У Х В А Л А

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      

        “27” вересня  2006 року                                                                            м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Укрінвестстрой” про визнання права власності на квартиру та зустрічним позовом Управління експлуатації фондів розквартирування військ та капітального будівництва Сил Протиповітряної Оборони до ОСОБА_1 та ТОВ “Укрінвестстрой” про визнання  договору дольової участі в будівництві недійсним та усунення перепон в реалізації права власності,

в с т а н о в и л а :

У травні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ “Укрінвестстрой” про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1, за яку відповідно до укладеного з відповідачем договору дольової участі у будівництві житла нею було зроблено внесок у розмірі 24840 гривень.

Представник Управління експлуатації фондів розквартирування військ та капітального будівництва Сил Протиповітряної Оборони по зустрічному позову просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ТОВ “Укрінвестстрой” договір дольової участі у будівництві житла та усунути перешкоди в реалізації права власності військової частини НОМЕР_1 на спірну квартиру.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 червня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду  Харківської області від 12 лютого 2004 року позов задоволено повністю. За ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру.

У касаційній скарзі Управління експлуатації фондів розквартирування військ та капітального будівництва Сил Протиповітряної Оборони, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Комінтернівського районного суду       м. Харкова від 10 червня 2003 року та ухвалу апеляційного суду  Харківської області від  12 лютого 2004 року скасувати.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд виходив з того, що 26 грудня 2000 року між нею та ТОВ ВКФ “УкрІнвестСтрой” було укладено договір дольової участі у будівництві житла, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1. Згідно умов цього договору ОСОБА_1 зобов'язувалась здійснити фінансове забезпечення будівництва квартири у розмірі 24840 гривень, а ТОВ ВКФ “УкрІнвестСтрой” зобов'язувалось надати зазначену квартиру у власність ОСОБА_1 у лютому 2001 року.  На виконання договору ОСОБА_1 26 грудня 2000 року внесено в касу ТОВ ВКФ “УкрІнвестСтрой” 24840 гривень. Встановивши, що представник ТОВ ВКФ “УкрІнвестСтрой” передав ОСОБА_1 ключі від спірної квартири, суд на підставі ст. 128 ЦК України визнав за нею право власності на квартиру з моменту передачі у грудні 2000 року. У задоволенні зустрічного позову Управління експлуатації фондів розквартирування військ та капітального будівництва Сил Протиповітряної Оборони суд з цих же підстав відмовив.

Однак таке рішення суду не є обґрунтованим і законним, як того вимагає ст. 202 ЦПК України (1963 року). В порушення ст. 202-1 ЦПК України (1963 року) суд не навів висновків щодо кола фактів, які потребували встановлення. Так, судом залишилось не встановленим, кому належало право власності на спірну квартиру в АДРЕСА_1 з моменту прийняття зазначеного будинку в експлуатацію в грудні 1999 року (після реконструкції гуртожитку з переплануванням в ізольовані квартири) до часу судового розгляду справи, коло власників цієї квартири у вказаний період, дати і підстави припинення права власності попереднім власником і його набуття наступним. У зв'язку з цим судом не прийнято всупереч ст. 202-1 ЦПК України рішення щодо наявності обставин, якими обґрунтовувались заперечення Управління експлуатації фондів розквартирування військ та капітального будівництва Сил Протиповітряної Оборони на позов ОСОБА_1 Не надано належної оцінки доводам представника Управління, що законними власниками спірного житла послідовно були держава (користувач - Національна юридична академія ім.  Ярослава Мудрого), ТОВ “ОЛБудімпекс”, АКБ “ОЛБанк”, Українське державне підприємство “Укрхімтрансамміак” та Управління експлуатації фондів розквартирування військ та капітального будівництва Сил Протиповітряної Оборони, і що ТОВ “УкрІнвестСтрой” не мав права будь-як розпоряджатися квартирою або укладати будь-які договори стосовно цього нерухомого майна, оскільки не було його власником.

У зв'язку з цим правовідносини між сторонами по справі не були повною мірою встановлені і відповідно, в порушення ст. 203 ЦПК України, не були зазначені в рішенні суду.

Колегія суддів вважає допущені судом порушення зазначених норм процесуального права такими, що могли призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, як вбачається з доповнень до касаційної скарги Харківською квартирно-експлуатаційною частиною району  за ордером НОМЕР_2 спірна квартира була надана військовослужбовцю ОСОБА_2, який разом з членами своєї родини ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 проживає в ній в теперішній час. Таким чином, рішення суду про визнання права власності на цю квартиру за ОСОБА_1 стосується також прав і обов'язків зазначених осіб.

Згідно зі ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі, крім того, порушення або неправильне застосування норм процесуального права у випадку, якщо це призвело до неправильного вирішення справи, також є підставою для скасування рішення.

Оскільки при вирішенні даної справи можуть бути порушені житлові права родини Гвоздюків, якій було видано ордер на спірну квартиру, справу розглянуто місцевим та апеляційним судом без їх участі, то при новому розгляді справи зазначених осіб необхідно залучити до участі в справі з відповідними правами.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України 

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу Управління експлуатації фондів розквартирування військ та капітального будівництва Сил Протиповітряної Оборони  задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 червня 2003 року та  ухвалу апеляційного суду  Харківської області від  12 лютого 2004 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ “Укрінвестстрой” та зустрічним позовом Управління експлуатації фондів розквартирування військ та капітального будівництва Сил Протиповітряної Оборони до ОСОБА_1 та ТОВ “Укрінвестстрой” направити на новий судовий розгляд до Комінтернівського районного суду м. Харкова.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                          М.Д. Дрига

Судді:                                                                                     М.П. Пшонка

                                                                                                М.В. Патрюк                                                                                                

                                                                                                      Н.П. Лященко

                                                                                                      А.В. Костенко