справа №0670/695/11
категорія 10.2.3
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Гнітецької Т.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Житомирського міського центру зайнятості
про визнання рішення нечинним,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирського міського центру зайнятості, в якому просить визнати нечинним наказ відповідача від 14.09.2010 року №1070 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю.
В обґрунтування свого позову посилається, зокрема, на невідповідність рішення відповідача вимогам чинного законодавства, які стосуються забезпечення та роз'яснення права на оскарження такого рішення.
Позивач у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнав, пояснив, що наказ від 14.09.2010 року №1070 відповідає вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 13.02.2009 року за №60/62.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Житомирському міському центрі зайнятості як безробітний з 10.06.2009 року по 27.07.2009 року та отримав 1701,19 грн. допомоги по безробіттю.
Звертаючись до Житомирського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю позивач повідомив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує, не має права на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, та на пенсію за вислугу років.
У той же час, проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 з 15.10.2008 року зареєстрований виконавчим комітетом Житомирської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.08.2010 року.
На підставі акту перевірки відповідачем 14.09.2010 року був прийнятий наказ №1070 про повернення коштів у сумі 1701,19 грн., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1, у зв'язку з виявленням факту належності його до категорії зайнятих осіб в період отримання статусу безробітного.
24.09.2010 року ОСОБА_1 було надіслано повідомлення №7795 про необхідність відшкодування незаконно виплачених коштів у сумі 1701,19 грн.
Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання його незаконним, враховуючи наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення, зокрема, належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 названого Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 року за №232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг (п. 6 Порядку).
Пунктом 7 цього ж Порядку визначено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом.
Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем був встановлений факт належності ОСОБА_1 до категорії зайнятих осіб. У зв'язку зі встановленням цієї обставини відповідачем був прийнятий наказ від 14.09.2010 року та направлене відповідне повідомлення ОСОБА_1
Прийняття наказу від 14.09.2010 року №1070 відповідає наведеним вимогам чинного законодавства, які визначають підстави, порядок прийняття та форму рішення про повернення коштів застрахованою особою.
Доводи позивача стосовно того, що йому передчасно була надана відповідь на його скаргу, направлену в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", а також не роз'яснено право на оскарження рішення відповідача в судовому порядку, не є тими підставами, з якими закон пов'язує скасування обов'язку застрахованої особи повернути незаконно отримані кошти. Такими підставами можуть бути визнані тільки обставини, які обґрунтовують законність отримання допомоги на випадок безробіття.
У той же час, у даній справі встановлені обставини належності позивача до категорії зайнятого населення, які виключають можливість отримання допомоги по безробіттю.
Що ж стосується нероз'яснення позивачу його права на оскарження наказу від 14.09.2010 року №1070 в судовому порядку, то відповідно до ст. 124 КАС України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Крім того, згідно з п. 9 згаданого Порядку рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку. А відтак, незазначення в оскаржувані рішенні про можливість його оскарження в судовому порядку не є тією обставиною, яка б перешкоджала позивачу реалізувати своє право на звернення до суду, яке, власне, ним і було реалізовано.
За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання нечинним наказу від 14.09.2010 року №1070 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко
Повний текст постанови виготовлено: 19 квітня 2011 р.