Справа № 1-230/11

                                                        ПОСТАНОВА

                                                       Іменем України

28 квітня 2011 року

Залізничний  районний суд м. Львова

в складі:

головуючого-судді -                                 Гедз Б.М.

при секретарі -                                            Рущак Т.О.

за участю прокурора –                        Воронки Р.І.

потерпілого    – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працює бригадиром будівельної бригади в Міському палаці культури

ім. Г. Хоткевича, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх   дітей,   який    проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

за ч.1 ст. 172 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що будучи приватним підприємцем, який здійснює діяльність з надання послуг по перевезенню пасажирів на автобусному маршруті №114 сполученням «Львів(ринок Південний) –Сороки Львівські»та використовує найману працю, грубо порушив законодавство про працю. Так з квітня по грудень 2010 року ОСОБА_2 використовував найману працю водія маршрутного автобуса, ОСОБА_1 Всупереч вимогам ст.ст. 24, 48 КЗпП України, у зазначений період, ОСОБА_2 з ОСОБА_1 трудові відносини у письмовій формі не укладав, що затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08.06.2001 року, в порушення ст. 24-1 КЗпП України в державній службі зайнятості договір не зареєстрував та не зробив відповідного запису у його трудовій книжці, внаслідок чого, в порушення ст..ст. 2, 74, 253, 254, 255, 257, 258, 258-1 КЗпП України, ОСОБА_1 було позбавлено наданих йому Конституцією України та законодавством про працю прав, а саме: права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, щорічні оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у зв’язку з хворобою, повною або частковою втратою працездатності, на матеріальну допомогу на випадок безробіття, права на звернення до суду для вирішення трудових спорів та інших прав встановлених законодавством.  

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 грубо порушив законодавство про працю, тобто скоїв злочин передбачений ч. 1 ст. 172 КК України.

При судовому розгляді підсудний та потерпілий заявили клопотання про закриття кримінальної справи, так як вони примирились, підсудний попросив пробачення  у потерпілого за свої дії та відшкодував матеріальну шкоду в повному обсязі.

Розглянувши клопотання підсудного та потерпілого, заслухавши думку прокурора, який не заперечив проти звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної  справи, в зв?язку з його примиренням з потерпілим, суд дійшов висновку, що клопотання підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 46 КК України особу, яка вперше вчинила злочин  середньої тяжкості,  може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилась з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 р. ?Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності?, примирення винної особи з потерпілим належить розуміти як акт прощення її ним в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. При судовому розгляді потерпілий подав заяву про те, що з підсудним ОСОБА_2 примирилися, прийняв його вибачення, підсудний  відшкодував йому кошти в сумі 1000 грн., тому жодних претензій до нього не має, просить закрити кримінальну справу.

ОСОБА_2 раніше не судимий (а.с.46 а), вчинене ним діяння, передбачене ч. 1 ст. 172 КК України класифікується як необережний злочин середньої тяжкості, при судовому розгляді встановлено, що підсудний визнав вину, щиро покаявся у вчиненому, відшкодував потерпілому заподіяні збитки, дав письмову згоду на закриття кримінальної справи з підстави, передбаченої ст. 46 КК України.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 примирився з потерпілим ОСОБА_1 та відшкодував заподіяну шкоду, і крім цього  наявні  всі умови і підстави, передбачені ст. 46 КК України для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності  та закриття кримінальної справи за ч. 1 ст. 172 КК України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 7-1, ст. ст. 8, 244, 248 КПК України, ст. 46 КК України, -

п о с т а н о в и в :

звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого  ч. 1 ст. 172 КК України у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальну справу  закрити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 –підписку про невиїзд - скасувати.

На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом семи  діб з моменту проголошення.

         Суддя:                               (підпис)                                                                      ОСОБА_3

З оригіналом згідно.

Суддя:                                                                                                                        Б.М.Гедз