ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.10.2007 | Справа №2-16/4004-2007А |
За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос» (98500, АРК, м. Алушта, вул. Леніна, 2 код ЄДРПОУ 31395365, р/р 260070130446 в ЗАТ «Комерційний банк НРБ – Україна» м. Київ, МФО 320627)
До відповідача - Державної податкової інспекції в м. Алушті ( 98500, м. Алушта, вул. Леніна, 22-а, код ЄДРПОУ 23191935)
Про скасування податкового повідомлення - рішення
Суддя В.А.Омельченко
Секретар судового засідання Н.С.Хлебнікова
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача – Брязгін А.А. – представник, дов. б/н від 09.06.2006 року
від відповідача – Дишко О.К. - ст.. держ. под. інспектор, дов. № 502/Д/10 від 01.02.2007 року
Суть спору - ТОВ «Кронос», м. Алушта звернувся до господарського суду АРК з позовною заявою до відповідача Державної податкової інспекції в м. Алушті про визнання протиправним та скасувати податкове - повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті № 0001291701/3 від 12.02.2007 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно включив до сукупного місячного оподатковуваного доходу робітників підприємства витрати на службові відрядження та донарахував податок з доходів фізичних осіб в сумі 5540,46 грн. на підставі чого вважає, що відповідач неправомірно застосував до підприємства штрафні санкції.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що документальне встановлення факту порушення законодавства позивачем та на необґрунтованість його доводів з посиленням на те, що суму податку з доходів фізичних осіб обґрунтовано донараховано підприємству у відповідності з пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” та застосовані штрафні санкції до позивача за порушення податкового законодавства відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 25.10.2007 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В :
ДПІ в м. Алушті 21.09.2006 року була проведена виїзна планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р., за результатами якої складено акт №1394/23/31365395, перевіркою правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення позивачем пп.3.1.1 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Як слідує з акту перевірки позивач в порушення Інструкції “Про службові відрядження в межах України і за рубіж” направляв у відрядження до основного місця роботи до ТОВ “Кронос” робітників Щербак В.В., яка є штатним робітником підприємства і не може відправлятись у відрядження до основного місця роботи.
Отже доходи, отримані вказаним робітником не включені до загального місячного оподатковуваного доходу цих робітників, в результаті чого перевіркою донараховано податку в сумі 1846,82 грн. Всього за результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 5540,46 грн..
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Алушта було надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення №0001291701/0 від 29.09.2006 р. на загальну суму 5540,46 грн., у тому числі 1846,82 грн. податку з доходів фізичних осіб та 3693,64 грн. штрафних санкцій.
Позивач оскаржував зазначене податкове повідомлення – рішення №0001291701/0 від 29.09.2006 р. в порядку апеляційного узгодження. За результатами оскарження ДПІ в м. Алушті не знайшла підстав для скасування вказаного податкового повідомлення – рішення, та залишила без задоволення скаргу ТОВ «Кронос»
Відповідачем за наслідками оскарження було виписано нове податкове повідомлення – рішення № 0001291701/3 від 12.02.2007 року яке і є предметом оскарження.
Доводи позивача про неправомірне включення відповідачем до складу загального місячного оподатковуваного доходу витрат на службові відрядження робітників підприємства вважаються судом безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і не ґрунтуються на законі.
Відповідно до пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”(зі змінами та доповненнями) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його роботодавця як додаткове благо (за випадками, передбаченими п.3.4 даної статті), а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування любих витрат або втрат платника податку, крім підлягаючих обов’язковому відшкодуванню згідно закону за рахунок бюджету або звільнених від оподаткування згідно даному Закону.
Додаткові блага –грошові кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, які виплачуються (надаються) платнику податку його роботодавцем, якщо такий дохід не є заробітною платою або виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з такими платниками податків (п.1.1 ст.1 Закону).
Доход –сума любих коштів, вартість матеріального чи нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, отриманих платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України так і поза її межами. (пункт 1.2 ст.1 Закону).
Відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України і за рубіж, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р.№59 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 31.03.98р. за №218/2658 (із змінами та доповненнями), службовим відрядженням вважається поїздка робітника за розпорядженням керівника підприємства, організації, установи на певних строк в інший населений пункт для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Як свідчать матеріали справи наказами директора ТОВ “Кронос” від 15.10.2004р. №176, від 30.12.2004р. №226 час знаходження у ТОВ “Кронос” в м. Алушті, вул. Леніна,2 голови адміністративної ради Щербак В.В. вважається відрядженням.
Згідно до наказів директора ТОВ «Кронос» Зайцева А.Є. працівник Щербак В.В. була відряджена до міста Алушта у ТОВ «Кронос».
Судом встановлено, що відповідно до наказів директора, авансових звітів, посвідчень про відрядження, та згідно видаткових касових ордерів, Щербак В.В. у період з 01.07.2005 року по 08.12.2005 року були виплачені кошти на проїзд авіатранспортом , добові за перебування у м. Алушті, послуги таксі на загальну суму 13290,27 грн.
Таким чином, ТОВ “Кронос” відправляло у відрядження вказаного робітника, яка є штатним робітником підприємства, з основного місця роботи на основне місце роботи, що є порушенням вказаної вище Інструкції і не може вважатись відрядженням, отже даний доход робітника позивача підлягав оподаткуванню.
У порушення пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” зазначені доходи, отримані Щербак В.В., не були включені позивачем до сукупного місячного оподатковуваного доходу цих робітників.
Крім того, як вбачається із статуту ТОВ «Кронос» його місцезнаходженням є м. Алушта, вул. Леніна, 2, отже саме його слід вважати основним місцем роботи працівників ТОВ «Кронос». Крім того, слід враховувати, що ТОВ «ІФД КапіталЪ» не є структурним підрозділом ТОВ «Кронос», є самостійною юридичною особою, тому директор ТОВ «Кронос» не мав повноважень своїм наказом визначати основним місцем роботи праівника ТОВ «Кронос» місцем знаходження ТОВ «ІФД КапіталЪ».
Отже нарахування ДПІ у м. Алушта позивачу суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1846,82 грн. є цілком правомірним і обґрунтованим.
Крім того, у своєму адміністративному позові позивач посилається на норми ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ( із змінами і доповненнями), який регулює питання оподаткування прибутку підприємств і не має відношення до оподаткування доходів фізичних осіб, оскільки норми ст.. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ( із змінами і доповненнями) регулюють питання формування валових витрат фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.03р. №889 (с змінами та доповненнями) платниками податку з доходів є: резидент, який отримує доходи з джерелом їх походження на території України, податковий агент.
Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент –юридична особа (його філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента –юридичної особи, яки незалежно від їх організаційно-правового статусу і способу оподаткування зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені і за рахунок платника податку, вести податковий облік і надавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Згідно з пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону “Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент, який нараховував (сплатив) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує з суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, що визначена у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.
Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету при виплаті оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону).
Пунктом 20.1 статі 20 Закону “Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено, що розмір штрафних (фінансових санкцій) за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлено нормами даного Закону.
У випадку, коли податковий агент до чи під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання чи сплати (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, який виникає внаслідок таких дій, покладаються на такого податкового агента (пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону).
Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181 від 21.12.2000р. встановлено що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплаті пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов’язкового) платежу, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов’язковою передумовою такої виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов’язання з такого податку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи наведені конституційні положення, органи державної податкової служби можуть застосовувати фінансові санкції у межах їх компетенції та у відповідності з законом.
Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що обов’язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених пп.4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Проте позивачем не надано доказів, які б спростовували обґрунтованість донарахованих відповідачем сум податку з доходів фізичних осіб.
При таких обставинах справи суд не знаходить правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для його скасування. Вищевказане є підставою для відмови в повному обсязі ТОВ “Кронос” в задоволенні позовних вимог.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні – 25.10.2007 р.
Постанова оформлена та підписана відповідно до ст. 160 КАС України – 02.11.2007 р.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.