Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-5040/11 Головуючий у 1 й інстанції - Берелет В.В.
Доповідач - Кочкова Н.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 квітня 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Кочкової Н.О.,
суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.,
при секретарі - Самоткан В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Української сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, треті особи без самостійних вимог: державний нотаріус Криничанської державної нотаріальної контори та відділ Держкомзему у Криничанському районі Дніпропетровської області, про визнання права власності на майно, яке залишилося після смерті спадкодавця, усунення ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 та за зустрічним позовом ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до ОСОБА_2, Української сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, третя особа Криничанська державна нотаріальна контора, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення часток у праві спільної сумісної власності на житловий будинок із господарськими будівлями, визнання права власності по 3/8 частини житлового будинку із господарськими будівлями та визнання права власності по 1/4 частині земельної ділянки в порядку спадкування за законом, -
В С Т А Н О В И В:
6 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого вказувала на те, що у 1968 році її рідній тітці –ОСОБА_4 була виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку, який вона самостійно збудувала і проживала там одна. У 1977 році вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3, який поселився в її будинку. У 2001 році тітці у приватну власність була передана земельна ділянка площею 8,710 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Української сільської ради Криничанського району. ІНФОРМАЦІЯ_1 року тітка ОСОБА_4 померла, після її смерті відкрилася спадщина. У встановлений законом 6-місячний строк позивачка звернулася до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 2 вересня 2004 року, яким тітка все належне майно заповіла їй. Однак, у видачі свідоцтва їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на будинок. Тому позивачка просила визнати за нею право власності на житловий будинок із господарськими будівлями по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 8,710 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Української сільської ради Криничанського району (а.с.3-4).
15 вересня 2010 року ОСОБА_2 доповнила свої позовні вимоги, і, посилаючись на те, що ОСОБА_3 ні фінансово, ні фізично не приймав участі у веденні спільного господарства через постійну пиятику, вів аморальний спосіб життя, зчиняв сварки, скандали, в процесі яких ображав свою дружину ОСОБА_4 та наносив їй тілесні ушкодження, не надавав їй допомоги, хоча вона її потребувала. Позивачка просила усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 (а.с.135-137).
У ході розгляду справи судом залучені в якості співвідповідачів доньки ОСОБА_3 від попереднього шлюбу - ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які 26 березня 2010 року звернулися до суду із зустрічним позовом. Із врахування уточнень від 13 травня 2010 року посилались на те, що їх батько ОСОБА_3 у 1977 році зареєстрував шлюб із ОСОБА_4 і поселився в її будинку АДРЕСА_1, що був колгоспним двором. Вони разом проживали, зробили капітальний ремонт, добудували літню кухню, хлів, паркан, провели воду і газ та вели спільне господарство. У 2001 році ОСОБА_4 отримала у приватну власність земельну ділянку площею 8,710 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після смерті дружини їх батько звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, але свідоцтво про право на спадщину отримати не зміг через хворобу, відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та заповіт, складений ОСОБА_4 на користь позивачки. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер. Вони, як спадкоємці 1 черги за законом, своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але свідоцтво не отримали. Просять визнати заповіт, нотаріально посвідчений ОСОБА_4, частково недійсним, оскільки батько, як пенсіонер, мав право на обов*язкову частку у спадщині після смерті дружини, визнати житловий будинок із господарськими будівлями спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ними право власності по 3/8 частини вказаного будинку та по 1/4 частині земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті батька (а.с.92-94, 123-126).
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог як ОСОБА_2, так і ОСОБА_5 та ОСОБА_6 –відмовлено (а.с.202-205).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду у частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалення нового рішення про задоволення її позову.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її відхилити.
Судом 1 інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4 померла, яка 2 вересня 2004 року нотаріально посвідчила заповіт, яким все належне їй майно заповідала ОСОБА_2 Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори у встановлений законом 6-місячний строк звернулась ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом, та чоловік ОСОБА_3, який мав право на обов*язкову частку у спадщині як особа, непрацездатна за віком (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року). Не отримавши свідоцтво про право на спадщину, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер. Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори у встановлений законом 6-місячний строк звернулись його доньки - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – як спадкоємиці 1 черги за законом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у частині визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди суд виходив із того, що позивачка не надала суду доказів на підтвердження того, що вказане нерухоме майно належало спадкодавцю на момент смерті. Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки сама позивачка та її адвокат не заперечували, що будинок та господарські споруди, побудовані без належного проекту та не прийняті в експлуатацію, ніколи не узаконювались і право власності на них не реєструвалось. Ці висновки суду відповідають вимогам ст.. 1218 ЦК України та п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у частині визнання права власності на земельну ділянку, суд виходив із того, що ці вимоги заявлені передчасно, оскільки сторони не позбавлені можливості вирішити це питання шляхом отримання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину. Вказані висновки також зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, і відповідають п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у частині усунення ОСОБА_3 від права спадкування після смерті ОСОБА_4, суд виходив із того, що позивачка не надала суду доказів знаходження спадкодавця у безпорадному стані. Ці висновки також є правильними, і відповідають п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».
Доводи апелянта про те, що спадкодавець, будучи особою похилого віку, не мала гадки про необхідність реєстрації свого права власності на будинок із господарськими спорудами та на земельну ділянку –не спростовують правильність висновків суду.
Інші доводи апеляційної скарги стосуються недоведеності зустрічного позову, і суттєвими не являються.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, суд 1 інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, розглянув справу у межах позовних вимог та наданих суду доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги –не вбачається, тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: