Ліпчанської Н.В.
При секретарі Куриленко А.В.
за участю представників :
від позивача Кірюхін О.М., довіреність б/н від 01.12.2005р.
Чамара О.Л, довіреність б/н від 01.12.2005р.
від відповідача Гамова О.Г., довіреність б/н від 01.12.2005р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ „Науково –виробничий центр „АРІ”, м. Миколаїв
на рішення господарського суду Миколаївської області від 17.04. 2006 року
по справі № 17/91/06
за позовом ТОВ „Науково - виробничий центр „АРІ”, м. Миколаїв
до Миколаївського Обласного комітету Товариства Сприяння Обороні України, м. Миколаїв
про спонукання передати майно
Встановив:
16.02.2006р. ТОВ „Науково - виробничий центр „АРІ” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до Миколаївського Обласного комітету Товариства Сприяння Обороні України про спонукання передати майно –троє металевих воріт вартістю 6012 грн.. Свої позовні вимоги позивач мотивує порушенням з боку Миколаївського Обласного комітету Товариства Сприяння Обороні України умов договору 18.02.1992р. про створення Пункту технічного обслуговування (ПТО).
Відповідно до умов вищезазначеного договору між позивачем, відповідачем та третіми особами було створено пункт технічного обслуговування автомобілів (ПТО). На виконання умов договору, відповідно до узгодженого між позивачем та відповідачем переліком, позивач виконав роботи з реконструкції автомобільних боксів, які належать відповідачу. Вартість вказаних робіт, матеріалів та обладнання врахована у балансі позивача, є його власністю та на баланс відповідача не передавалося і згідно договору враховується як внесок в утворення ПТО.
По закінченню строку дії договору 18.02.1992р. приміщення, між позивачем та відповідачем укладалися договори оренди №9/1 01.07.1997р., №37 від 31.12.2003р., №31/2004р. від 31.12.2004р. до 30.05.2005р. за якими спірне приміщення передавалося в оренду.
Як зазначено у позовній заяві після закінчення строку дії останнього договору оренди, позивач звільнив приміщення від майна, що йому належить. Троє металевих воріт на боксах були залишені на своїх місцях на прохання відповідача. 09.08.2005р. відповідач листом №3/257 просив позивача передати зазначені ворота на свій баланс та гарантував оплату, але оплата не була виконана.
14.03.2006р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що позивач не надав доказів підтверджуючих його право власності на спірне майно. Крім того відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовом про повернення майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням від 17.04.2006р. Господарський суд Одеської області ( суддя Коваль С.М..) у позові ТОВ „Науково - виробничий центр „АРІ” було відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів права власності на спірне майно , та за відсутності даних про визначення часток у майні, утвореного за договором від 18.02.1992р. та поділу цього майна у натурі, неможливо зробити висновок, що спірні ворота є безпосередньою власністю позивача. Вимог про визначення часток у майні та про поділ цього майна сторонами не заявлялося, спір про це судом не розглядався. Ухвалою суду від 06.04.2006р. позивачу запропоновувалось уточнити позовні вимоги з огляду на викладене, але позивач це цим правом не використався.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ „Науково - виробничий центр „АРІ” звернулося з апеляційною скаргою від 06.05.2006р. до Одеського апеляційного господарського суду в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 17.04.2006р. посилаючись на порушення судом норм матеріального права, виходячи з наступного.
Судом не враховано той факт, що відповідач не заперечував проти демонтажу жодної позиції майна врахованого переліком, в тому числі і металевих воріт –1 шт., а заперечення проти демонтажу трьох спірних воріт продиктовані лише небажанням розраховуватись за них.
Розглянувши взаємовідносин сторін по договору від 18.02.1992р., суд не врахував наступні обставини, що дія договору скінчилася 18.02.1997р., нормативні строки первинної бухгалтерської документації по операціям з моменту закінчення строку дії договору закінчилися в 2000р.
Крім того суд не врахував положень наказу Мінфіна України №139 від 18.09.1995р., який діяв у той час і згідно до якого облік майна, цінностей, зобов’язань та фінансових результатів, що були створені, придбані або утворились під час спільної діяльності велись на окремому балансі тим учасником, якому за згодою доручено ведення спільних справ учасників по договору.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві від 09.06.2006р. на апеляційну скаргу, відповідно якого вказує, що рішення господарського суду Миколаївської області від 17.04.2006 р. зі справи №17/91/06
ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Між позивачем та відповідачем, а також комітетом ОСОУ заводу імені 61 Комунара та фізичними особами Лопушинським О.О., Бурденко А.Г., Фінкелем Д.С., Драмаренко Д.В. був укладений договір від 18.02.1992р. про створення пункту технічного обслуговування з метою отримання прибутку від господарської діяльності. Сторони домовились за власні кошти створити матеріально –технічну базу пункту, закупити матеріали та виконати роботи по реконструкції приміщень .
Відповідно до переліку робіт, що підлягають Виконанню НВЦ „АРІ” при реконструкції автомобільних боксів позивач повинен був виготовити і встановити металеві ворота в кількості 4 примірників.
Після закінчення строку дії договору від 18.02.1992р. був укладений договір №9/1 від 01.07.1997р. строком до 01.07.2002р. сторонами якого виступали ТОВ „Науково - виробничий центр „АРІ” „ Орендар” з однієї сторони, і Миколаївський Обласний комітет Товариства Сприяння Обороні України „Орендодавець” по оренді нежилого приміщення загальною площею 500,8 кв.м. за адресою : м. Миколаїв, вул. Чкалова, 27. За умовами договору „ Орендар” має право виконувати роботи по реконструкції, ремонту орендованого приміщення за свій рахунок.
31.12.2003р. тими ж сторонами був укладений договір оренди №37 нежилого приміщення за адресою : м. Миколаїв, вул. Чкалова, 27 загальною площею 481,2 кв.м. Пунктом 5.3 договору визначалось, що витрати по ремонту або переобладнанню приміщення „Орендодавець” не відшкодовує.
Відповідно до.ч.2 ст.432 ЦК УРСР, грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю.
Виходячи з вищезазначеного Договір від 18.02.1992р. за своєю природою є договором про сумісну діяльність, який на час його дії був врегульований гл. 38 ЦК УРСР.
Зі змісту Договору від 18.02.1992р. випливає, що внеском позивача у сумісну діяльність були грошові кошти з цільовим призначенням –реконструкція та обладнання будівель для потреб сумісної діяльності. Договором також передбачено, що інші його учасники –фізичні особи –також здійснюють внесення грошових коштів у сумісну діяльність.
Тому твердження позивача про те, що спірні ворота були придбані виключно за його кошти є спірними, та не підтверджені доказами.
Представниками сторін не надано доказів визначення часток сторін Договору від 18.02.1992р. у майні, що було утворено внаслідок цього договору, доказів поділу цього майна, та відповідно виділу спірних воріт на частку позивача.
Позивачем не наведено правових підстав повернення спірного майна.
Відповідно до п.9 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001р. №01-8/98 перебування майна на балансі підприємства ще не є безспірною ознакою його права власності, виходячи з чого знаходження спірних воріт на балансі позивача не є доказом права власності на це майно.
Відповідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
Постановив :
Рішення господарського суду Одеської області від 17.04.2006р. зі справи №17/91/06за позовом ТОВ „Науково - виробничий центр „АРІ” до Миколаївського Обласного комітету Товариства Сприяння Обороні України про спонукання передати майно –залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Науково - виробничий центр „АРІ” –без задоволення.
Постанова, згідно ст.105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.Ф.Мацюра
Суддя Е.І.Андрєєва
Суддя Н.В.Ліпчанська