___________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ___________

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

5 вересня 2006 року                                                                               місто Луцьк

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого Хомицького А.М.

суддів Олексюка Я.М., Крисюк С.М.

з участю прокурора Артиша Я.Д.

захисника ОСОБА_5

законного представника засудженого ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м Луцьку кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Маневицького районного суду від 27 червня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком ОСОБА_1, уродженець і житель АДРЕСА_1 Маневицького району Волинської області, гр. України, із середньою освітою, не одружений, не працює, судимий 17 березня 2005 року за ст. 185 ч.З, 75, 104 КК України на 3 роки позбавлення волі, іспитовий строк 2 роки,

засуджений за ст. 122 ч.1 КК України до 1 року і 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Маневицького районного суду від 17 березня 2005 року і остаточно до відбуття визначено - З роки і 6 місяців позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 15 квітня 2006 року в АДРЕСА_1 Маневицького району, на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс два удари ногою в область грудної клітки ОСОБА_4, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді перелому ребра, що відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В апеляції адвоката ОСОБА_5 ставиться питання про зміну вироку відносно ОСОБА_1 і пом'якшення обраного йому покарання. З врахуванням того, що злочин засуджений вчинив у неповнолітньому віці , розкаявся у вчиненому, є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, просить обрати йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Справа № 11-452 2006 р.                           Головуючий у 1 інстанції Покидюк М.В.

ст. 122 ч.1 КК України                                                 Доповідач Хомицький А.М.

Потерпілий ОСОБА_4 у своїй апеляції також просить вирок відносно ОСОБА_1 змінити і обрати йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки ніяких претензій до засудженого він не має.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, пояснення законного представника засудженого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_5, які підтримували апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила, що апеляції до задоволення не підлягають.

Винність ОСОБА_1 в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні за обставин, зазначених у вироку, доведено сукупністю досліджених у судовому засіданні і належно оцінених судом доказів, а його діям дано правильну юридичну оцінку, що не оспорюється в апеляціях.

Призначаючи покарання засудженому, суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65, 71 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а також дані про його особу, яка до кримінальної відповідальності притягується не вперше, злочин вчинив у період іспитового строку, визначеного судом за попереднім вироком, а тому обгрунтовано прийшов до висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

Разом з тим вірно судом враховано і обставини, що пом'якшують його покарання, у тому числі і ті, на які посилаються у своїх апеляціях потерпілий та захисник засудженого, та правильно застосовано принцип часткового складання покарань при визначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.

А тому підстав для пом'якшення обраного ОСОБА_1 покарання, про що ставиться питання в апеляціях, судова колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції адвоката ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Маневицького районного суду від 27 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.