Справа № 22-ц-460/2011
Категорія 19
Головуючий у 1 інстанції Барашков В.В
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Матківського Р.Й., Проскурніцького П.І.
секретаря Вінтоняк О.І.
з участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Новекс Дім» про розірвання договору та стягнення коштів за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 26 березня 2010 року ,-
в с т а н о в и л а :
у липні 2009 року ОСОБА_5 звернулась із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ТОВ «Укрпромбанк» є управителем фонду фінансування будівницта / далі ФФБ / житлового комплексу «Західний» в урочищі «Чобіт» с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. 31.08.2007 року із відповідачем укладено договір № 101 про участь у Фонді фінансування будівництва, згідно якого об’єктом інвестування є будинок ІНФОРМАЦІЯ_1, загальною площею 92,33 кв.м у зазначеному житловому комплексі. Запланована дата вводу будинку в експлуатацію погоджувалась сторонами на 01.10.2007 року, з визначенням ціни об’єкта будівництва. Відповідно до пункту 3.4 договору ціна вимірної одиниці об’єкту інвестування на дату підписання договору становить 40,3495 грн., сума вартості фінансування будівництва 465 800,23 грн. передана довірителю в довірче управління, тому нею виконані всі зобов’язання за договором.
Однак квартира у власність не отримана у зв’язку з тим, що будинок не зданий в експлуатацію. Управитель будівництвом не вжив заходів для здачі будинку в експлуатацію у термін, встановлений договором про участь у фонді, чим істотно порушив зобов’язання, тому просила розірвати договір про участь у фонді фінансування будівництва та зобов’язати відповідача виплатити їй кошти в сумі 883 044,12 грн. – вартості об’єкту інвестування на час подачі позову згідно даних забудовника.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 березня 2010 року позов задоволено. Розірвано договір про участь у фонді фінансування будівництва № 101 від 31.08.2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Укрпромбанк» та зобов’язано ТОВ «Укрпромбанк» виплатити ОСОБА_5 кошти в сумі 883 044,12 грн.
На дане рішення представник ТОВ «Укрпромбанк» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення про задоволення позову постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до Правил фонду фінансування будівництва Банк визначений управителем, а забудовником є ТОВ «Новекс Дім». Тому, зобов’язання збудувати та своєчасно ввести в експлуатацію об’єкт будівництва по договору про участь у фонді фінансування будівництва, укладеного між позивачем та Банком не виконано забудовником. Банком, як управителем здійснювався контроль за дотриманням забудовником умов та зобов’язань за договором. Однак, забудовник постійно переносив терміни введення в експлуатацію об’єкта будівництва. За умовами договору позивачка не подала заяви про вихід із Фонду фінансування будівництва та виплату внесених нею коштів і не повідомила управителя за 2 місяці до запропонованої дати припинення дії договору.
Між банком та ОСОБА_5 31.08.2007 року укладено кредитний договір, за яким банк надав позивачці кредит в сумі 87 625 доларів США з метою використання коштів – інвестування у ФФБ житлового комплексу «Західний» в ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно Правил ФФБ у випадку отримання довірителем кредиту для участі у ФФБ та надання в іпотеку майнових прав на об’єкт інвестування, довіритель не може здійснювати будь-які дії по виходу з ФФБ, зміні об’єкту інвестування, частковому отриманню коштів з ФФБ, а також інші дії, що призведуть до часткової або повної втрати ним майнових прав на об’єкт інвестування, без письмової згоди банку-іпотекодержателя. Відповідно до ст. 50 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” довіритель ФФБ, який отримав кредит для участі у ФФБ та забезпечив виконання своїх зобов’язань за договором про іпотечний кредит іпотекою, до моменту повного виконання зобов’язань за договором про іпотечний кредит не має права змінити об’єкт інвестування, уступити право вимоги за договором про участь у ФФБ третім особам, частково отримати кошти з ФФБ або відмовитися від участі у ФФБ. Наведені норми закону прямо забороняють розривати договори про участь у ФФБ. Крім того, судом усупереч положень та умов договору, вимогам ст. 632 ЦК України, змінено ціну в договорі. Тому просить оскаржуване рішення скасувати.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав, представник третьої особи підтвердив факт неможливості завершення будівництва, позивачка та її представник, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з’явились, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено і цього не заперечують сторони, що 31.08.2007 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Укрпромбанк» укладено договір № 101 про участь у Фонді фінансування будівництва, згідно якого об’єктом інвестування є будинок ІНФОРМАЦІЯ_1, загальною площею 92,33 кв.м, що відповідає 9233 вимірних одиниць, в урочищі «Чобіт» с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. Запланована дата вводу будинку в експлуатацію 01.10.2007 року, з визначенням ціни об’єкта будівництва. Відповідно до пункту 3.4 договору ціна вимірної одиниці об’єкту інвестування на дату підписання договору становить 40,3495 грн., сума вартості фінансування будівництва 465 800,23 грн. передана довірителю в довірче управління, що стверджується свідоцтвом № 101 серії ІФ від 31.08.2007 року. Предметом даного договору є участь довірителя ОСОБА_5 у ФФБ виду «А» малоповерхового житлового комплексу «Західний» в урочищі «Чобіт» с. Угринів Тисменицького району, управителем якого є ТОВ «Укрпромбанк».
Для реалізації будівництва управителем ТОВ «Укрпромбанк» було укладено договір № 1 від 10.06.2005 року із забудовником ТОВ «Новекс Дім». На даний час об’єкт інвестування відповідачем не введений в експлуатацію та не переданий у власність позивача.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору. Із Договору та свідоцтва про участь у ФФБ вбачається, що запланована дата введення об’єкта в експлуатацію - 01.10.2007 року.
Отже, посилання апелянта на заборону розірвання фізичними особами договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного (частини об’єкта) будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до абзацу другого п.4 ст.3 ЗУ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» вищевказана заборона не застосовується якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об’єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців, у даному випадку термін введення об’єкта в експлуатацію на час звернення до суду перевищував 21 місяць.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта на заборону розірвання договору про участь у ФФБ з посиланням на ст. 50 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”. Відповідно до ч. 7 ст. 50 цього Закону порушення строків спорудження об’єкта будівництва або неналежне виконання зобов’язань забудовником не може впливати на правовідносини, що виникли між банком і позичальником відповідно до укладеного ними договору про іпотечний кредит, і не є підставою для припинення виконання зобов’язань позичальником. Вказана норма закону регулює правовідносини, що виникли між банком і позичальником відповідно до укладеного ними договору про іпотечний кредит і стосується заборони припинення зобов’язань саме щодо договору про іпотечний кредит, однак не стосується заборони розірвання договору про участь у ФФБ в судовому порядку.
Судом першої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що відповідач не виконував належним чином обов`язки управителя, передбачені ч. 1 ст. 18 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” та договором про участь у ФФБ. Тому суд дійшов вірного висновку про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва № 101 від 31.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Укрпромбанк» та зобов’язання ТОВ «Укрпромбанк» виплатити позивачці суму коштів, обчислену у відповідності до ст. 20 цього Закону.
Однак, при ухваленні рішення судом неправильно застосовано положення цієї статті закону.
Частиною третьою статті 20 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” (у редакції Закону України від 18.12.2008 р. N 692-VI) передбачено такі випадки відкріплення від довірителя закріпленого за ним об’єкту інвестування:
відмова довірителя від участі у ФФБ; порушення довірителем графіка внесення коштів до ФФБ, зазначеного у свідоцтві про участь у ФФБ; порушення довірителем інших умов договору про участь у ФФБ.
Частинами четвертою – шостою цієї ж статті передбачено порядок визначення суми коштів, що підлягає поверненню довірителю щодо кожного такого випадку.
Зобов’язуючи ТОВ «Укрпромбанк» виплатити ОСОБА_5 кошти в сумі 883 044,12 грн., суд першої інстанції керувався положеннями частини шостої ст. 20 цього Закону, згідно якої в інших випадках сума коштів, що підлягає виплаті довірителю, визначається управителем, виходячи з кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об’єкта інвестування та поточної ціни вимірної одиниці цього об’єкта інвестування станом на день відкріплення від довірителя об’єкта інвестування.
Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що згідно вимог ч. 4 ст. 18 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”, у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ.
Частиною четвертою статті 20 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” встановлено, що сума коштів, що підлягає поверненню довірителю при відмові від участі у ФФБ, визначається управителем, виходячи з кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об’єкта інвестування, поточної ціни вимірної одиниці цього об’єкта інвестування на день передачі коштів в управління управителю ФФБ.
Таким чином, статтями 18, 20 цього Закону визначено, що при розірванні договору про участь у ФФБ, сума коштів, яка підлягає поверненню довірителю, визначається як при його відмові від участі у ФФБ, виходячи із кількості закріплених за довірителем вимірних одиниць об’єкта інвестування та поточної ціни вимірної одиниці цього об’єкта інвестування на день передачі коштів в управління управителю ФФБ, а не з поточної ціни вимірної одиниці цього об’єкта станом на день відкріплення від довірителя об’єкта інвестування.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині визначення суми коштів, що підлягає виплаті позивачці, слід змінити, застосувавши до правовідносин сторін норми ч. 4 ст. 18 та ч. 4 ст. 20 Закону України “Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю”.
В решті рішення постановлено судом із додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» задовольнити частково.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 26 березня 2010 року в частині зобов’язання ТОВ «Укрпромбанк» виплатити ОСОБА_5 кошти в сумі 883 044,12 грн. змінити.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_5 задовольнити частково. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» виплатити ОСОБА_5 кошти в сумі 465 800 грн. 23 коп., що відповідає 9 233 вимірних одиниць поточної ціни об’єкта інвестування станом на 31 серпня 2007 року на день передачі коштів в управління управителю ТОВ «Укрпромбанк».
В решті заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 26 березня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Матківський Р.Й.
Проскурніцький П.І.