КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

                                                                                          Справа № 2-310/11 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

23.02.2011 року                    Корабельний районний суд  м. Миколаєва у складі:

                    головуючого –судді Непши О.І.,

при секретарі –Піроженко А.О.,

за участю представника позивача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_3 про зміну умов кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»про розірвання кредитного договору та зменшення штрафних санкцій,

в с т а н о в и в :

19 березня 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить змінити умови кредитного договору щодо строку його виконання та стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 175 113, 56 грн. без врахування судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 29 лютого 2007 року між сторонами укладений кредитний договір № 331, за умовами якого відповідач одержала кредит у сумі 150 000, 00 грн. строком на 60 місяців до 28 листопада 2012 року із відсотковою ставкою в розмірі 14 % річних. Банк виконав свої зобов’язання за договором, надавши відповідну суму коштів відповідачці. В забезпечення виконання зобов’язань по основному договору між сторонами 29 листопада 2007 року укладений договір застави № 466 нерухомого майна, а саме –квартири АДРЕСА_1, який посвідчений нотаріально. Втім, позичальник неналежним чином виконує свої зобов’язання по договору кредиту, не сплачує тіла кредиту та відсотків за користування ним, внаслідок чого станом на 17 березня 2010 року утворилася заборгованість, що складає: 139 997, 16 грн. –заборгованість по кредиту (основний борг), 29 463, 45 грн. –несплачені відсотки, 1 680, 00 грн. –супроводжуючі платежі, 3 972, 95 грн. –пеня за прострочення платежів, а загалом –175 113, 56 грн. Крім того, позивач посилається на те, що відповідачкою істотно порушені умови кредитного договору, а тому відповідно до ч.2 ст.651, ч.1 ст.653 ЦК України це може бути підставою для зміни його умов у судовому порядку щодо строку виконання договору.  

21 липня 2010 року відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом про розірвання кредитного договору № 331 від 29 листопада 2007 року та зменшення штрафних санкцій. Обґрунтовуючи зустрічний позов, відповідачка зазначає, що позивачем під час укладення угоди порушені такі засади цивільного законодавства, визначені в ст.3 ЦК України, як справедливість, добросовісність, розумність, а також порушений п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів»щодо принципу рівності сторін договору. У зв’язку зі збільшенням курсу долару США збільшилися ціни на пально-мастильні матеріали, комплектуючі для автомобілів. Через погіршення фінансово-економічного становища в країні значно погіршився і доход відповідачки, тому використання залучених кредитних ресурсів на умовах оспорюваного договору суперечить принципу справедливості і є неможливим. Додатково зазначає, що відповідно до умов кредитного договору Банк вправі здійснювати систематичний контроль за фінансовим становищем та платоспроможністю позичальника шляхом вивчення майнового стану позичальника, прорахунку здатності позичальника своєчасно здійснювати розрахунки тощо. Невиконання цих дій значно вплинули на розмір заборгованості відповідачки перед Банком. Крім цього посилається на ч.3 ст.551 ЦК України, за якою суд у виняткових випадках має право зменшувати розмір неустойки (пені, штрафу), якщо її сума надмірно велика порівняно зі збитками кредитора.     

Представник позивача в судовому засіданні надала письмову заяву, якою збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідачки заборгованість станом на 23 лютого 2011 року у розмірі 196 801, 65 грн., з яких: 139 977, 16 грн. –сума основного боргу, 50 451, 54 грн. – сума заборгованості по відсотках, 2 380, 00 грн. –сума заборгованості по супроводжуючих платежах, 3 972, 95 грн. –пеня, а також судові витрати, в іншій частини обставини, викладені у позові, підтвердила; вимоги зустрічного позову не визнала, просила у зустрічному позові відмовити.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, про час і місце розгляду справи сповіщена належним чином, надала заяву, в якій позовні вимоги визнала частково, разом з тим не вказала, в якій саме частині не визнає позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд з’ясував такі фактичні обставини.

29 листопада 2009 року між сторонами по справі укладений кредитний договір № 331, за умовами якого відповідачка одержала кредит у сумі 150 000, 00 грн. на споживчі цілі строком на 60 місяців з кінцевим строком повернення 28 листопада 2012 року та відсотковою ставкою в розмірі 14 % річних (а.с.9-13).

Позивач виконав свої зобов’язання за договором, надавши відповідачці обумовлену суму коштів (а.с.16-17).

В забезпечення виконання зобов’язань по основному договору між сторонами                  29 листопада 2007 року укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки трикімнатної квартири АДРЕСА_2 (а.с.18-21).

Станом на 23 лютого 2011 року через неналежне виконання позичальником умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 196 801, 16 грн., з яких: 139 977, 16 грн. –сума основного боргу, 50 451, 54 грн. –сума заборгованості по відсотках, 2 380, 00 грн. –сума заборгованості по супроводжуючих платежах (комісійна винагорода, плата за обслуговування кредиту), 3 972, 95 грн. –пеня за прострочення платежів.

Заходи досудового врегулювання спору виявилися безрезультатними (а.с.24, 26-29).

Як встановлюють ст.526, ст.525 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Ч.2 ст.1050 ЦК України вказує, що в разі коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

За правилами, визначеними ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі  істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно  до ч.1 ст.653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Судом встановлено, що позичальник порушив умови кредитного договору, не виконав своїх зобов’язань, допустив прострочення, відтак позивач вправі вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати інших платежів, встановлених договором кредиту (відсотки, пеня, штраф тощо).

З питання зменшення суми неустойки, про що заявлене у зустрічному позову, суд зауважує таке. Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд вважає, що сума неустойки, про стягнення якої просить позивач (3 972, 95 грн.) з урахування суми кредиту та тривалого строку невиконання відповідачкою виплат по договору є справедливою компенсацією за неналежне виконання відповідачкою зобов’язань. Суд не вважає, що вона є надмірною, а тому підстав для її зменшення не находить. Висновок суду додатково підтверджується тією обставиною, що у заяві про збільшення позовних вимог, позивач збільшив їх лише на суму несплачених відсотків та платежів за супроводження кредиту, а сума пені залишилась без змін.

Суд також не вбачає підстав для розірвання оспорюваного кредитного договору, тому що підставою для такого розірвання у зустрічному позові зазначається саме неможливість його виконання, а зазначене явно суперечитиме положенням ст.ст.525, 526, ч.1 ст.625, ст.629  ЦК України.

Разом з тим, з метою остаточного припинення кредитного зобов’язання, нарахування відсотків та неустойки суд вважає можливим змінити строк виконання (дії) кредитного договору, про що просить позивач, з 28 листопада 2012 року на день набрання законної сили рішенням суду.

Суд вважає надуманими посилання відповідачки на порушення Закону України «Про захист прав споживачів». Так, застосування цього Закону до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

За викладених обставин суд приходить до переконання про необхідність задоволення первісного позову та відмови у зустрічному.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до ст.88 ЦПК України. Так з відповідачки  у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»належить стягнути на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, але не більше 1 700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що їх понесла позивачка під час пред’явлення зустрічного позову, залишаються на її рахунок. В той же час на підставі п.1 ч.1 ст.83 ЦПК України частину судового збору, що перевищує його максимальний розмір (51 грн. 14 коп.), слід повернути позивачу.  

Керуючись ст.ст.208, 213-215 ЦПК України, суд  

в и р і ш и в :

Позов відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_3 про зміну умов кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Змінити умови кредитного договору № 331 від 29 листопада 2007 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_3, і кінцевим строком його дії визначити день набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в с.Зарочча Пуховичського району Мінської області, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»(р/р № 390031008310 в ОПЕРВ Миколаївського обласного управління Ощадбанку України, МФО 386070, код ЄДРПОУ 04774945) заборгованість за кредитним договором у сумі 196 801 (сто дев’яносто шість тисяч вісімсот одня) грн. 65 коп., з яких: 139 977, 16 грн. –сума основного боргу, 50 451, 54 грн. –сума заборгованості по відсотках, 2 380, 00 грн. –сума заборгованості по супроводжуючих платежах, 3 972, 95 грн. –пеня.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»1 700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Головному управлінню Державного казначейства України у Миколаївській області повернути відкритому акціонерному товариству «Державний ощадний банк України»переплачену суму судового збору (р/р 31418537700004, код установи банку 826013) в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. 14 коп. (платіжне доручення № 31688 від 16 березня 2010 року).

В зустрічному позові ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»про розірвання кредитного договору № 331 від 29 листопада 2007 року та зменшення штрафних санкцій відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть  подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: