Справа № 2-а-520/11

П О С Т А Н О В А

                                        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И                                          

26.04.2011року                                                                                          с. Роздольне

Суддя Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим –Абеляшев О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом прокурора Роздольненського району АР Крим в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим про зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Прокурор Роздольненського району АР Крим в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УПФУ в Роздольненському районі АР Крим про зобов’язання нарахувати та виплатити позивачу недоплачену йому соціальну допомогу, як дитині війни. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, на отримання державної соціальної допомоги, яка повинна виплачуватися з 1 січня 2006 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка встановлена в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, але в 2010-2011 роках така допомога позивачу сплачувалась не в повному розмірі. Прокурор Роздольненського району АР Крим вважає, що законні права позивача було обмежено шляхом застосування окремих неконституційних положень нормативно-правових актів та Законів України. У зв’язку з чим, просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену йому соціальну допомогу, як дитині війни, за період з серпня 2010 року по січень 2011 року у розмірі 1005,6 грн.

Ухвалою Роздольненського районного суду АР Крим позовні вимоги за період з 01 серпня 2010 року по 06 серпня 2010 року залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, відкрито скорочене провадження в частині зобов’язання УПФУ в Роздольненському районі АР Крим здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, нарахувати та стягнути на користь позивача недоплачену, як дитині війни, щомісячну соціальну допомогу за період з 07 серпня 2010 року по 31 січня 2011 року.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідачем не було надано заперечень з приводу пред’явленого позову.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних правових підстав.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України та має статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якої на час закінчення (02.09.1945) другої світової війни було менше 18 років, у зв’язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання державної соціальної допомоги. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до пункту 1.1. Розділу 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 року № 11-2, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, тому Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правовідносини сторін регулюються ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян –таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, яке не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивачу за вказаний період нараховувалось та виплачувалось  підвищення до пенсії  як дитині війни у розмірі 10%  від розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності  у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

При цьому, враховуючі положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру місячної доплати до мінімальної пенсії за віком, розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2010 рік, у тому числі позивачу, має вираховуватися з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»№ 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік»№ 2154-VI від 27 квітня 2010 року, який набрав чинності 30 квітня 2010 року, та Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»№ 2857-VI від 23.12.2010 року, який набрав чинності 01.01.2011 року, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено у наступних розмірах: з липня 2010 року –709 гривень, з жовтня 2010 року –723 гривні, з грудня 2010 року –734   гривні, з січня 2011 року - 750 гривень, з квітня 2011 року –764 гривні.

Неврегулювання на законодавчому рівні порядку здійснення підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії особам, які мають статус дітей війни, відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії, не може бути підставою для невиконання відповідачем завдань, покладених на нього Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Виходячи з положень статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю, тому встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд може визнати такі дії незаконними та зобов’язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення (виплату) конкретних сум.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік", ЗУ «Про Державний бюджет на 2011 рік», ст.ст. 2, 11, 21, 69-71, 99, 100, 105, 122, 160-162, 183-2 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позов прокурора Роздольненського району АР Крим в інтересах ОСОБА_1 –задовольнити частково.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Законом України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" за період з 07 серпня 2010 року по 31 січня 2011 року, за виключенням суми фактично виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим виконати зазначену постанову негайно.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Роздольненського районного суду АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя: