ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
21.06.06 Справа № 1/46-А
УХВАЛА
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Онишкевич В.В.
Слука М. Г.
Розглянувши апеляційну скаргу Представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу, м. Львів та Об’єднання Іудейських релігійних організацій України, м. Київ б/н і б/д
на постанову господарського суду Волинської області від 24.01.2006 р.
у справі № 1/46-А (03/6-10А; 7/69/5/76-11А)
за позовом 1 Представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу, м. Львів
2 Об’єднання Іудейських релігійних організацій України, м. Київ
до відповідача 1 Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради
до відповідача 2 Управління містобудування та архітектури Володимир-Волинської міської ради
до відповідача 3 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради
про визнання недійсним дозволу на виконання будівельних робіт від 17.10.2002 р. № 24
за участю представників сторін:
від позивача (скаржник) –Гук І. І. –представник; Шейхет М. Г. –представник об’єднання, голова представництва (присутній в засіданні суду 13.06.2006 р.);
від відповідача 1 – Жук М. В. –юрисконсульт (довіреність № 1-17/12 від 18.01.2006 р.)
від відповідача 2 – Киба Т. Я. –начальник управління містобудування та архітектури (довіреність № 1-17/238 від 11.04.2006 р.)
від відповідача 3 –не з’явився
Представникам сторін у судовому засіданні роз’яснені права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51 КАС України. Здійснюється технічна фіксація судового процесу. (див. Протоколи судових засідань). Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2006 р. було закінчено підготовку даної справи до розгляду і призначено до слухання на 23.05.2006 р., ухвалою від 23.05.2006 р. розгляд справи відкладався на 13.06.2006 р. у зв’язку з клопотаннями скаржника (позивача) і відповідача 1, явка сторін не була визнана обов’язковою. У судовому засіданні 13.06.2006 р. було оголошено перерву до 21.06.2006 р. 9 год. 00 хв. для витребування необхідних документів.
Розпорядженнями голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. та 13.06.2006 р. склад суддів змінювався.
Постановою господарського суду Волинської області від 24.01.2006 р. у справі № 1/46-А (03/6-10А; 7/69/5/76-11А) за позовом Представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу, м. Львів, Об’єднання Іудейських організацій України, м. Київ до Виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, Управління містобудування та архітектури Володимир-Волинської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування та архітектури Володимир-Волинської міської ради про визнання недійсним дозволу на виконання будівельних робіт від 17.10.2002 р. № 24 в позові відмовлено.
При винесенні оскаржуваної постанови, місцевий господарський суд керувався нормами Закону України «Про планування і забудову територій», а також Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим Наказом Державного комітету будівництва та архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000 р. та мотивував її тим, що позивачі не надали суду доказів, що оскаржуваний дозвіл виданий з порушенням норм чинного законодавства або з перевищенням повноважень органом, який його видав, а також зазначив, що даний дозвіл на будівництво є похідним від рішення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 27.01.2000 р. № 116 про надання в постійне користування земельну ділянку ТзОВ «ЗБК»для будівництва житлового будинку, а рішення, в свою чергу, не було оскаржене і може бути предметом окремого судового розгляду.
Скаржник, позивач у справі, не погодився з постановою господарського суду Волинської області, подав апеляційну скаргу, в якій вказує підстави, з яких вважає, що дана постанова підлягає скасуванню, а слід прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також на те, що:
1. генеральний план населеного пункту не може встановлювати чи змінювати цільове призначення земель населеного пункту за категоріями;
2. будівництво житлового будинку на території стародавнього єврейського кладовища є порушенням земельного законодавства, яким забороняється на землях історико-культурного призначення будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому використанню. Територія, на їх думку, повинна використовуватися як зелений масив загального користування;
Скаржники також посилаються на документи, які підтверджують наявність кладовища та його межі, а також на Угоду між урядом Сполучених штатів Америки та урядом України «Про охорону та збереження культурної спадщини»від 12.03.1994 р.
Крім того, вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на нормах Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про охорону культурної спадщини», «Про поховання та похоронну справу», Постанови Кабінету міністрів України від 13.08.2002 р. № 318 «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць», Розпорядження Кабінету міністрів України № 604-р від 20.07.1998 р. «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України».
Апелянт подав додаткові пояснення до своєї апеляційної скарги, в яких вказує на те, що господарським судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме Листи Міністерства юстиції України від 23.03.2005 р. та 29.06.2005 р., відповідно до яких виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється. До таких пояснень скаржник додає довідку КП «Ритуальна служба»від 03.10.2002 р. № 75 і Лист Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури від 16.10.2002 р., які містять інформацію про наявність залишків людських кісток, знайдених на території будівництва житлового будинку.
У судовому засіданні представники скаржника наголосили на клопотанні про витребування в Управління містобудування і архітектури обласної державної адміністрації відомостей про те, коли саме надавався дозвіл на проведення топографо-геодезичних, інженерно-геологічних, археологічних розвідувань на земельній ділянці, яка була виділена для будівництва на підставі рішення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради № 116 від 27.04.2000 р., згідно якого складене Архітектурно-планувальне завдання № 12 від 05.07.2000 р. Скаржник зазначив, що звертався вже з таким запитом в Управління містобудування і архітектури, проте не отримав відповіді на нього. При цьому, апелянт звертається до Інструкції про порядок захоронення та утримання кладовищ в населених пунктах Української РСР, затвердженої Міністерством житлово-комунального господарства УРСР від 15.04.1984 р. та Інструкції про порядок поховання, утримання кладовищ і організацію ритуального обслуговування в населених пунктах України, затвердженої Наказом Державного комітету житлового господарства України від 16.12.1991 р. № 126, відповідно до положень яких територія ліквідованого кладовища повинна використовуватися як зелений масив загального користування. Крім цього апелянт посилається ще й на Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров’я № 173 від 19.06.1996 р.
Щодо згаданого вище клопотання, то в процесі судового розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дійшла висновку, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки у відповідачів, як зазначили їх представники в процесі судового розгляду справи, відсутні такі документи, а також даний спір може бути вирішений по суті без витребовуваних документів.
Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Проте, 15.06.2006 р. Львівським апеляційним господарським судом було направлено факсограму в Управління містобудування і архітектури Володимир-Волинської міської ради про надання для огляду проектну документацію, узгоджену та зареєстровану, як підставу видачі оскаржуваного дозволу на будівництво.
У судове засідання 21.06.2006 р. представниками відповідачів були надані колегії суддів належно завірені копії документів, необхідних для видачі дозволу на виконання будівельних робіт.
Крім цього, у судовому засіданні представники відповідачів зазначили, що відповідач 3 –Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю не є юридичною особою, а тому не може бути стороною у справі. У зв’язку з цим суд оголошував перерву з метою представлення документів, які б підтверджували статус відповідача 3.
Після перерви 21.06.2006 р. представником відповідача 2 було подано витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 22.03.2006 р. № 83-07/03, виданий заступником начальника Головного управління статистики у Волинській області, про те, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не значиться.
19.06.2006 р. на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення від скаржника, в яких він вказує, що дії органу місцевого самоврядування суперечать інтересам України, що підтверджується численними листами центральних органів України, копії яких він додає до пояснень, а також зазначає, що наявність давніх поховань на території стародавнього єврейського кладовища, надгробки на якому були зруйновані під час Другої світової війни, підтверджується вказаними ним листами державних органів.
Апелянт також під час судового розгляду наводив положення з Звіту про дотримання прав людини в Україні у 2005 році, оприлюднений Бюро демократії, прав людини і праці Державного департаменту США 08.03.2006 р., копія якого міститься у матеріалах даної справи.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, додаткових поясненнях до неї, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанову місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Згідно з ст. 10 Закону України «Про планування і забудову територій», планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих «Про затвердження генерального плану м. Володимир-Волинського»від 31.10.1974 р. № 298 затверджено генеральний план міста з проектною чисельністю населення 70 000 чоловік. Цим планом передбачено надання статусу земель житлової та громадської забудови частині земельної ділянки, яка охоплює частину стародавнього єврейського кладовища.
Варто зазначити, що постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2005 р. у справі № 41/646-38/206 було відмовлено в позові Представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу і Об’єднання Іудейських релігійних організацій України до Володимир-Волинської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих від 31.10.1974 р. № 298.
Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що використання земельної ділянки для житлової та громадської забудови в м. Володимир-Волинську здійснюється згідно затвердженого у 1974 році генерального плану міста. Крім цього, з 1961 року і до даного часу вказана земельна ділянка, на якій проводиться будівництво житлового будинку, має статус міського парку імені Ю. Гагаріна.
У матеріалах даної справи міститься рішення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 27.01.2000 р. № 116, яким надано ТзОВ «ЗБК» в постійне користування земельну ділянку по вул. Драгоманова, 4 площею 9 000 кв. м для будівництва 80-квартирного житлового будинку.
17.10.2002 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради було видано ТзОВ «Завод будівельних конструкцій»дозвіл № 24, який оспорюється позивачем, на виконання будівельних робіт щодо будівництва 80-квартирного житлового будинку по вул. Драгоманова, 4 на території житлової та громадської забудови відповідно до проектної документації, узгодженої 21.12.2001 р. управлінням містобудування і архітектури. Видача даного дозволу ґрунтується на вимогах Закону України «Про планування та забудову територій», а також Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва та архітектури та житлової політики України № 273 від 05.12.2000 р.
Так, оскільки в матеріалах справи відсутні докази скасування чи визнання недійсним рішення виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 27.01.2000 р. № 116 або зміни статусу територій житлової та громадської забудови на кладовище –відведену в установленому законом порядку земельну ділянку з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, то апеляційна інстанція погоджується з позицією господарського суду Волинської області щодо того, що вищезгадане рішення може бути предметом окремого судового спору, оскільки дозвіл на проведення будівельних робіт виданий на підставі цього рішення.
Також колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позивачем не надані докази порушення норм чинного законодавства України щодо видачі оскаржуваного дозволу або перевищення повноважень органом, що його видав.
Господарський суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги посилання скаржника на те, що виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється, оскільки відповідно до п. 2.19 Санітарних правил облаштування і утримання кладовищ, затверджених Наказом заступника Головного санітарного лікаря СРСР від 10.02.1977 р. № 1600-37, використання для інших потреб допускається за умови завершення кладовищного періоду, який становить 20 років. У даному випадку такий період вже минув, а тому неможна вважати незаконним будівництво, а також вимагати визнання недійсним дозволу і знесення житлових будинків, які розташовані на землях житлової та громадської забудови.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі і в доповненнях до неї не можуть бути підставою скасування дозволу № 24 від 17.10.2002 р., оскільки видання останнього ґрунтується на чинних рішеннях виконавчого комітету Волинської обласної ради «Про затвердження генерального плану м. Володимир-Волинського»від 31.10.1974 р. № 298 і виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради № 116 від 27.04.2000 р.
Отже, дозвіл на виконання будівельних робіт № 24 від 17.10.2002 р. виданий згідно чинного законодавства України та у межах повноважень інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, а також на підставі поданих забудовником документів, а тому апеляційна інстанція дійшла висновку щодо його чинності, законності та обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується із твердженням представників відповідачів 1 і 2, що структурна одиниця Управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю помилково не виключено господарським судом першої інстанції із числа відповідачів у справі.
Враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що постанова місцевого господарського суду прийнята з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 199, 200-205, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, -
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛИВ:
1. Виключити з числа відповідачів Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування та архітектури Володимир-Волинської міської ради;
2. Постанову господарського суду Волинської області від 24.01.2006 р. у справі № 1/46-А (03/6-10А; 7/69/5/76-11А) залишити без змін, а апеляційну скаргу Представництва Американського об’єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу, м. Львів та Об’єднання Іудейських релігійних організацій України, м. Київ без задоволення;
3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду;
4. Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя В. В. Онишкевич
Суддя М. Г. Слука