УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

          Справа №22а-20684/11                                        Головуючий в 1 інстанції – Щеняєва І.Б.

Категорія 10.3.1 ( 3)                                                               Доповідач – Митрофанова Л.В.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у  складі:

головуючого судді:     Митрофанової Л.В.

суддів:                           Соколан Н.О., Михайлів Л.В.

розглянувши у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

          У липні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до Управління пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ в Саксаганському районі) про поновлення пропущеного строку, визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 – 2007 роках відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Просила суд  відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з УПФУ в Саксаганському районі недоплачену щомісячну соціальну допомогу за період з 01 січня 2006 року по грудень 2008 ркоу включно в сумі 3891,90грн. та зобов’язати відповідача надалі нараховувати допомогу при нарахуванні пенсії.

          Постановою  Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Відновлену ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду.

          Визнано  дії УПФУ в Саксаганському районі щодо не нарахування  підвищення до пенсії та не виплати надбавки дітям війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 травня 2008 року.

          Зобов’язано УПФУ в Саксаганському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману надбавку дітям війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування».

          Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів в підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку для звернення до суду, неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, а також органу, на який покладено обов’язок з його виплати, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин.

Крім того, відповідач вважає, що судом безпідставно не враховано те, що правове регулювання виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Саксаганському районі м. Кривого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено  статус дитини війни.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року  та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання  підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої їй щомісячної соціальної державної допомоги за вказані періоди.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року  № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі
спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист
дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову  діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року            № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії   ОСОБА_1, а з 22 травня 2008 року по теперішній час здійснює підвищення до його пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 7), дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано  визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.

Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.

Доводи апеляційної скарги відповідача відносно невизначеності на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок з виплати підвищення до пенсії дітям війни спростовуються положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого рішення щодо призначення, донарахування, перерахунку пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФУ  в  Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

Необґрунтованими вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року    № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.

Але, визнаючи неправомірність дій відповідача, суд першої інстанції не визначив  початкову та кінцеву дату періоду, в який підлягали застосуванню до спірних правовідносин приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», й відповідно приписи ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року.

За таких обставин, колегія суддів, вважає необхідним змінити постанову суду, вказавши період визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі  м. Кривого Рогу неправомірними і зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману надбавку до пенсії  та відповідно початкову та  кінцеву дату проведення перерахунку підвищення до пенсії  позивачу у 2008 році та у 2009 році згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме:  з  22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

          Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, п.1 ст. 201, ст. ст. 205,  207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі  м. Кривого Рогу - задовольнити частково.

Постанову Саксаганського районного суду  м. Кривого Рогу від 20 травня   2010 року змінити, вказавши період визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі  м. Кривого Рогу неправомірними і зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману надбавку до пенсії  та  відповідно початкову та кінцеву дату проведення перерахунку підвищення до пенсії  позивачу у  2008  році згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме:   з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.

          Головуючий:

                    Судді: