Справа № 11-433-2006 р.                                           Головуючий в 1 інстанції Свередюк А.В.

Ст.ст. 186 ч. 2, 297 КК України                                    Доповідач Матвієнко К.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Луцьк                                                                                 01 вересня 2006 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвієнко Н.В.

суддів               Лозовського А.О., Пазюка О.С.

з участю прокурора Артиша Я..Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Нововолинського міського суду від 22 червня 2006 року ,-

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеним вироком ОСОБА_1, уродженець АДРЕСА_1 Іваничівського району, мешканець м. Нововолинська, АДРЕСА_2 Волинської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працює, раніше судимий вироком Іваничівського районного суду від 02.09.2004 року за ст.ст. 185 ч.З, 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, -

- засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі; за ст. 297 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складення покарань визначено ОСОБА_1 4 роки 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутого покарання за вироком Іваничівського районного суду від 02.09.2004 року остаточно до відбування ОСОБА_1 призначено 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 07.06.2006 року, тобто з моменту затримання.

Вироком вирішено долю речових доказів по справі.

Цим ж вироком засуджений ОСОБА_2 за ст. 198 КК

України до 4 місяців арешту, апеляції відносно якого не надійшло.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 03 січня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у під'їзді будинку АДРЕСА_3 в м. Нововолинську, повторно, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрав у ОСОБА_3 12 грн.

05 лютого 2006 року близько 24-00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 у дворі будинку АДРЕСА_4 в м. Нововолинську, повторно, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрав у ОСОБА_4 мобільний телефон «Сіменс -МС 60» із стартовим пакетом завдавши останньому матеріальну шкоду на загальну суму 745 грн.

На початку лютого 2006 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на кладовищі вчинив наругу над могилою, де похований ОСОБА_5, а саме, відбив і викрав дві металеві вази.

У своїй апеляцій засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини та юридичну кваліфікацію своїх дій, просить врахувати, що помер батько, тому він єдиний, хто допомагає матері по господарству та доглядати за неповнолітніми братом та сестрою, звертає увагу, що він щиро розкаявся у вчиненому та просить пом'якшити міру покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку, що по суті у апеляції не заперечується. Кваліфікація злочинних дій засудженого за ч.2 ст. 186, 297 КК України є правильною і також не оспорюється.

Призначаючи покарання у вигляді позбавлення волі суд першої інстанції, у відповідності до ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину проти власності, однак в період іспитового строку вчинив злочини, в тому числі і тяжкий. Зазначені обставини свідчать про небажання ОСОБА_1 стати на шлях виправлення.

Правильно враховані судом і пом'якшуючі покарання ОСОБА_1 обставини, в тому числі і ті, на які посилається в апеляції засуджений, тому лише частково приєднане невідбуте покарання за вироком Іваничівського районного суду від 02 вересня 2004 року.

З урахуванням наведеного підстав для пом'якшення покарання та зміни вироку відносно ОСОБА_1, про що ставиться питання в апеляції, колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -

УХВАЛ ИЛА:

Вирок Нововолинського міського суду від 22 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого -без задоволення.