КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

                                                                                          Справа № 2-731/11 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

10.02.2011 року                    Корабельний районний суд  м. Миколаєва у складі:

                    головуючого –судді Непши О.І.,

при секретарі –Піроженко А.О.,

за участю позивача –ОСОБА_2,

відповідача –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається,

в с т а н о в и в :

03 листопада 2010 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, який навчається у Миколаївському будівельному коледжі, в розмірі ? частини усіх видів його доходів, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи з 30 червня 2010 року і до закінчення навчання, тобто до 01 липня 2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказує на те, що з 19 квітня 1991 року перебувала з відповідачем у шлюбі, який розірваний 06 жовтня 2004 року. Від шлюбу сторони мають дитину –сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Син навчається на третьому курсі денного відділення Миколаївського будівельного коледжу. Навчання сина вимагає значних матеріальних затрат. Відповідач має змогу надавати допомогу на утримання сина, втім у добровільному порядку відмовляється це робити. Син повністю перебуває на утриманні позивачки.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні, обставини, викладені у позові, підтвердила. Суду пояснила, що її доход щомісяця складає близько 3 000 грн., але 850 грн. вона витрачає на найм житла. Син одержує стипендію у розмірі 480 грн. щомісяця. Відповідач інших утриманців немає. Відповідач позивачці допомогу на утримання сина не надає, але дає кошти безпосередньо сину, проте зі слів сина позивачці відомо, що ці суми є невеликими.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що син вже є повнолітнім. До його повноліття аліменти на утримання сина стягувалися на підставі рішення суду. Одразу після досягнення сином повноліття відповідач звернувся із заявою до бухгалтерії підприємства, де він працює, про утримання з нього аліментів. Поштовими переказами його дружині щомісяця перераховується сума близько 500-600 грн., що складає 16, 6 % його заробітної плати.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд з’ясував такі фактичні обставини.

Відповідач є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Шлюб між сторонами розірваний 06 жовтня 2004 року, сторони мешкають окремо, син проживає разом із позивачкою (а.с.4-6).

ОСОБА_4 є студентом третього курсу денного відділення Київського національного університету будівництва і архітектури (а.с.7).

Відповідач має постійне місце роботи, працює слюсарем-ремонтником у Сервісному центрі «Металург», має стабільний доход, з якого щомісяця у добровільному порядку сплачує аліменти, розмір яких складає в середньому 500-600 грн. (16, 6 % від заробітної плати). Виплати аліментів проводяться бухгалтерією підприємства за заявою відповідача з 30 червня 2010 року (а.с.15-16).

Як встановлюють ч.1, ч.3 ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син  продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

В той же час ч.1 ст.187 СК України дозволяє одному із батьків подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.

Відповідач скористався таким правом.

Твердження позивачки, що вона звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів, тому що після досягнення сином повноліття сума аліментів, яку сплачує відповідач, зменшилася не заслуговують на увагу, тому що доходи позивачки є достатніми, аби надавати допомогу сину, сам ОСОБА_4 отримує доходи у вигляді стипендії, і у добровільному порядку аліменти сплачує відповідач. При таких обставинах суд не вбачає підстав для задоволення позову.  

Щодо розподілу судових витрат суд зауважує таке. Позивач ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України звільнена від оплати судового збору за позовами, що випливають із стягнення аліментів, тому при відмові у позові такі витрати залишаються на рахунок держави. Разом з тим, відповідно до п.4 ч.3 ст.81, ст.88 ЦПК України після розгляду справи, предметом якої є стягнення аліментів, з позивача у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, в доход держави належить стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сума яких складає 120 грн.

Керуючись ст.ст.208, 213-215, ст.218 ЦПК України, суд  

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.  

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений і підписаний 15 лютого 2011 року.

Суддя: