У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України у складі:

Пилипчука П.П. - головуючого,

Волкова О.Ф.,

Пінчука М.Г.,

       за участю прокурора Ковтуна О.А.,

       розглянувши 31 жовтня 2007 року в м. Києві в судовому засіданні справу за касаційним поданням державного обвинувача - прокурора відділу підтримання державного обвинувачення та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах військової прокуратури Західного регіону України, який брав участь у розгляді справи, на ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону України від 11 червня 2007 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону України від 11 червня 2007 року кримінальну справу стосовно

т.в.о. начальника відділу - начальника 2 напрямку 3 відділу Головного відділу “К” УСБУ у Львівській області

начальника аналітичної групи Головного відділу “К” УСБУ у Львівській області

зі стадії судового розгляду повернуто військовому прокурору Західного регіону України для проведення додаткового розслідування.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, органами досудового слідства ОСОБА_1. і ОСОБА_2. обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15 - п.п.8,12 ч.2 ст.115 і ч.3 ст.405 КК України, за таких обставин.

1 серпня 2006 року у період 22.43-22.47 у м. Львові на вул. Гіпсовій біля будинку №36а, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1., ОСОБА_2. та невстановлена слідством особа, вчинили замах на вбивство заступника начальника Головного відділу “К” УСБУ у Львівській області полковника ОСОБА_3. у зв'язку з виконанням ним службового обов'язку та заподіяли ОСОБА_3., який є начальником ОСОБА_1і ОСОБА_2., тілесні ушкодження і побої у зв'язку з виконанням ним обов'язків з військової служби.

Згідно із зазначеною ухвалою суду, кримінальна справа була направлена на додаткове розслідування за ініціативою суду з підстав неповноти та неправильності досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

За висновками суду, органами досудового слідства, всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України, не були досліджені взагалі або досліджені поверхово чи однобічно окремі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зазначені в обвинувальному висновку мета та мотиви, які вплинули на виникнення у обвинувачених умислу на вбивство потерпілого мають непереконливий характер, оскільки висновки органів досудового слідства щодо цих ознак суб'єктивної сторони вказаного складу злочину ґрунтуються на припущеннях. Також органами досудового слідства не надано доказів з урахуванням яких можливо було б з'ясувати ступінь участі кожного із співучасників у вчиненні злочину. У зв'язку з цим вбачається відсутність у суду можливості дати правильну оцінку діям кожного з обвинувачених та кваліфікувати їх згідно з вимогами норм матеріального закону.

З метою усунення в судовому засіданні неповноти досудового слідства судом, за клопотанням учасників судового засідання, викликались і допитувались нові свідки, витребувались документи і в порядку ст.315-1 КПК України давалося судове доручення органу досудового слідства про проведення низки слідчих та оперативно-розшукових дій. Однак, зазначені в судовому дорученні дії були виконані неповно. Виходячи з висновків суду, органом досудового слідства було неправильно застосовано ст.26 КПК України при виділенні в окреме провадження матеріалів справи щодо невстановленої особи-співучасника злочину і ст.78 КПК України без визнання автомобілів і мобільних телефонів обвинувачених, що використовувались для вчинення злочину, - речовими доказами.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосуванням кримінального закону, допущених судом, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Пінчука М.Г., прокурора, який вказав на необхідність скасування постанови з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши доводи касаційного подання та вивчивши матеріали справи, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

В ухвалі суду вказано, що досудове слідство містить елементи неповноти, яка проявилась у невстановленні обставин, пов'язаних з готуванням до вбивства ОСОБА_3., поверховості і непереконливості мети та мотивів на вчинення вбивства, неналежній перевірці алібі ОСОБА_1., ОСОБА_2.

Проте, такі недоліки, у разі їх наявності могли бути усунуті в ході судового слідства.

Зазначена в судовому рішенні неправильність досудового слідства, яка виявилась в порушенні вимог ст.78 КПК України в зв'язку із невизнанням органами досудового слідства речовими доказами автомобіля марки “Мерседес-Бенц” державний номер НОМЕР_1та мобільних телефонів обвинувачених і потерпілого не є тими порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не може бути розглянута судом та наявність яких тягне безумовне повернення її на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду.

Висновок суду про наявність начебто порушення органами досудового слідства вимог ст.26 КПК України в зв'язку із виділенням в окреме провадження матеріалів справи за фактом вчинення закінченого замаху на вбивство ОСОБА_3. щодо невстановленого досудовим слідством співучасника злочину є помилковим, оскільки справа щодо цієї особи може бути розглянута в окремому провадженні у разі встановлення вказаної особи.

Отже, достатніх підстав для направлення справи на додаткове розслідування суд не мав, тому судове рішення винесене з істотним порушенням ст.281 КПК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів Військової судової колегії вважає за необхідне ухвалу військового апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 394, 395, 396 КПК України, колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону від                11 червня 2007 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Судді: