Болградський районний суд Одеської області

вул.25Серпня,192 м. Болград, Одеська область, Україна, 68702                      

Справа  № 2-а-119/11

Категорія 68

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          20.04.2011 суддя Болградського районного суду Одеської області Кравцова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Болград адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області про визнання дій відповідача неправомірними, та зобов’язання вчинити певні дії,   

 ВСТАНОВИЛА:   

      Позивач ОСОБА_1, 06.02.1964р.народження, звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області з позовними вимогами в яких просить поновити йому строк звернення до суду за 2007-2010р.р. у зв’язку з тим, що йому не було відомо про нарахування та виплату йому не в повному обсязі пенсії, яка передбачена ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС»; просить визнати незаконними дії відповідача у здійсненні нарахування йому, як інваліду 2-ї групи, віднесеної до 1-ї категорії, пенсії без врахування вимог ст.ст.50,54,59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком; також просить зобов’язати відповідача здійснити йому виплату пенсії за період з травня 2007 по березень 2010 року в розмірі 123358грн.21коп., а також з березня 2010 року по день розгляду позову суму по основній та додатковій пенсії, зобов’язавши відповідача призначити йому новий розмір пенсії не нижче 8-ми мінімальних пенсій за віком та додаткову в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з моменту нарахування –з 18 березня 2005 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що про те, що УПФ йому нараховує суми пенсії не у відповідності з Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС», він не знав.

Також позивач просить допустити негайне виконання рішення суду, та звільнити його від сплати держмита.

Від позивача, а також представника відповідача до суду надійшли заяви про розгляд справи за їхньою відсутністю.   

Від відповідача, крім того, надійшло заперечення на позов, в якому представник Управління Пенсійного фонду України у Болградському районі Одеської області  просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 на підставі того, що вимоги позивача безпідставні, стверджуючи, що позивачу пенсійні виплати та надбавка до пенсії здійснювалися на підставі законів України в повному обсязі. Крім того, відповідач, послався на те, що позивач за період з 2007 по 16.11.2009р. не мав права на отримання пенсії відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС», оскільки отримував пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання на підставі ст.ст.30-35 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і лише після подання ним заяви від 16.02.2010р. ОСОБА_1 зроблено перерахунок через перехід з виду на вид, тобто, на пенсію по інвалідності 2-ї групи внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку він отримує з дня подання заяви –з 16.02.2010р. і по теперішній час.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.     

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.   

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області, де з 16.02.2010р. отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»як інвалід 2-ї групи –як особа, що постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії А №108447 від 22.12.2009 року і листом УПФ, та має право на додаткову пенсію як особа, якій заподіяно шкоду здоров’ю.

Відповідно до ст.6,7 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», особам, які мають одночасно право на різні  державні  пенсії, призначається одна  пенсія  за  їх  вибором, при зверненні за призначенням пенсії у будь-який час після виникнення права на пенсію.

У позовній заяві ОСОБА_1 немає посилання на те, що  йому не нараховувалася та не виплачувалася в повному обсязі пенсія як особі, що одержує пенсію відповідно до  ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і лише після подання ним заяви про те, що він хоче одержувати пенсію відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому з дня подання заяви зроблено перерахунок через перехід з виду на вид, тобто, з пенсії, яку він отримував як інвалід, на пенсію по інвалідності 2-ї групи внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», яку він отримує і по теперішній час.

Тобто, про своє право на отримання пенсії по інвалідності як інвалід 2-ї групи внаслідок аварії на ЧАЕС, він повідомив управління пенсійного фонду з 16.02.2010р., тому саме з цього періоду він має право вимагати нарахування та виплату йому пенсії відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»в повному обсязі, тому вимога позивача про ненарахування йому пенсії відповідно до ЗУ №796-ХІ у період до 16.02.2010р., є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

З відповіді відповідача –заперечення на позов –вбачається, що відповідачем не враховано, що відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.     

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».     

Відповідно до ст.49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються, крім державної пенсії, ще й додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно статті 50 цього Закону інвалідам 2-ої групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Згідно ч.3ст.46 Конституції, ч.ч.2 і 3 ст.17 Закону України «Про соціальні стандарти», мінімальна пенсія не може бути нижчою, ніж прожитковий мінімум, який, звісно, встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на кожний рік і змінюється декілька разів на рік.

Так, у 2010 році прожитковий мінімум складав: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік»–з 01 січня по 31.03.2011р. –894грн., а з 1-го квітня –911грн. на місяць.  

З врахуванням наведених положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.     

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституції України.     

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».   

Відповідно до ст.17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.     

Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.      

На підставі ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.     

З врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватися державна та додаткова пенсія позивачу, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Аналогічне положення щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком міститься в ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.     

Так, відповідно до ч.1 ст.28 названого Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.     

Будь-якими іншими чинними законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.     

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку що той факт, що відповідач –районне Управління пенсійного фонду України не взяв до уваги положення ч.3ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної та додаткової пенсії у встановлених законом розмірах.     

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.     

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачу підлягають застосуванню ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»і ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.     

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.     

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить про те, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.     

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.     

Згідно положення ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.     

Оскільки необхідні документи позивача знаходяться у відповідному Управлінні пенсійного фонду України з дня нарахування йому пенсії, та, враховуючи, що його права частково –в обсязі не донарахування пенсії та додаткової пенсії продовжують бути порушеними з дня його звернення –з 16.02.2010р. по теперішній час, за таких підстав його права підлягають захисту з 16.02.2010 року шляхом визнання відповідної відмови відповідача неправомірною та зобов’язання  відповідного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії позивачу відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру:

     а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, яка особам, віднесеним до категорії 1 та інваліду 2-ї групи призначається щомісячно у розмірі  75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком.     

Крім того, оскільки закон підлягає виконанню на протязі всього часу його дії, суд вважає, що нарахування та виплата пенсії позивачу згідно вказаного вище законодавства Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області має робитися щоразу, як змінюється розмір мінімального прожиткового мінімуму та мінімальної пенсії до того часу, доки ці норми законів не будуть змінені чи скасовані в законному порядку.

Відносно строку звернення до суду за захистом своїх прав, який, начебто, на думку позивача, ним пропущений, то суд не вважає його пропущеним, оскільки відповідач у позові вказав, що тільки-но дізнався про порушення своїх прав, відразу звернувся за їх захистом.

Що стосується вимоги позивача про негайне виконання рішення суду, то суд, згідно п.6ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови, має право вирішити це питання, якщо для цього є належні підстави. Оскільки позивач не працює, одержує пенсію, не надав суду доказів того, що він потребує негайного отримання недонарахованої суми пенсії, а законом не передбачено безумовного допущення негайного виконання судового рішення по даній категорії справ, суд вважає, що в цій частині позов необхідно залишити без задоволення.

У ч.2ст.11 КАС України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог в разі повного захисту прав сторони, тому, з огляду на те, щоб у подальшому не порушувалися права позивача, а також, щоб у позивача не виникла потреба щорічно звертатися до суду за захистом цього ж свого права, оскільки законодавством ще неврегульована виплата такої соціальної пенсії, на яку суд визнає за ним це право, суд вважає можливим зобов’язати відповідача здійснювати і в подальшому, без обмеження по строках, нарахування та виплату позивачу відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щомісячної пенсії як особі, що віднесена до 1-ї категорії, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлюється відповідно до Бюджету України на кожний рік, і змінюється протягом року відповідно цього ж ЗУ «Про Державний бюджет України на відповідний рік», і до внесення змін до вказаних законів України у відповідному порядку. Оскільки вирахування сум, що підлягають до донарахування є прерогативою спеціаліста, то суд не вказує певну суму, яка підлягає стягненню, і яку необхідно вирахувати спеціалісту пенсійного фонду відповідно до рішення суду.

Крім того, з огляду на те, що позивач є інвалідом 2-ї групи і відноситься до пільгової категорії громадян, суд вважає, що він підлягає звільненню від сплати державного мита за подання адміністративного позову на підставі ст.4 Декрету КМ України №7 від 21.01.1993р. «Про державне мито».

Керуючись ст.ст. 7-9, 11, 41, 71, 94, 99, 100, 102, 158, 160-163 КАС України, суд,         ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 –задовольнити частково.                         Визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду в  Болградському районі Одеської області в перерахуванні ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії, що передбачена ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, як інваліду –чорнобильцю ІІ групи першої категорії за період з 16.02.2010р.     

Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії  ОСОБА_1, та виплатити йому  відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щомісячну основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної 16.02.2010 року по квітень 2011 року включно з врахуванням нарахованих та виплачених сум.     

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області здійснювати і в подальшому без обмеження по строках перерахунок та виплачувати основну та додаткову, з травня 2011 року відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру основної пенсії - восьми мінімальних пенсій та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, і до внесення змін до вказаних законів України у відповідному порядку.   

Звільнити позивача від сплати державного мита за подання адміністративного позову, як інваліда 2-ї групи. 

В решті позовних вимог –відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня одержання копії постанови.

             Суддя: