КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

                                                                                          Справа № 2-299/11 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2011 року                    Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого –судді Непши О.І.,

при секретарі –Піроженко А.О.,

за участю позивача –ОСОБА_2,  

представника відповідача –ОСОБА_3,

представника третьої особи –ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Дельта-Лоцман», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача –первинна профспілкова організація державного підприємства «Дельта-Лоцман», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

10 березня 2010 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить поновити її на роботі в ДП «Дельта-Лоцман»на посаді провідного економіста управління з розвитку і бюджетування і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що вона працювала в ДП «Дельта-Лоцман»з 1998 року. Остання посада, яку вона обіймала, – провідний економіст управління з розвитку і бюджетування. Наказом № 1156-к від 29 вересня 200 року позивачка звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку зі змінами в організації виробництва. 15 жовтня 2008 року позивачка зверталася із позовом про поновлення на роботі до Корабельного районного суду м.Миколаєва, проте ухвалою суду від 14 вересня 2009 року позов залишений без розгляду. Про існування ухвали позивачці стало відомо лише 02 березня 2010 року, тому клопоче про поновлення пропущеного строку на звернення до суду. Зазначає, що 23 червня 2008 року отримала повідомлення від адміністрації відповідача про майбутнє вивільнення внаслідок скорочення штату працівників з зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці у відповідності до вимог наказу № 419-з від 19 червня 2008 року. Разом з тим, ухвалою Южного міського суду Одеської області від 07 липня 2008 року дія вказаного наказу на день звільнення позивачки була зупинена. Крім того, позивачка є членом первинної профспілкової організації (ППО) ДП «Дельта-Лоцман», яка відмовила адміністрації відповідача в наданні згоди на звільнення позивачки. Відтак, зазначає про порушення підприємством вимог ст.43 КЗпП України. Також посилається і на порушення відповідачем при її звільненні вимог ст.42 КЗпП України, мотивуючи тим, що відповідач не врахував її переважного права на залишення на роботі. Так, позивачка працювала на підприємстві фактично з дня його заснування у 1998 році,  неодноразово заохочувалася, що свідчить про її високу кваліфікацію та продуктивність праці. Насамкінець, зазначає, що підприємством в день звільнення в порушення ст.116 КЗпП України з нею не був проведений повний розрахунок із заробітної плати.  

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні, обставини, викладені у позові, підтвердила.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила у позові відмовити. Надала суду письмові заперечення проти позову (а.с.82-88) та заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с.219-220). У запереченнях представник відповідача зазначає, що позивачка 23 червня 2008 року була попереджена про майбутнє вивільнення згідно з вимогами ст.49-2 КЗпП України. Ухвала Южного міського суду Одеської області від 07 липня 2008 року про зупинення дії наказу № 419-3 від 19 червня 2008 року скасована апеляційним судом Одеської області. Відмова ППО ДП «Дельта-Лоцман»надати згоду на звільнення позивачки не може бути визнана вмотивованою, тому що інформація яка надсилалася до профспілки містила вичерпну інформацію про кількість працівників, які передбачалося скороти у відсотковому відношенні до кількості працюючих (до 5 %), категорії працівників – адміністративно-управлінський персонал, пропозиції розпочати спільні консультації відповідно до вимог колективного договору. Переважне право на залишення на роботі до позивачки не могло бути застосоване, тому що посада, яку остання обіймала, на підприємстві була лише одна. Крім того, представник відповідача вказує на пропуск позивачкою місячного строку на звернення до суду із позовом про поновлення на роботі без поважних причин. Посилається на наявність ухвали Корабельного районного суду м.Миколаєва від 14 вересня 2009 року, якою аналогічний позов ОСОБА_2 залишений без розгляду. Ухвала позивачкою не була оскаржена.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав, вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, вказав, що звільнення позивачки без отримання на це згоди профкому не відповідає вимогам трудового законодавства.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, судом встановлені такі фактичні обставини.

23 червня 2008 року позивачка листом адміністрації ДП «Дельта-Лоцман»повідомлена, що згідно вимог наказу № 419-з від 19 червня 2008 року посада, яку вона обіймає, підлягає скороченню з 30 вересня 2008 року, і позивачка підлягає вивільненню за п.1 ст.40 КЗпП України з 29 вересня 2008 року (а.с.10).

Згаданим наказом № 419-з від 19 червня 2008 року затверджений новий штатний розпис підприємства з 30 вересня 2008 року. Відповідно до нового штатного розпису в управлінні з розвитку та бюджетування з 30 вересня 2008 року залишається одна посада –начальник управління (а.с.39, 40-56, 58-80).  

Також 19 червня 2008 року адміністрація підприємства надіслало профспілковій організації Інформацію про майбутню оптимізацію штату працівників ДП «Дельта-Лоцман», у якій повідомила про кількість та категорії працівників, які підлягатимуть скороченню (до 5 % від загальної чисельності, адміністративно-управлінський персонал), обґрунтувала необхідність скорочення неефективною моделлю управління, яка склалася на підприємстві, та відзначила про необхідність у зв’язку з цим скорочення витрат на оплату праці (а.с.89-92).

Відповідним листом від 10 вересня 2008 року адміністрація підприємства звернулася до ППО ДП «Дельта-Лоцман»із поданням про надання згоди на розірвання трудового договору з позивачкою за п.1 ст.40 КЗПП України (а.с.12-13).

Профспілкова організація 19 вересня 2008 року відмовила адміністрації підприємства у наданні згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_2 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Профком обґрунтував свою відмову тим, що в Інформації не вказані кількість та категорії працівників, яких може стосуватися майбутнє звільнення, не міститься інформація про заходи працевлаштування працівників, які підлягають вивільненню. Щодо ОСОБА_2 профком вказав, що позивачка має переважне право на залишення на роботі, враховуючи її тривалий стаж роботи на підприємстві (а.с.14-16).

Після попередження про звільнення 23 червня 2008 року і до 26 вересня 2008 року позивачці неодноразово надавалися переліки вакантних посад по підприємству, від зайняття яких остання відмовилася (а.с.224-238).

Наказом т. в. о. директора ДП «Дельта-Лоцман»№ 1156-к від 29 вересня 2008 року позивачка ОСОБА_2 звільнена з посади провідного економіста управління з розвитку і бюджетування на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату працівників (а.с.17).

В той же день обслуговуючий банк за платіжним дорученням ДП «Дельта-Лоцман»перерахував позивачці на картковий рахунок відповідні кошти (а.с.222).

Після звільнення адміністрація підприємства також неодноразово повідомляла позивачку про наявність вакантних посад на підприємстві, зокрема і тих, які вимагали економічної освіти, від зайняття яких остання знову відмовилася (а.с.239-251).

У відповідності до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В той же час ч.7 ст.43 КЗпП України визначає, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами
в  організації  виробництва  і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за  відповідною професією  чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на  іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до  державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повністю виконав відповідні вимоги КЗпП України. Так, позивачка більше, ніж за три місяці, була повідомлена про майбутнє звільнення. Відповідачем неодноразово доводився до відома позивачки перелік усіх вакантних посад на підприємстві як до звільнення, так вже і після нього, у тому числі і посад за економічним профілем. Від зайняття запропонованих посад позивачка відмовилася.  

Суд зауважує, що позивачка згідно її пояснень також має і технічну освіту, але від зайняття вакантних посад і за технічним профілем вона також відмовилася.

Згідно штатних розписів ДП «Дельта-Лоцман» на підприємстві фактично відбулося скорочення штату і чисельності працівників, поворотний прийом на роботу підприємством не здійснювався.

Щодо відмови профкому у наданні згоди на звільнення позивачки суд не може розцінити її як обґрунтовану. Так, скористатися переважним правом на залишенні на роботі позивачка не могла внаслідок того, що посада, яку вона обіймала, на підприємстві була одна. Від зайняття наявних на той час вакантних посад позивачка відмовилася. Суд додатково зауважує, що в Інформації, яка надсилалася до ППО ДП «Дельта-Лоцман», адміністрація підприємства вказувала і категорії посад, які підлягали скороченню, і загальну кількість працівників у відношенні до працюючих на підприємстві. Посада позивачки (провідний економіст управління з розвитку і бюджетування) належала до категорії адміністративно-управлінського персоналу і у зв’язку із рішенням адміністрації підлягала скороченню.

Суд вважає слушними доводи представника відповідача про неповажність причин пропуску позивачкою строку на звернення до суду. Суд виходить з того, що ухвалою Корабельного районного суду м.Миколаєва у справі № 2-262/2009 аналогічна позовна заява ОСОБА_2 залишена без розгляду, і остання, навіть отримавши копію ухвали 03 березня 2010 року, її не оскаржила.

Однак за встановлених обставин суд приходить до переконання саме про безпідставність позовних вимог, і вважає, що звільнення позивачки відбулося у суворій відповідності із нормами трудового законодавства, а відтак підстав для задоволення позову не вбачає.

Щодо розподілу судових витрат суд зауважує таке. Позивачка ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України звільнена від оплати судового збору за позовами, що випливають з трудових правовідносин, тому при відмові у позові такі витрати залишаються на рахунок держави. Разом з тим, відповідно до п.1 ч.3 ст.81, ст.88 ЦПК України після розгляду справи, предметом якої є поновлення на роботі, з позивача у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, в доход держави належить стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сума яких складає 37 грн.

Керуючись ст.ст.208, 213-215, 218 ЦПК України, суд  

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_2 до державного підприємства «Дельта-Лоцман»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 37 (тридцять сім) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 01 квітня 2011 року.

Суддя: