Справа № 22ц-1393/2006 p.                        Головуючий у першій інстанції

Артюх К. В. Доповідач - Шемець Н.В.

Вступна та резолютивна частини УХВАЛИ Іменем України

30 серпня 2006 року                                                                       м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого:        Іваненко Л.В.,

суддів:                   Шемець Н.В.,          Губар B.C.,

при секретарі:       Пац Т.М.,

з участю: представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові матеріали справи за апеляційними скаргами ОСОБА_3 і представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про виселення та скасування реєстрації, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання недійсними договору дарування, договору купівлі-продажу, визнання укладеним договору управління майном, -

встановив:

В лютому 2006 року ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 16.09.2005 року між ним і відповідачкою ОСОБА_5, від імені якої на підставі доручення діяв ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1. Даний будинок перейшов у власність ОСОБА_5. Позивач вважає, що договір був укладений ним під впливом тяжких обставин та на невигідних умовах. А саме, до укладення договору вироком суду його батько був засуджений на 5 років позбавлення волі. В будинку на той час проживав він з братом,3 яким склались неприязні стосунки і який після ув"язнення батька примусив позивача залишити будинок, хоча в ньому, до укладення договору були зареєстровані позивач, брат, їх батько. Позивач вважає, що в результаті укладення такої угоди, були порушені конституційні права брата і батька. Також, цей договір був укладений на невигідних умовах, оскільки вартість будинку за договором не відповідає дійсній ринкові вартості будинку. За цю суму не можна придбати ніякого іншого житла. Ст. 233 ЦК України передбачає, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, він може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Тому просив суд визнати договір купівлі-продажу спірного будинку недійсним, як такий, що був укладений позивачем саме під впливом тяжких обставин та на невигідних для нього умовах.

В доповненнях до позовної заяви ОСОБА_3. послався на додаткові підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним, а саме, при його укладенні покупець - ОСОБА_6 який діяв в інтересах ОСОБА_5 зобов'язувався надати продавцю-позивачу у власність однокімнатну квартиру, а братові - житло у приватному секторі. Для гарантії виконання своїх зобов'язань, ОСОБА_6 надав позивачу розписку на шість тис. доларів США, та зобов'язувався не виселяти з будинку батька та брата без надання обумовленого житла. Своїх зобов'язань ОСОБА_6 не виконав, тобто, ввів позивача в оману щодо прав і обов'язків сторін. Оскільки, ст. 230 ЦК України передбачає, що у випадку навмисного введення однієї із сторін в оману другу сторону правочину щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

В зустрічній позовній заяві до ОСОБА_3 і ОСОБА_1, ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 просив виселити із будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення, та скасувати реєстрацію його батька - ОСОБА_1 в зазначеному будинку. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до укладеного договору купівлі-продажу будинку єдиним власником є ОСОБА_5. Відповідачі не мають ніяких прав на проживання в ньому та користування ним. Те, що ОСОБА_3. досі продовжує в ньому проживати, а ОСОБА_1. залишається зареєстрованим, є порушенням законних прав ОСОБА_5, як власника будинку. В квітні 2004 року ОСОБА_1. подав свою позовну заяву до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про визнання недійсними договору дарування і договору купівлі-продажу, обґрунтовуючи вимоги тим, що вироком суду він був засуджений на 5 років позбавлення волі за навмисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень своєму сину - ОСОБА_4. На день винесення вироку, позивач мав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1, в якому на той час були зареєстровані він, та його сини -

ОСОБА_4. і ОСОБА_3.. Маючи намір помститися старшому сину, представник за дорученням ОСОБА_7. від імені позивача уклав з молодшим сином - ОСОБА_3. фіктивний договір дарування будинку, хоча між ними була домовленість про те, що ОСОБА_3. буде лише здійснювати управління майном позивача до тих пір, поки батько не вийде на свободу. Але ОСОБА_3. в подальшому продав будинок гр.ОСОБА_5 Укладавши такий договір, ОСОБА_1. не усвідомлював правових наслідків, які могли настати після його укладання. Просив суд визнати таку угоду недійсною, т.я. укладалась вона без наміру виникнення правових наслідків, під його видом був укладений договір управління майном позивача, згоди на відчуження його ОСОБА_1. не давав. Тому, просив визнати недійсним і договір купівлі - продажу будинку, як такий, що незаконно укладений, в результаті чого, позивач втратив право власності на спірний будинок та право на проживання в ньому.

В доповнення до своїх позовних вимог ОСОБА_1. просив суд визнати, що між ним, від імені якого діяв на підставі доручення    ОСОБА_7, і ОСОБА_3. був укладений не договір дарування, а договір управління майном-будинком.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі - продажу недійсним відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про визнання недійсними договору дарування і договору купівлі - продажу будинку, та визнання укладеним договір управління майном відмовлено. Позов ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про виселення та скасування реєстрації задоволений, виселено ОСОБА_3 з буд. АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, знято з реєстрації місця проживання в зазначеному будинку ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2. просить рішення скасувати і постановити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до нього про скасування реєстрації відмовити. Посилається на те, що суд невірно застосував норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Домовляючись з сином щодо обов'язків стосовно будинку на період позбавлення волі позивача, сторони не знали, що є такий вид угод, як управління майном. Права і обов'язки між ними були оговорені - це управління будинком за винагороду, а як це оформити, не знали. На час укладання договору дарування домовленості про те, що ОСОБА_3. стане повноправним володарем будинку і може його продати не було. Висновок суду, що ОСОБА_1. підлягає зняттю з реєстрації спірного будинку вважає, незаконним, оскільки, не користується ним він не з власної ініціативи. Причина непроживання в ньому є поважною і на підставі ст. 71 ЖК України жиле приміщення повинно зберігатися за апелянтом на весь час відбування покарання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3. просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення його позовних вимог до ОСОБА_5, а в задоволенні вимог ОСОБА_5 до нього про виселення і до ОСОБА_1 про зняття з реєстрації відмовити. Вважає, що суд невірно дійшов до висновку, що викладені позивачем обставини, що були тяжкими для нього не могли вплинути на укладення угоди купівлі-продажу будинку, саме через цей будинок погіршилися сімейні стосунки, що в кінцевому результаті і призвело до засудження батька, і вплинуло на прийняття позивачем рішення продати будинок. ОСОБА_3. прийняв рішення про продаж будинку лише після того, коли ОСОБА_6 запропонував йому, батьку і брату окреме житло, що для позивача було істотною умовою домовленості з покупцем. Але порушення такої домовленості призвело до порушення конституційних прав брата та батька, і самого позивача, бо внаслідок укладеного договору купівлі-продажу вся сім"я залишається без житла.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі - продажу житлового будинку, суд першої інстанції виходив з того, що даний договір з боку ОСОБА_3 здійснювався не внаслідок помилки, а внаслідок свідомих дій, а його посилання щодо неприязних стосунків між братом і батьком не є обгрунтованими, т.я. із наданих суду доказів, які були досліджені судом, а саме, вироку суду по обвинуваченню ОСОБА_1, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, медичних документів, вбачається, що ці обставини не могли вплинути на укладення угоди ОСОБА_3. і ОСОБА_6. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, та вважає, що під час укладення договору, позивач розумів, які наслідки настають після укладення такої угоди, в зв"язку з чим і продав житловий будинок, оформивши угоду, як цього вимагає Закон. Не заслуговують на увагу і його доводи про те, що при укладенні договору мала місце помилка щодо прав продавця і введення його в оману, оскільки згідно ч.І ст.229 ЦК України, правочин може бути визнаний судом недійсним лише у випадку, якщо особа, яка вчинила його помилилась щодо обставин, які мають істотне значення. Оскільки, в даному випадку помилка щодо мотивів укладеного договору не має істотного значення, що також не знижує її цінність (в даному випадку житлового будинку) або використання за цільовим призначенням, така угода є такою, що укладена, без порушень прав сторін, а тому її не можна визнати недійсною.

Не підлягають задоволенню і не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 щодо визнання договору дарування недійсним, а визнання такого договору - договором на управління майном, та як такого, що укладався без наміру виникнення правових наслідків, що можуть витікати з договору   дарування,   а  також   не   може   бути   підставою   для   визнання укладеного договору дарування недійсним той факт, що батько подарував своєму сину - ОСОБА_3 житловий будинок, який в подальшому був проданий, і в результаті чого ОСОБА_1. втратив право власності і право проживання в ньому, оскільки, подарувавши будинок своєму сину, ОСОБА_1. дійсно втратив права власника, а ОСОБА_3. навпаки, отримавши будинок, набув прав власника та прав на розпорядження і відчуження, що ним і було зроблено.

Звідси також випливає, що відповідно до укладеного договору, єдиним власником житлового будинку стала ОСОБА_5, і її права, як власника підлягають захисту. Крім того, відповідно до ст. 321 ЦК України та Закону України „Про власність", право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Незаконне проживання в будинку ОСОБА_3 і те, що засуджений ОСОБА_1. залишається зареєстрованим в будинку, є порушенням законних прав і інтересів ОСОБА_5 та позбавляє її права користування та розпорядження будинком на власний розсуд, будь-яких підстав для проживання та реєстрації в спірному будинку відповідачів не має, тому рішення суду 1 інстанції в цій частині є вірним.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та скасування законно постановленого рішення судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 і представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 06 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно після її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: