Справа №   22ц/1290/2008/11  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Коротких О.Г.

             суддів: Дмитрієвої Л.Д., Масенко Д.Є.,

             при секретарі :Грігор»ян А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу по апеляційній скарзі  ОСОБА_1 на ухвалу Лисичанського міського суду  Луганської області від 18.02.2011року  по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання судових рішень Департаменту Державної виконавчої служби МЮУ Борейко В»ячеслава Сергійовича та зобов»язання вчинення певних дій,

                                                           встановила:

                ОСОБА_1 . звернулася з скаргою, в якій просить  визнати дії державного виконавця незаконними щодо невиконання рішення Лисичанського міського суду від 22.09.2009року  про стягнення з ВАТ КБ «Надра» на її користь 46 975,46 грн., посилаючись на те, що держвиконавець відділу примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Борейко В.С. не прийняв заходів для накладання арешту на майно боржника з послідуючою його реалізацією, просить зобов»язати його виконати певні дії щодо арешту майна.

               Ухвалою Лисичанського міського суду  Луганської області від 18.02.2011року  скарга залишена без задоволення.

                ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу про задоволення її вимог.

               Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду – скасуванню з наступних підстав.

                Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як  на підставу своїх  вимог і заперечень.

                 З матеріалів справи вбачається, що рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 22.09.2009року  з ВАТ КБ «Надра»  стягнуто на  користь ОСОБА_1 суму банківського внеску  46 975,46 грн., а також витрати на ІТЗ 30грн., судовий збір 469,46грн. на користь держави.

                Постановою державного виконавця відділу примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ Борейко В.С. від 02.04.2010року прийнято до виконання виконавче провадження за виконавчим листом №2-890, виданим Лисичанським міським судом Луганської області  від 22.09.2009року про стягнення з ВАТ КБ «Надра» на  користь ОСОБА_1  46 975,46 грн.

                Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1, суд виходив з того, що державний виконавець діяв на підставі і у відповідності до вимог  ст..44 Закону України „Про виконавче провадження”, яка передбачає черговість розподілення між стягувачами суми, стягненої з боржника у  разі її недостатності для задоволення всіх вимог за виконавчими документами.

                Доводи апелянта про те, що державний виконавець не приймав ніяких заходів для виявлення і накладання арешту на майно боржника, спростовуються доказами по справі / а.с 85/. Крім цього, сама скаржниця  зазначила в своїй скарзі про накладання арешту на 10 транспортних засобів боржника.

               Посилання апелянта на невиконання дій державного виконавця Борейко В.С. у відповідності до вимог ст..56 ЗУ «Про виконавче провадження» безпідставні, оскільки в ній йдеться  про право  боржника  підчас проведення опису зазначити ті види майна або предмети, на які слід звернути увагу в першу чергу.

                 Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, які відповідають обставинам справи і вимогам Закону України „Про виконавче провадження”.

                 Відповідно до п.1ч.1ст.312 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

                 Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.

                          Керуючись ст..ст.303, 304,307, 312, 314,315 ЦПК України,-

                                                      ухвалила :

                  Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Лисичанського міського суду  Луганської області від 18.02.2011року   – без змін

.

            Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого  Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом  двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: