справа № 2-52\11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 року                                                                                                  м.Запоріжжя

          Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді                                                                                       Тютюник М.С.,

при секретарі                                                                                                 Андрос М.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його представників ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа: Шевченківська районна державна адміністрація Запорізької міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном, стягнення аліментів,

                                                                В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вище зазначеним позовом, в якому прохає про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлення її опікуном малолітнього та стягнення з ОСОБА_6 аліменти на утримання ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 на її користь в розмірі 300 грн. щомісяця до повноліття дитини, але не меньше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В позові ОСОБА_1 посилається на те, що онук ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2009 року проживає з нею та дідусем, вони займаються вихованням та утриманням дитини. Батько малолітнього - ОСОБА_3 вихованням, фізичним та духовним розвитком сина не займається, має заборгованість по аліментам, проживає окремо від сина, має іншу родину, його мати - ОСОБА_6 знаходиться в місцях позбавлення волі, тому добровільно матеріальну допомогу не надає.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з причин, викладених у позові, додаючи що відповідач з 2003 року неналежним чином виконував батьківські обов’язки. На теперішній час, після зверення до органу опіки та піклування, робить вигляд батьківської опіки, натомість онук фактичного батьківського піклування з 2009 року не отримує, відповідач ОСОБА_3 не цікавиться здоров’ям сина, його навчанням. Позивач прохає про задоволення позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, зазначила про наявність у позивача матеріальних, житлово-побутових умов для виховання онука. В обгрунтування позову посилається на відсутність з боку ОСОБА_3 батьківської турботи стосовно сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, окреме проживання батька та сина, несвоєчасність сплати аліментів на утримання останього, відсутністю у відповідача інтересу щодо побуту, навчання, здоров’я сина. Прохає про задоволення позову.

    Відповідач висловився про часткове заперечення позовних вимог щодо позбавлення його батьківських прав щодо ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення позивача опікуном дитини, зазначаючи про своє намагання знайти спільну мову з сином, перешкоди з боку позивача та її чоловіка у спілкуванні з сином. Причиною небажання ОСОБА_7 спілкуватися з батьком вважає вплив бабусі та дідуся на малолітню дитину. Прохає у зазначених позовних вимогах відмовити, заперечень стосовно стягнення з ОСОБА_9 аліментів на утримання  сина ОСОБА_7 на користь позивачки не висловив.

     Представники відповідача, кожен окремо підтримали позицію ОСОБА_3, посилаючись на позитивні характеристики останнього, наявність роботи, сплату заборгованості по аліментам, наявність у відповідача бажання налагодити відносини з сином. У зв’язку із чим прохають у задоволенні вимог щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення позивача опікуном малолітнього відмовити.

    Відповідач ОСОБА_6 до суду викликалась у відповідності до вимог ч.6 ст.76  ЦПК України, як особа, яка знаходиться під вартою, що підтверджується листом та розпискою про отримання листа, повістки (а.с. 48, 51), заперечень щодо позову від ОСОБА_6 не надходило.

     Представник третьої особи зазначила про розгляд справи на розсуд суду. Пояснюючи, що дане питання вирішувалось на комісії з питань захисту прав дитини Шевченківської районної державної адміністрації Запорізької міської Ради за зверненням позивача, остаточним рішенням комісії прийнятий висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, доцільність призначення опікуном малолітнього позивачки, яка є бабусею дитини. Висловлюючи власну думку представник, з урахуванням позитивної характеристики відповідача ОСОБА_3, вважає позов передчасним. Представник органу опіки та піклування підтвердила обстеження житлово-побутових умов позивача, які є задовільними, факт проживання дитини з позивачкою та дідусем, які опікуються дитиною.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про одруження - 28 серпня 1999 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, після одруження дружині присвоєне прізвище «ОСОБА_6»(а.с.14).

Свідоцтво про народження (а.с.13) підтверджує родинні відносини між ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 відповідно як між сином та батьком, що також узгоджується з рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2009 року, по справі, яку ініціював ОСОБА_3 про виключення його з запису як батька ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 та припинення стягнення з нього аліментів, відповідно якого у позові ОСОБА_3 було відмовлено (а.с.19-23).

Зазначене свідоцтво про народження ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 також підтверджує родинні відносини між дитиною та ОСОБА_6 як між сином та матір’ю.

Відповідно рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.09.2001 року з ОСОБА_3 стягнуті аліменти на користь ОСОБА_6 в розмірі 1\4 частини доходів щомісячно на утримання дитини ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

Свідоцтво від 29.01.2009 року підтверджує розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, після розірвання шлюбу останній присвоєно прізвище «ОСОБА_6»(а.с.15).

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.09.2009 року ОСОБА_6 була визнана винною у скоєні злочину, передбаченного ч.2 ст. 307 КК України та позбавлена волі строком на 5 років 6 місяців з конфіскацією майна (а.с.28-29).

Проживання дитини ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 з позивачкою її чоловіком, які є для дитини бабусею та дідусем  підтверджується довідкою (а.с.13), поясненнями сторін, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 у судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_3 не оспорює факт постійного проживання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою проживання позивача ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_12

Актом обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1  в складі комісії служби у справах дітей Шевченківської районної державної адміністрації від 29.04.2010 року встановлено: проживання за зазначеною адресою бабусі малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, дідуся малолітнього ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; під час відвідування бабуся разом з онуком знаходилась вдома, дитина чисто вдягнена у доброму настрої, в двокімнатній приватизованій квартирі чисто, прибрано, наявні всі необхідні побутові речі, речі для навчання та відпочинку (а.с.12).

Окреме проживання тривалий час малолітнього ОСОБА_7 та відповідача ОСОБА_3, наявність у останнього іншої родини також підтверджується висновком Шевченківської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування від 07.05.2010 року (а.с.9).

Відповідно до зазначеного висновку комісія прийняла рішення щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, зауваживши про наявність місця роботи у ОСОБА_3, позитивну характеристику батька за місцем роботи, його бажання відновити спілкування та налагодити відносини з сином, взяти його до себе у родину.

Пояснення відповідача стосовно заборони позивача та її чоловіка у спілкуванні з сином спростовуються поясненнями ОСОБА_1 стосовно спілкування дитини з батьком за бажанням останнього у період з 10.06.2010 року по 13.06.2010року, коли ОСОБА_7 знаходився за місцем проживання відповідача та наступного його повернення 14.06.2010 року за місцем постійного проживання. Після чого відповідач не висловлював бажання спілкуватись з сином, приймати участь в його житті.

Малолітній ОСОБА_7 зазначив про відсутність заборони з боку діда та бабусі у спілкуванні з батьком ОСОБА_3, підтвердив своє проживання декілька днів за місцем проживання батька, водночас зазначив про некомфортність свого перебування у родині батька, заборону батьком спілкуватися у телефонному режимі з бабусею, покарання його батьком за провину маленького брата, після чого пропонування батька повернутися до баби з дідом, на що він погодився, оскільки любить бабусю та діда, місцем свого постійного помешкання назвав місце проживання баби і діда, яких вважає рідними людьми.

Свідок ОСОБА_13, допитана у судовому засіданні підтвердила пояснення ОСОБА_7, зазначивши, що зі слів останнього, під час свого гостювання у ОСОБА_1, довідалась що хлопчик у родині батька почувався чужим, йому не дозволяли дзвонити бабусі, покарали за маленького брата.

Свідок ОСОБА_14, яка є вчителькою малолітнього ОСОБА_7 пояснила про попередження бабусі дитини –ОСОБА_1 про можливість приходу до ОСОБА_7 його батька, про що вона не заперечувала, водночас батько хлопчика до школи жодного разу не приходив.

Пояснення зазначеного свідка узгоджуються з довідкою Запорізької спеціалізованої школи фізичної культурі № 18 від 07.04.2010 року, відповідно якої батько учня ОСОБА_7 до школи не приходив, на батьківські збори не з’являвся, шкільним життям сина не цікавиться  (а.с.11, 66).

Висновок Шевченківської районної державної адміністрації як органу опіки та піклування від 23.07.2010 року свідчить про прийняте рішення Шевченківською районною державною адміністрацією як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на ухиляння ОСОБА_3 від виконання батьківських обов’язків щодо виховання та утримання сина, відсутність з боку батька належної уваги, матеріальної допомоги, відсутністю інтересу до здоров’я сина ОСОБА_7, його розвитком, життям та подальшею долею (а.с.8).

Сплата відповідачем частки заборгованості по аліментам, яка виникла з 01.01.2005 року по 01.08. 2010 рік (а.с.18) підтверджено позивачем ОСОБА_1

Пояснення відповідача стосовно неможливості до 2010 року спілкуватись з сином ОСОБА_7 у зв’язку з роботою, яка полягала у відрядженнях не підтверджено доказами та відповідачем зазначено про відсутність доказів на підтвердження зазначеної обставини.

Після надходження до суду даної позовної заяви –13 серпня 2010 року, відповідач ОСОБА_3 20.01.2011 року звернувся до органу опіки та піклування про встановлення з сином ОСОБА_7 періодичних побачень (а.с.80-81).

Зазначене звернення в лютому 2011 року на засіданні комісії органу опіки та піклування було розглянуто, встановлені дні побачень батька з сином, про що підтверджено сторонами у судовому засіданні.

Водночас, згідно пояснень позивача у встановлені дні відповідач ОСОБА_3 до сина не приходив.

Зазначене пояснення позивачки підтверджено поясненнями самого відповідача ОСОБА_3 з посиланням на знаходження його дружини в лікарні, знаходження під його опікою іншого малолітнього сина трьох років, тому неможливістю забрати ОСОБА_7.

Доказів на підтвердження зазначеної обставини відповідачем не надано.

Натомість, згідно поясненням свідка ОСОБА_13 остання зазначила, що в субботу 25.02.2011 року приїхала в гості до родини ОСОБА_1, зі слів ОСОБА_1 дізналась що того дня повинна була відбутися зустріч їх онука ОСОБА_7 з його батьком ОСОБА_3, якого вони очікували, вона покинула квартиру ОСОБА_1. Того же дня о 13.00 год. вона зустріла ОСОБА_3, який її впізнав, біля кафе, розташованого в магазині «Волна», де він курив з дівчиною.

Зазачені пояснення свідка відповідачем ОСОБА_3 не спростовані.

    Відповідно до відомостей довідки дитячої поліклініки № 3 м. Запоріжжя від 28.03.2010року –ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 часто хворіє, за медичною допомою звертались мати та бабуся дитини, батько дитини дитячу поліклініку не відвідував, здоров’ям дитини не цікавився (а.с.10). Наявність хвороб у дитини та необхідність лікування підтверджуються медичним висновком (а.с.65).                                        

     Згідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.                                  У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.           

     Стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" зазначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

                    Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.                                                   Суд вважає, що декілька короткочасних побачень відповідача ОСОБА_3 з сином ОСОБА_7 та їх спілкування три дні влітку 2010 року носили формальний характер, приймання участі відповідача у житті сина до 2010 року носило вимушений характер, оскільки відбувалось у 2006 році за ініціативою позивачки з метою надання батьком онука згоди на переведення ОСОБА_7 в інший дитячий заклад.                                                                      

  З урахуванням вище зазначених доказів у їх сукупності, факту постійного проживання малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 з позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_12, на утриманні яких знаходиться, відсутності з боку відповідача ОСОБА_3 дійсних кроків, спрямованих на участь у вихованні сина; стосунків, що склалися між сторонами, а саме фактична опіка ОСОБА_1 над ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, виходячи з інтересів дитини, суд прийшов до висновку про необхідність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя. Формальна наявність батька, створює позивачці, яка займається повноцінним вихованням онука, перепони в організації навчання, дозвілля дитини, його оздоровлення.                              

      Суд вважає доведеною винну поведінку відповідача ОСОБА_3 по усуненню від виховання дитини, його свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками стосовно виховання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.                                                                      

    Вирішення питання щодо попередження відповідача ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_7, з урахуванням рішення органу опіки та піклування від 07.05.2010 року про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, присутності відповідача на засіданні комісії, розуміння ним наслідків своєї поведінки стосовно сина, рішення органу опіки та піклування щодо визначення участі відповідача ОСОБА_3 у вихованні сина та не бажанням відповідача змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_7, скористатися наданим правом на спілкування з останнім, суд вважає недоцільним.

Відомості стосовно позитивної характеристики відповідача ОСОБА_3 не спростовують висновок суду щодо ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов’язків та, з огляду на підстави позову, а саме п.2 ч.1 ст. 164 СК України, не впливають на предмет позову та з’ясовані судом обставини.

Вирішуючи вимоги стосовно призначення малолітньому ОСОБА_7 опікуна в особі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, суд виходить з наступного.

     Відповідно до ст.ст. 243, 244 СК України судом може бути встановлена опіка над дитиною; при призначені дитині опікуна враховуються особисті якості особи, яка бажає бути опікуном, здібності до виховання дитини, відношення до нього.

     Згідно до ст. 167 СК України  якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

У судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, кожен окремо, пояснили про піклування ОСОБА_1 малолітнім онуком ОСОБА_7.

Зазначене підтверджується вище наведеними дослідженими доказами та висновком про можливість призначення опікуном малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 його бабусі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, де зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_12 виявляють турботу до онука, піклуються про його здоров’я, фізичний, духовний розвиток, займаються його вихованням та утриманням, ОСОБА_1 фізично та психічно здорова людина, має необхідні житлово-побутові умови для утримання та виховання онука, батьківських прав не позбавлялась, засудженою чи звільненою від повноважень опікуна не була, в розшуку не перебуває (а.с.57,58).

З зазначеним висновком узгоджуються надані докази, які підтверджують задовільний матеріальний стан позивача, її позитивну характеристику, стан здоров’я, який є задовільним, відсутність судимостей та перебування у розшуку (а.с.60-63, 69-71).

Довідка від 06.12.2010 року свідчить про відбування матір’ю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 –ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 покарання у вигляді позбавлення волі, кінець строку покарання 30.10.2014 року (а.с.68).

Таким чином, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 позбавлений батьківського піклування, що потребує встановлення над ними опіки.

    Крім того, ч.ч.1-2 ст. 171 СК України вказує на те, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Враховуючи вік дитини, якому на час розгляду справи дев’ять років, його прихильність до бабусі та діда та висловлення ним позиції з приводу призначення його опікуном ОСОБА_1 (а.с.54) та, з урахуванням наведених вище даних, суд вважає необхідним призначити опікуном малолітнього його бабусю - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_6 на її користь аліментів підлягають частковому задоволенню.

    В силу ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий  дохід, частину  доходу  отримує  в  натурі,  а  також  за наявності інших обставин,  що мають істотне значення,  суд за заявою платника  або одержувача  може  визначити  розмір  аліментів  у твердій грошовій сумі.                                                                Згідно із ч. 2 ст. 183 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.                                                                Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.                                                                 З урахуванням встановленних обставин, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, яка складає 300 грн. щомісяця з 13 серпня 2010 року,тобто з дня подачі позову до суду (а.с.3) до досягнення дитиною повноліття є доцільним, оскільки стягнення аліментів у іншій спосіб є неможливим, ускладненим та таким, що суттєво порушує інтереси дитини та одержувача аліментів.                                                                 Натомість застосування вимог ч.2 ст. 183 СК України, при стягненні аліментів у відповідності до вимог ст.184 СК України, не допускається.

   На підставі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.                                                               На підставі викладеного, відповідно до ст. ст.10, 11, 60, 208, 209, 212 –215, 218, 367 ЦПК України, ст. ст.164, 184, 243, 244 Сімейного Кодексу України, суд

                                                                       В И Р І Ш И В:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа: Шевченківська районна державна адміністрація Запорізької міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном, стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8 по відношенню до ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 опікуном ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 300 грн. щомісяця, починаючи з 13 серпня 2010 року до повноліття  дитини.

В іншій частині вимог щодо стягення аліментів ОСОБА_1 відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя:                                                                                    Тютюник М.С.