Справа № 22ц-1235\2006 p.

Головуючий у 1-й інстанції:   Головченко М.М.

Доповідач:   Редька А.Г.

РІШЕННЯ ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

1 вересня 2006 року                                 місто Чернігів

Апеляційний     суд    Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Мельниченка Ю.В., Редьки А.Г.,

при секретарі - Кукса М.В.,

з участю: сторін та представника відповідача,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 6 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

встановив:

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 6 червня 2006 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 5050 грн у повернення боргу за договором позики.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та повернути справу на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування судом норм матеріального закону, на порушення судом норм процесуального закону, що порушило права позивача щодо надання доказів, і зазначені порушення норм матеріального та процесуального закону призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1. належить до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду   обставинам   справи   та   неправильним   застосуванням   судом   норм матеріального закону.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що позивач пропустила строк позовної давності і підстав для поновлення строку не встановлено.

Проте, такий висновок суду суперечить матеріалам справи та матеріальному закону.

За матеріалами справи встановлено, що 6 лютого 1999 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1. 1500 доларів США на невизначений строк, про що свідчить надана розписка ОСОБА_2 та цього не заперечував і сам відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні.

З пояснень сторін у судовому засіданні встановлено, що 13 червня 2000 року ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_1. повернув частину боргу у розмірі 500 дол.США, про що ОСОБА_1 вчинила у розписці ОСОБА_2 відповідну відмітку про часткове повернення боргу.

Боржник ОСОБА_2 у судовому засіданні у своїх запереченнях проти позову посилався, що 13 червня 2000 року приніс ОСОБА_1  всю суму боргу, але на його прохання ОСОБА_1 погодилася щоб він передав 1000 дол.США у користування його знайомій ОСОБА_3 на невизначений строк, а 500 дол.США вона взяла у повернення боргу, про що зробила відмітку у розписці, тому ОСОБА_2 вважає, що він повернув борг у повному розмірі і вимоги ОСОБА_1. до нього про повернення 1000 дол.США безпідставні. ОСОБА_2 також пояснив, що гроші ОСОБА_3 передавав він, а іншої розписки не оформлював.

Таким чином, пояснення ОСОБА_2 та його розписка свідчать, що між сторонами було продовжено договір позики на невизначений строк і відповідно до ст. 1049 ЦК України ОСОБА_2 зобов'язаний був повернути на вимогу позикодавця 1000 дол.США, шо становить 5050 грн за курсом НБУ, протягом ЗО днів з дня пред'явлення вимоги про повернення боргу.

За таких обставин висновок суду про пропуск ОСОБА_1. строку позовної давності не відповідає обставинам справи.

Посилання боржника ОСОБА_2, що гроші були передані іншій особі, не можуть бути підставою для звільнення його від обов'язку повернути борг. По справі встановлено, що ОСОБА_1 надавала позику саме йому як у лютому 1999 року так і у червні 2000 року і саме він прийняв зобов'язання повернути борг незалежно від того з якою метою або для кого він брав грошу у борг.

За обставин, коли висновку суду не відповідають обставинам справи та судом першої інстанції неправильно застосовано матеріальний закон, рішення суду  не  можна  визнати   законним,  таке  рішення  підлягає  скасуванню   з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Посилання ОСОБА_1., що суд не розглянув її доповнені позовні вимоги не підтверджуються матеріалами справи, не були предметом розгляду судом першої інстанції і не можуть бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1046,1049 ЦК України, ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити та скасувати рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 6 червня 2006 року.

Позов ОСОБА_1 задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5050 грн у повернення боргу, 81,85 грн у відшкодування судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції та 56,35 грн у відшкодування судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Рішення набуває чинності негайно та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий:     Судді: