Справа № 11а-467-2006 р. Головуюча в 1 інстанції Хомич В.І..
Ст. 365 ч. 2 КК України Доповідач Матвієнко Н.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 08 вересня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Матвієнко Н.В., суддів Опейди В.О., Крисюка С.М. прокурора Черняк Л.Й.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Любешівського районного суду від 04 липня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеним вироком ОСОБА_1, уродженець АДРЕСА_1 Маневицького району Волинської області та мешканець смт. Любешів, Волинської області, українець, громадянин України, одружений, має на утриманні 3 дітей, з вищою освітою, працює головою правління ВАТ «Любешівського ПМК-199», раніше не судимий, -
-засуджений: за ст. 175 ч. 1 КК України до позбавленням права обіймати
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 2
роки.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, працюючи на посаді голови правління ВАТ «Любешівського ПМК-199», будучи розпорядником грошових коштів товариства, порушивши вимоги ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, ст.. 115 Кодексу законів про працю України, упродовж 2005 року при надходженні в касу грошових коштів в сумі 32,3 тис. грн.., маючи законні підстави для виплати зарплати, заборгованість по який становила 23,6 тис. грн., умисно безпідставно не виплачував їх працівникам товариства в повному розмірі більше ніж за один місяць, використовуючи наявні надходження коштів на внутрігосподарські потреби.
В поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує, що вирок суду є однобічним, тому що судом не було взято до уваги, що податковими органами на майно підприємства був накладений арешт і заблоковані банківські рахунки, а також на те, що частина грошей, які надходили в касу ВАТ, витрачена на погашення податкової заборгованості та обов'язкових платежів, тому він був позбавлений можливості виплачувати працівникам заробітну плату. Вважає помилковим посилання у вироку, що він безпідставно використав 700 грн. на виплати по догляду за дитиною, тому що ці гроші мають цільове призначення і перераховуються органами соцстраху. Просить вирок скасувати, а справу закрити.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, повідомив ким і в якому
об'ємі він оскаржений та основні доводи апеляції, міркування прокурора про
залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової
палати приходить до висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає
до задоволення частково.
Як в ході досудового слідства, так і в суді засуджений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину визнав частково і пояснив, що дійсно з коштів, які надходили в касу ВАТ, на погашення заборгованості по заробітній платі гроші виділялись частково. Більша частина грошей йшла на виробництво. Ці показання засудженого підтвердила свідок ОСОБА_2, бухгалтер ВАТ, яка пояснила, що гроші, які поступали в касу ВАТ, розподілялись за вказівкою ОСОБА_1 і з них тільки частина йшла на заробітну плату, що підтверджується касовими документами та актом перевірки Державної інспекції праці, а також свідок Луцик Н.А., державний інспектор праці, яка показала, що заборгованість по заробітній платі у ВАТ тягнеться вже давно. По даному факту неодноразово складались протоколи і роз'яснювалось голові ВАТ, що заробітна , плата згідно діючого законодавства повинна виплачуватись регулярно.
Надавши оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, враховуючи, що ОСОБА_1, як керівником підприємства, не виплачувалась заробітна плата працівникам ВАТ «Любешівського ПМК-199» більше ніж за один місяць, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 175 ч.1 КК України.
За таких обставин підстав для скасування вироку, про що ставиться питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, суд при формулюванні обвинуваченні засудженому ОСОБА_1 невірно вказав, що ОСОБА_1 700 грн. на сплати по догляду за дитиною безпідставно не були використані на виплату зарплати, тому що дані кошти мають цільове призначення і використані у відповідності з законом. Дане посилання суду слід виключити з обвинувачення.
Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями при наявності більш м'якого покарання, яке передбачено санкцією ч.1 ст. 175 КК України, суд в мотивувальній частині вироку не обговорив, чому призначається саме таке покарання.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив злочин вперше, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, характеризується
позитивно, є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, має на утриманні троє дітей. При таких обставинах колегія суддів вважає за можливим призначити засудженому більш м'яке покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 175 КК України, а саме у вигляді штрафу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Любешівського районного суду від 04 липня 2006 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити. Призначити йому за ч.1 ст. 175 КК України покарання у вигляді штрафу розміром 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на безпідставне використання 700 грн. на сплати по догляду за дитиною.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий:
Судді: 1.
2.
Матвієнко Н.В.
Крисюк С.М. Опейда В.О.