Справа № 22-ц-701/2011
Категорія 5
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Горблянського Я.Д.
суддів Мелінишин Г.П., Павлишиної А.Т.
секретаря Сурмачевської У.С.
з участю: представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3
представників відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5
та ОСОБА_6.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 у свої та інтересах ОСОБА_2 до Розтоківської сільської ради Косівського району, ОСОБА_4 про визнання недійсними розпорядження голови Розтоківської сільської ради №6 від 3 липня 1995 року щодо визнання права власності по 1/2 частині будинковолодіння в с. Ростоки Косівського району за ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та виданого їм свідоцтва про право власності на вказане будинковолодіння, визнання за ними права власності по 1/4 частині кожному будинковолодіння, розміщеного у АДРЕСА_1 - за апеляційною скаргою ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 23 березня 2009 року, -
встановила:
ОСОБА_7 у свої та інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що його мати ОСОБА_2 народись і проживали у колгоспному дворі у АДРЕСА_1. В цьому дворі також проживали батьки матері – мати ОСОБА_8 та батько – голова двору ОСОБА_11, а також він - ОСОБА_7
У зв’язку з ліквідацією 15 квітня 1991 року суспільної групи колгоспних дворів він, будучи неповнолітнім, та всі члени колгоспного двору стали в рівних частках співвласниками майна двору. Проте, розпорядженням голови Розтоківської сільської ради №6 від 3 липня 1995 року визнано за ОСОБА_8 і ОСОБА_9 право власності на вказане будинковолодіння та 6 липня 1995 року видано їм свідоцтво про право власності на будинковолодіння, розміщене у АДРЕСА_1.
_______________________________________________________________________________ Справа №22–ц-680/2011р. Головуючий у 1 інстанції - Сабадах Б.В.
Категорія - 5 Суддя – доповідач – Горблянський Я.Д.
Його дід ОСОБА_8 та баба ОСОБА_9 19.08.1999 року склали заповіт, яким заповіли все належне їм майно ОСОБА_4
Оскільки їм з матір’ю належить Ѕ будинковолодіння, то відповідачка, як спадщину по заповіту, повинна одержати Ѕ спірного будинковолодіння.
Однак відповідачка не допускає їх в дане будинковолодіння, мотивуючи тим, що все майно належить їй.
ОСОБА_7 стверджував, що вищевказане розпорядження і свідоцтво про права власності на спірне будинковолодіння є недійсними і такими, що порушують право власності позивачів на частину спірного майна, тому просив задовольнити позов.
Рішення Косівського районного суду від 23 березня 2009 року ОСОБА_7 і ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати дане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити поданий позов, посилаючись на те, що рішення суду у справі ухвалене з допущенням порушення норм матеріального і процесуального права.
На думку представника апелянта, судом не враховано те, що голова сільської ради не вправі одноосібно видавати розпорядження щодо визнання права власності на спірне будинковолодіння, зазначеним розпорядженням порушується право позивачів на частину цього житлового будинку як колишніх членів майна колгоспного двору. Твердження суду про те, що він з матір’ю у 1992 році вибув у господарство №НОМЕР_1 не відповідає дійсності, оскільки сільською радою було прийнято тільки рішення про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,10 га для будівництва, господарський номер відкрито формально, а вони дальше продовжували проживати у спірному будинку.
Тому просив задовольнити їхні позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи вислухавши сторони, перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено що господарство у АДРЕСА_1, вартість якого на час розгляду справи становить 33203 грн., відносилось до суспільної групи колгоспники, головою колгоспного двору був ОСОБА_8 У цьому дворі з 1983 року також проживали ОСОБА_9 та ОСОБА_2 з сином ОСОБА_7, що підтверджується даними, які містяться у довідці № 66 виданій 5 травня 2008 року сільським головою Розтоківської сільської ради (а.с.8,19,20)), та показами сторін по справі.
Як встановлено в судовому засіданні спірне будинковолодіння належало на праві спільної часткової власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 згідно розпорядження голови виконкому Розтоківської сільської ради № 6 від 03.07.1995 року та свідоцтва на право власності на житловий будинок від 06.07.1995 року.
За час життя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 19.08.1999 року склали заповіт, яким після смерті все своє майно заповіли ОСОБА_4
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 і ОСОБА_2 не приймали участі у розбудові колгоспного двору, їхнє проживання у цьому дворі носило періодичний характер, що знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а тому відповідно до вимог статей 123,124,126 ЦК України ( у ред. 1963 р.), не мають права на частку у спірному будинковолодінні.
Крім цього судом встановлено, що у позивачів був відкритий окремий по - господарський номер і їм виділено земельну ділянку розміром 0,10 га для будівництва будинку, яка ними продана.
Прийшовши до висновку що спірне майно належало тільки покійним ОСОБА_8 та ОСОБА_9, свідоцтво на право власності на цей будинок їм видано згідно чинного на той час законодавства, і вони за життя вправі були розпорядитись ним на свій розсуд, суд першої інстанції відмовив позивачам у задоволенні позовних вимог.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів,оскільки доводи сторін досліджені і враховані при ухваленні рішення, а відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів ,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Косівського районного суду від 23 березня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді: Я.Д. Горблянський
Г.П. Мелінишин
А.Т. Павлишина